З блогів Катерини Дацко та Юлії Хмарук ви вже трохи дізналися про Першу міжнародну школу професійних навичок для керівників та викладачів юридичних клінік. Проте цього разу ми вирішили спробувати новий формат блогу – інтерв’ю. І Андрій Галай, голова правління Асоціації, погодився бути першим героєм нашого експериментального формату.

Анна Миронюк: Одним з елементів програми Школи були навчальні екскурсії до юридичних клінік  of the Варшави. З блогів учасників Школи в мене склалося враження, що польські ЮК за своєю моделлю функціонування нагадують невеличкі юридичні фірми при університеті (в них є посада секретаря,h який записує на прийом, деякі з них спеціалізуються на конкретних галузях права, студенти виконують роль помічника керівника юридичної клініки і т.д.). На Вашу думку, така модель є вдосконаленою версією наших клінік і ми можемо сміливо переймати досвід польських колег? Чи в українському клінічному русі є своя специфіка і нам варто розробити свій вектор розвитку?

Андрій Галай: Дивіться: навіть згадані вами ознаки не є універсальними, вони можуть збігатися і відрізнятися в Західних та українських юрклініках. В моїй клініці, наприклад, я завжди намагався будувати “юридичну фірму”, не зважаючи на відсутність кадрів.

На мою думку, тут може бути багато способів організації юридичних клінік.  Модель юридичної фірми, модель юридичної клініки професора N, модель навчального курсу, – і це лише декілька можливих підходів на основі методу  організації. А є класифікації за типом (напрямком діяльності), формами взаємодії між учасниками юридичної клініки та зовнішніми партнерами і т.д.

Отож, в умовах самоврядування закладів вищої освіти і незалежного вибору організаційної моделі українські юрклініки вільні в питаннях побудови своєї роботи. З обов’язковим дотриманням організаційних принципів, визначених Стандартами Асоціації. Важко перерахувати все в одному реченні, однак я ризикну  зазначити найголовніше – наявність навчального компонента: навчання студентів-юристів практиці професійної діяльності, яку забезпечують / координують компетентні викладачі.

А.М.: Порівнюючи роботу клінік наших більш досвідчених польських колег, які основні проблеми українських ЮК Ви б виділили, і які є шляхи їх вирішення?

А.Г.: Перш за все, про досвід. Українські,та власне, як і польські юридичні клініки почали працювати приблизно в один  жі тойе час – в середині кінця 1990-х рр. Обидві країни мають більш давні “двадцятилітки”, а також більш молоді організації. Тому ми є однолітками на сучасному етапі розвитку.

Я вже не згадуватиму тут, що обидві мережі мали юридичні клініки на зламі ХІХ – ХХ століть (про це свідчать публікації, на жаль, недостатньо конкретні).

Я лише зазначу, що, починаючи з того часу, на мій погляд, польська мережа досягла кращих результатів. Теза про те, що юридична клініка є університетською одиницею, і вона має бути в навчальній програмі – більшість польських юридичних клінік (хоч і не всі) вже не повинні доводити керівництву університету. В Україні це менш визнано. Чому? – я скажу парадоксальну і на перший погляд не пов’язану із проблемою річ – але це відбувається через відсутність прозорості в організації освіти в середніх українських університетах та недостатню зосередженість на правильних цілях: грамотні, готові  до практики випускники. Але реформа юридичної освіти в Україні відбувається як із верху (у відповідних міністерствах), так і на низовому рівні вищих навчальних закладів – тому, активно просуваючи роль юридичних клінік, ми, зрештою, досягнемо потрібного рівня юридичних клінік в Україні.

Повертаючись до вашого питання – існує маса проблем. Серед них не лише ті, що залежать від керівництва вищих навчальних закладів. Група питань, яка дозволяє бути якісною юридичною клінікою, знаходиться на рівні керівників юридичних клінік, її університету та на національному рівні.

А.М.: Юридичні клініка – це більше про навчання (вони є свого роду можливістю для студента дізнатися всі нюанси та тонкощі практики, так би мовити “на чернетці”) чи це більше про якість надання послуг клієнту (головне – це якомога ефективніше надати клієнту консультацію / послугу, і студент не має права на помилку). І як це працює в Польщі?

А.Г.: Тут, на мою думку, українське та польське бачення юридичних клінік може відрізнятися: оскільки українська система безоплатної правової допомоги, гарантована державою, розвиненіша в порівнянні з Польщею (я не скажу, що це краще з точки зору методології, але це складне питання професійної дискусії). У сухому балансі українські юридичні клініки можуть дозволити собі менше зосереджуватися на соціальних цілях надання юридичних послуг клієнтам та сфокусуватися на навчальній меті.

Від себе додам – лише те, що освітня мета для юридичних клінік трохи нудна. Тому можна і потрібно шукати шляхи нових форм участі в соціальних процесах. Я натякну декількома ключовими фразами, що можна було б втілити в сучасній роботі юридичних клінік, звільнившись від тягаря «конвеєра бабусиного клієнта» – центр інновацій, модель участі в місцевих органах влади та національних правових реформах.

І щоб уникнути помилок (ми повинні розуміти, що ніхто не працює без помилок), необхідно ретельно будувати механізми контролю та менторства.

А.М.: Згідно з програмою Школи учасники готували власні проекти. Який проект чи ідея вам здалися найбільш цікавими та потенційно ефективними? Чи, можливо, якби ви були учасником, вас би зацікавила зовсім інша тема, яка здається вам більш актуальною?

А.Г.: Ідея підготовки проектів є важливою складовою якості цієї міжнародної школи. Тому для мене важливо оцінити не, на що спрямовані ці ідеї учасників Школи, а наскільки вони стосуються спільноти (залучених учасників) та інноваційних, спираючись на попередній досвід та об’єктивне планування (це показує здатність до виконання їх якісно), а також наскільки добре вони можуть поєднувати діяльність декількох юридичних клінік одночасно.

Остання позиція надзвичайно важлива. Чомусь юридичні клініки в Україні (якщо чесно, не тільки там) недостатньо співпрацюють між собою. Це виключає їх розвиток та послаблює захист власних потреб. Тому підтримка проектів регіонального співробітництва має зміцнювати українські юридичні клініки та віддаляти їх від діючого суб’єкта, якщо це співпраця. Для мене це одне з ключових завдань, яке Асоціація повинна виконати (і, як бачите, активно). Розвиток регіонального співробітництва та лідерства дозволить Асоціації бути рівноправною та всеосяжною робочою організацією.

І було запропоновано кілька цікавих проектів. Незабаром їх переглянуті версії будуть розглянуті для фінансової та менторської підтримки з боку Асоціації. Ми працюємо над цим з донорськими організаціями.

Для керівників юридичних клінік я дам дві поради:

• Під лежачий камінь…
• Слідкуйте за анонсами та не ловіть ґав.

А.М.: Чи надихнуло спілкування з працівниками варшавських юридичних клінік якісь зміни в нашому клінічному русі?

А.Г.: Польська мережа – одна з найкращих у світі, і нам пощастило мати таких сусідів. Я вже 5 років намагаюся не відставати від їхніх новин та ідей (до речі, “serdecznie zapraszam”). Деякі з них більш-менш придатні для впровадження в Україні, а деякі українські ініціативи руху Юридичної клініки вивчаються та впроваджуються польськими колегами. Тож це взаємний інтерес і взаємний обмін.

Який порядок денний нашої співпраці? Це перехід від проектів із залученням іноземної сторони до спільних проектів. Першою була прикордонна школа.

Продовжуючи, принаймні, у нас є деякі ідеї, які будуть обговорюватися, коли вони стануть планами.

Інтерв’ю підготувала Анна Миронюк