Антидемпінгові заходи: характеристика та особливості

Суттєвою умовою для визначення демпінгу є шкода ринку країни-імпортера. Тому застосування антидемпінгових заходів можливе лише після ретельного розслідування та встановлення наявності такої шкоди чи її реальної загрози, а також причинно-наслідкового зв’язку між діями експортера та негативними  наслідками для ринку.

У ст. VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) єдиним визначеним антидемпінговим заходом є відповідне мито,  що не перевищує демпінгову маржу для цього товару. Визначення демпінгової маржі в ГАТТ майже ідентичне до українського. ЗУ “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” (далі — Закон) у пункті 6 частини першої ст. 1 визначає демпінгову маржу як суму, на яку нормальна вартість перевищує експортну ціну. У ст. 9 встановлено порядок її обчислення, а саме порівняння нормальної вартості та експортної ціни на основі однакових базисних умов поставки щодо продажу, здійсненого за найближчою датою, стосовно якої є відповідна інформація. Може бути здійснено коригування величин різниць, якщо Законом заборонено порівняння зазначених цін чи за обґрунтованою вимогою заінтересованої сторони.

ГАТТ передбачає два коригувальні інструменти: антидемпінгове та компенсаційне мито. Антидемпінгове мито нейтралізує шкоду від продажу нижче «нормальної вартості», компенсаційне (countervailing) мито — ефект державних субсидій, що підтримують виробництво або експорт товару. Розмір мита обмежується демпінговою маржею або сумою підтвердженої субсидії. Обидва види мит застосовуються виключно за наявності шкоди та не допускають подвійного оподаткування за той самий випадок. Також вони не застосовуються через внутрішні податкові пільги чи повернення податків у країні експорту.

Зазначені мита в ГАТТ розглядаються як виключні та пропорційні заходи, які можна застосовувати лише за умови доведеного демпінгу чи субсидування й встановленої шкоди. Заборонене подвійне обкладання за той самий випадок та стягнення мита через податкові звільнення чи повернення податків у країні експорту.

Отже, антидемпінгові та компенсаційні мита — це строго регламентовані, пропорційні та виняткові заходи, спрямовані виключно на нейтралізацію реальних торговельних викривлень, а не на створення прихованих бар’єрів для торгівлі.

В українському законодавстві антидемпінгове мито та компенсаційне мито регулюються окремо Законом і ЗУ “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту” відповідно.

Компенсаційне мито має доволі аналогічне регулювання до антидемпінгового. Компенсаційне мито справляється у разі ввезення на митну територію України товару, що є об’єктом застосування компенсаційних заходів (попередніх або остаточних) відповідно до пункту 9 частини першої ст. 1 ЗУ “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту”. Цей захід так само застосовується лише в разі заподіяння шкоди національному товаровиробнику. Розмір мита залежить від розміру наданої пільги, яка визначається та розраховується на період розслідування (ст. 10).

Розслідуваннями займаються Міністерство економіки України та Комісія щодо захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту. Аналіз субсидії починається з оцінки її специфічності (ознаки нелегітимності). Якщо субсидія є специфічною, то, як правило, будуть застосовуватися компенсаційні заходи (ст. 7).

У Законі антидемпінговим заходам присвячено Розділ IV, що визначає попередні та остаточні антидемпінгові заходи. Попередні заходи (ст. 14) застосовуються лише за окремих умов (частина перша), які, судячи зі структури норми, мають бути задоволені кумулятивно. Основними умовами є попередній висновок Міністерства щодо наявності демпінгу та шкоди від нього й необхідність захисту національних інтересів від заподіяння шкоди. Остаточні ж застосовуються по завершенню розслідування в разі, коли було доведено наявність демпінгу та істотної шкоди від нього (чи існування реальної загрози) (частина п’ята ст. 16 Закону).

Застосування антидемпінгового мита припиняється, якщо експортер приймає на себе зобов’язання з перегляду цін і Комісія приймає рішення про прийняття його зобов’язань (частина перша ст. 15 Закону).

Процес антидемпінгового розслідування в Україні є двоступеневим. Технічну та аналітичну роботу здійснює Міністерство економіки України (як уповноважений центральний орган виконавчої влади). Воно відповідає за збір інформації, розрахунок демпінгової маржі та підготовку висновків щодо наявності шкоди. А фінальні рішення про порушення розслідування, застосування попередніх та остаточних антидемпінгових заходів, а також про прийняття цінових зобов’язань, приймає Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ). Рішення Комісії є обов’язковими для виконання.

Рішення Комісії про застосування антидемпінгових заходів утрачає чинність через п’ять років відповідно до частини другої ст. 18 Закону.

Органи, які займаються антидемпінговими розслідуваннями, мають бути надзвичайно обережні у формулюванні всіх своїх знахідок та висновків, адже судовий орган Світової організації торгівлі (СОТ) може скасувати рішення в разі його некоректного обґрунтування.

Обчислення нормальної вартості є найчутливішим етапом розслідування і часто стає предметом міжнародних суперечок. Яскравим прикладом є справа UKRAINE – Anti-Dumping Measures on Ammonium Nitrate (DS493) в Органі з врегулювання спорів СОТ. Україна застосувала антидемпінгове мито щодо російської аміачної селітри, відмовившись використовувати фактичні витрати виробників на природний газ. Україна спиралася державне регулювання цін у росії та, посилаючись на справу EU – Biodiesel (Argentina), стверджувала, що заявлена ці не була обґрунтованою (reasonable). Проте Панель СОТ постановила, що український орган не надав достатнього обґрунтування для відхилення облікових даних експортера. Панель висловилася щодо тлумачення ст. 2.2.1.1 Антидемпінгової угоди (Agreement on Implementation of Article VI of the General Agreement on Tariffs and Trade 1994), а саме поняття “reasonably reflect”, застосоване Україною. Цитуючи своє вищезазначене рішення, Панель наголошує, що “reasonably reflect” стосується наданих експортером документів щодо цін, а не самої ціни в межах ринку експортера. Проте це не значить, що держави зовсім не можуть аналізувати об’єктивність цін експортера. В Аналітичному індексі до ст. VI ГАТТ зазначалося, що у випадку існування монополії на товар у питанні в країні-експортері, нормальна вартість може обраховуватися без використання ціни останньої. Вирішальне значення у цій справі зіграло неналежне обґрунтування та помилкове тлумачення угод СОТ. Отже, як показала ця справа, подібні помилки призводять до скасування антидемпінгових заходів.

Висновки

Антидемпінгові заходи можуть застосовуватися лише тоді, коли у ході розслідування доведено сам факт демпінгу, наявність шкоди для національного ринку та причинний зв’язок між ними. Основним інструментом реагування відповідно до ГАТТ є антидемпінгове мито, яке не може перевищувати розмір демпінгової маржі. Українська процедура побудована за дворівневою моделлю: Мінекономіки здійснює технічний аналіз і готує висновки, тоді як МКМТ ухвалює кінцеві рішення.

Найчутливішим елементом у будь-якому розслідуванні є визначення нормальної вартості, що нерідко стає предметом спорів у СОТ. Приклад справи DS493 демонструє, що помилки у тлумаченні норм та недостатнє обґрунтування висновків можуть призвести до скасування застосованих антидемпінгових заходів, що вимагає максимальної ретельності й юридичної точності від національних органів.

Компенсаційне мито, яке регулюється окремим законом, спрямоване на нейтралізацію ефекту державних субсидій, що підтримують виробництво або експорт товару. Воно також вимагає встановлення факту субсидування та шкоди для національного товаровиробника, а розмір обмежується величиною підтвердженої субсидії. Українське регулювання компенсаційного мита фактично побудоване повністю на зразок регулювання антидемпінгового мита.

Обидва види мита покликані лише нейтралізувати реальні торгівельні викривлення, а не створювати приховані бар’єри для торгівлі.

Авторка:
Вікторія Ткаченко,
студентка 4-го курсу НаУКМА,
Факультету правничих наук, спеціальності 081 Право