Андрій Галай | На що надихнула Перша Міжнародна Школа у Варшаві

З попередніх блогів Катерини Дацко та Юлії Хмарук ви вже трішки дізналися про те, як проходила Перша міжнародна школа професійних навичок для керівників та викладачів юридичних клінік. Однак цього разу ми вирішили спробувати новий формат блогу – інтерв’ю. І першим героєм експериментального формату погодився бути голова правління Асоціації Андрій Галай.

Анна Миронюк: Одним з елементів програми Школи були навчальні екскурсії до юридичних клінік Варшави. З блогів учасників Школи, в мене склалося враження, що польські ЮК за своєю моделлю функціонування нагадують невеличкі юридичні фірми при університеті (в них є посада секретаря, який записує на прийом, деякі ЮК спеціалізуються виключно на конкретних галузях права, студенти виконують роль помічника керівника юрклініки і т д). На Вашу думку, така модель є вдосконаленою версією наших клінік, і ми можемо сміливо переймати досвід польських колег? Чи все ж таки в українському клінічному русі є своя специфіка, і нам варто слідувати власному вектору розвитку?

Андрій Галай: Подивіться: навіть названі вами ознаки не є універсальними, вони можуть як співпадати, так і відрізнятись як у західних, так і в українських юридичних клініках. У своїх юридичних клініках я, наприклад, завжди намагався будувати “юридичну фірму”, незважаючи на відсутність штату.

На мою думку способів організації юридичних клінік може бути багато. Модель юридичної фірми, модель юридичної клініки професора N, модель навчального курсу – це кілька допустимих підходів лише на основі організаційного способу. А є ще класифікації за видами (напрямами діяльності), формами взаємодії між учасниками юрклініки і з зовнішніми партнерами тощо.

Тому, в умовах самоврядування вишів і самостійного вибору організаційної моделі, юридичні клініки в Україні вільні у тому, як будувати свою роботу. З обов’язковим дотриманням організаційних принципів, визначених у Стандартах Асоціації. Одним реченням їх важко перерахувати, ризикну назвати головний з них – наявність навчального компоненту: навчання студентів-юристів практиці професійної діяльності, яке забезпечують/координують компетентні викладачі вишу.

А.М.: Порівнюючи роботу клінік наших більш досвідчених польських колег, які основні проблеми українських ЮК Ви б виділили, і які шляхи їх вирішення бачите?

А.Г.: Передусім про досвід. Українські, як і польські юридичні клініки стартували приблизно в один час – у середині-кінці 1990-х. У обох країнах є більш давні двадцятилітки, так само як і більш молоді організації. Тому ми однолітки на поточному етапі розвитку. 

Не буду тут називати, що обидві мережі мали юридичні клініки на зламі 19 та 20 століть (про це свідчать публікації, на жаль недостатньо конкретні).

Згадаю лише те, що почавши одночасно, на мій погляд організаційно польська мережа добилась вищих результатів. Тезу про те, що юридична клініка – це підрозділ вишу і вона має бути в навчальному плані,- польські юрклініки в більшості (проте ще не всі) вже не мають доводити керівництву вишу. В Україні – це ще менше визнано. Чому – скажу парадоксальне і ніби не пов’язане з питанням,- через непрозорість організації навчання в середньому в українських вишах і їхню не орієнтованість на правильні цілі: компетентних випускників-готових до практики. Але реформа юридичної освіти в Україні йде як зверху (у профільних міністерствах), так і на низовому рівні вишів – тому активно пропагуючи роль юридичних клінік ми досягнемо зрештою правильних юридичних клінік в Україні.

Повертаючись до вашого питання – проблем багато. Серед них не лише ті, що залежать від керівництва вишу. Група питань, що дозволяє бути якісною юридичною клінікою лежить на рівнях керівництва самої юрклініки, її вишу та на загальнодержавному рівні.  

А.М.: Юридична клініка – це більше про навчання (тобто це така собі можливість для студента навчитися всім нюансам і тонкощам практики, так би мовити “на чернетці”) чи про якісне надання послуг клієнту (головне – це максимально ефективно надати консультацію/послугу клієнту, і студент не має права на помилку). І як це працює в Польщі?

А.Г.: Тут якраз на мій погляд бачення українських і польських юридичних клінік може відрізнятися: адже українська система гарантованої державою безоплатної правової допомоги більш розвинута за польську (не скажу, що це краще з позиції методології, але це складне питання фахової дискусії). В сухому залишку українські юридичні клініки можуть собі дозволити менш бути сфокусованими на соціальні цілі надання клієнтам юридичних послуг і зосередитись на навчальній цілі. 

Від себе додам – лише навчальна ціль для юридичних клінік трохи нуднувата. Тому шукати способи нових форм участі у суспільних процесах можна і треба. Натякну на кілька ключових словосполучень, які можуть бути втілені в сучасну роботу юридичних клінік, звільнених від тягаря “бабусиного клієнтського конвеєра” – центр інновацій, модель участі у місцевому врядуванні та загальнодержавних правових реформах.

А щоб не було помилок (ми маємо розуміти, що без помилок не працює ніхто), потрібно ретельно будувати контрольні та менторські механізми.

А.М.: Учасники, згідно програми Школи, розробляли власні проекти. Який проект чи його ідея видалися Вам найцікавішими і потенційно ефективними? Чи, можливо, будучи на місці учасників, Вас би зацікавила якась зовсім інша тема, яка здається Вам більш актуальною?

А.Г.: Ідея підготовки цих проектів – важлива складова якості цієї міжнародної Школи. Тому для мене важливо оцінювати не те, на що спрямовані ці ідеї учасників Школи, а те, наскільки вони виглядають актуальними для суспільства (залучених учасників) та інноваційними, заснованими на попередньому досвіді та об’єктивному плануванні (що свідчить про спроможність їх виконати якісно), а також наскільки спроможні об’єднувати діяльність кількох юридичних клінік одночасно.

Саме остання позиція – надзвичайно важлива. Чомусь в Україні (відверто кажучи, не тільки) юридичні клініки мало співпрацюють між собою. Саме це стримує їхній розвиток і послаблює у відстоюванні власних потреб. Тому підтримка проектів регіональної кооперації має посилити українські юридичні клініки, вивести їх з об’єкта на активного суб’єкта взаємодії. Для мене це одне із ключових завдань, яке має робити (і як бачите, активно робить) Асоціація. Розвиток регіональної кооперації та лідерства дозволить будувати Асоціацію рівноправною та інклюзивною працюючою організацією.

А цікавих проектів було запропоновано кілька. Незабаром їх фіналізовані версії зможуть розглядатися для отримання фінансової та менторської підтримки від Асоціації. Ми працюємо щодо цього з донорськими організаціями. 

Для керівників юридичних клінік дам дві поради:

  • Під лежачий камінь…
  • Слідкуйте за анонсами і не ловіть ґав.

А.М.: Чи надихнуло спілкування з працівниками юридичних клінік Варшави на якісь зміни у нашому клінічному русі?

А.Г.: Польська мережа – одна з кращих у світі і нам пощастило мати таких сусідів. Я вже років 5 стараюсь бути в курсі їхніх новин та ідей (усіх до речі “serdecznie zapraszam”). Частина з них в тій чи іншій мірі придатні для впровадження в Україні, як і частина українських ініціатив юрклінічного руху вивчаються і впроваджуються польськими колегами. Так що це взаємний інтерес і взаємний обмін. 

Що на порядку денному нашої співпраці? Це перехід від проектів із залученням іноземної сторони до спільних проектів. Першим стала ця Міжнародна школа. 

Далі буде, принаймні ми маємо кілька ідей, про які розкажемо, коли вони стануть планами.

Інтерв’ю підготувала Анна Миронюк

Андрій Галай | На що надихнула Перша Міжнародна Школа у Варшаві
X