“Люди, які вірять у те, що роблять”: про стажування у Центрі прав людини ZMINA від переможців Турніру з консультування клієнтів 2023 р.

“Люди, які вірять у те, що роблять”: про стажування у Центрі прав людини ZMINA від переможців Турніру з консультування клієнтів 2023 р.

Клініцисти юридичної клініки Чернівецького національного університетуімені Юрія Федьковича Руслан Каряка та Ольга Коваль пройшли стажування у Центрі прав людини ZMINA. Можливість долучитися для активностей організації вони отримали як переможці Турніру з консультування клієнтів, який проводила Асоціація юридичних клінік України у грудні 2023 р. за сприяння Програми розвитку ООН в Україні (ПРООН) в межах проєкту «EU4Recovery — розширення можливостей громад в Україні» (EU4Recovery) за фінансової підтримки Європейського Союзу. Впродовж трьох тижнів Руслан та Ольга працювали над завданнями від експертів ZMINA, дізнавалися про різноманітні аспекти діяльності організації, а також знайомилися з представниками інших організацій, що працюють у сфері захисту прав людини – ГО “Принцип”, Медійної ініціативи за права людини, Української Гельсінської спілки з прав людини. Про зустрічі та емоції від них, а найбільше – про людей, які надихають, Руслан та Ольга розповідають у своєму блозі.

Юридична клініка – це не просто безоплатна правнича допомога, для нас вона стала справжньою Альма-матер, місцем, де ми здобули основу своїх практичних знань та навичок у розумінні людей та проблем, з якими вони приходять. І якщо бути відвертими, основа будь-якої організації, будь-якої діяльності – це завжди люди. Люди, з якими ти ростеш і, з якими змінюєшся. Тож, ми вас не здивуємо, якщо скажемо, що наше стажування – це про людей!

«Досвід волонтерства впродовж двох тижнів дав пережити настільки щирі, настільки справжні емоції, що ти говориш до життя “Дякую!” Дякую, що свого часу я потрапив молодим зеленим до Юрклініки юрфаку ЧНУ. Дякую, що не так давно мені довелося відчути справжні емоції боротьби та перемоги. Львів – просто в серденько. Дякую, що Київ для мене постав не просто великим метушливим мурашником, а безмежно цінним досвідом із найкращими людьми та яскравими моментами.
Волонтерство у ГО ZMINA. Пам’ятаю себе за тиждень до цього: «Та навіщо воно взагалі мені, господарнику, треба?” – запитав я себе. А ні… Два тижні, наповнені настільки великою кількістю добрих та чутливих людей організації, що навіть в дощ в нашому офісі світило сонечко. Всі ладні тобі допомогти, все пояснити на пальцях та стати друзями до кінця життя, без перебільшення» – Руслан Каряка.

«Якби ви запитали мене про досвід стажування у ГО «ZMINA» та про два тижні життя у Києві загалом, вам довелося б запастись терпінням, аби витримати цей потік емоцій. Ми мали можливість побачити роботу громадської організації зсередини, дізнатись як створюються проєкти, як розподіляються обовʼязки між учасниками та як взагалі функціонує великий механізм із 40+ осіб. В результаті – вщент зруйновані стереотипи про діяльність громадських організацій, і тільки у позитивному значенні! Адже ми познайомились із прекрасними, цікавими, ідейними людьми, які вірять у те, що роблять. Це велика дружня родина, яка дійсно намагається принести у цей світ користь та змотивувати інших чинити так само» – Ольга Коваль.

Також ми були в захваті від знайомств із іншими організаціями: «Принцип», «МІПЛ», «УГСПЛ». Концепції, напрямки їхньої роботи та результати діяльності просто вражаючі. В певний момент хотілось попрацювати у всіх організаціях одразу, аби хоч трішки доторкнутися до тієї важкої та важливої у наш час роботи, яку вони здійснюють.

"Люди, які вірять у те, що роблять": про стажування у Центрі прав людини ZMINA від переможців Турніру з консультування клієнтів 2023 р.

Загалом, це стажування залишиться у нашій памʼяті не як виконання якихось завдань, а як розширення світогляду, знайомство із людьми, з якими хочеться підтримувати спілкування й надалі, щось створювати і змінювати разом.

Ми щиро вдячні Асоціації юридичних клінік України за безцінний досвід, за постійну підтримку та допомогу. Словами не передати всі ті емоції, що довелося пережити. А в голові лише одне: «Дякую!»

У одній із пісень гурту Скрябін є гарна фраза: «Життя прекрасне, коли кольорове..», тож дякуємо АЮКУ, що внесли в наше нові фарби. 

Науково-практичний коментар Кодексу України з процедур банкрутства на допомогу клініцистам

Науково-практичний коментар Кодексу України з процедур банкрутства на допомогу клініцистам

Напевне ви вже знаєте, що з 21 жовтня 2019 року в нашій країні введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі Кодекс), який встановлює правові механізми врегулювання боргів боржника, не здатного виконувати свої зобов’язання перед кредиторами. Цей Кодекс не тільки увібрав у себе попередньо напрацьований досвід правового регулювання відносин неплатоспроможності та банкрутства, а й пропонує українському суспільству нові правові механізми / правові інструменти регулювання боргових відносин, використовуючи сучасні підходи. Передусім слід звернути увагу на розширення кола суб’єктів банкрутства – врегульовувати свої борги тепер можуть будь-які юридичні особи (за деякими винятками, прямо передбаченими в Кодексі), пересічні фізичні особи та фізичні особи – підприємці.

Ризик втратити свою платоспроможність, опинитися в складному фінансовому становищі існує завжди і для всіх, тож не можна виключати ймовірність ініціювання щодо неплатоспроможного боржника судового провадження з метою розв’язання його боргів. З огляду на це, популяризація знань щодо правового порядку вирішення проблем неплатоспроможності та банкрутства є надзвичайно важливою справою правників і має неабияке значення для кожного члена нашого суспільства. Треба мати об’єктивне уявлення та розуміння, що врегулювання боргів боржника (юридичної особи, фізичної особи) перед кредиторами – це запорука економічної (фінансової) стабільності не лише боржника та його кредиторів, а й в цілому стабільності та національної безпеки України та її громадянського суспільства.

Інститут права «банкрутство» називають цивілізованим (в розумінні «законним») способом розв’язання фінансових проблем боржника. Як відбувається врегулювання боргів на законних засадах? – в Україні в судовому порядку – суд господарської юрисдикції за установленими Кодексом правилами відкриває провадження у справі про банкрутство боржника – юридичної особи або справу про неплатоспроможність фізичної особи / фізичної особи – підприємця. Головною метою такого провадження є відновлення платоспроможності боржника і водночас задоволення вимог кредиторів.

Саме з такої позиції – популяризації знань про неплатоспроможність та банкрутство – хочу представити Науково – практичний коментар Кодексу України з процедур банкрутства як джерело, яке допоможе отримати вам ґрунтовні знання про способи, як відновити свою платоспроможність, вийти зі стану фінансової неспроможності, вирішити інші проблеми. Коментар підготовлений авторським колективом науковців та адвокатів–практиків з ініціативи та під егідою Адвокатської компанії «NOBILI».

Коментар норм Кодексу дозволить вам:

  • зрозуміти мету та необхідність правового регулювання відносин у сфері неплатоспроможності та банкрутства та чому держава втручається в цей процес, встановивши судовий контроль за перебігом справи про банкрутство боржника – юридичної особи чи справи про неплатоспроможність фізичної особи;
  • опанувати правові механізми / інструменти, за допомогою яких відбувається врегулювання боргів боржника в процедурі банкрутства;
  • зрозуміти відмінність передбачених Кодексом правових механізмів / інструментів для врегулювання боргів юридичної особи та фізичної особи;
  • з’ясувати багато інших питань, що стосуються банкрутства / неплатоспроможності ;
  • зрештою зберегти свою репутацію в діловому світі чи в житті звичайної людини.

Разом з тим, слід розуміти, що звільнення від боргів в банкрутстві / неплатоспроможності може мати й певні негативні наслідки для боржника. Такі наслідки теж є предметом розгляду / роз’яснення в Коментарі до Кодексу – його авторами до читача доводиться важлива думка, що правові механізми та інструменти, запроваджені Кодексом,  не варто сприймати як панацею, як ліки від усіх хвороб боржника, що причини своїх фінансових негараздів слід обов’язково виявляти, ретельно їх аналізувати, аби знову не потрапити в скрутне фінансове становище. І Коментар в такому разі стане в нагоді.

Коментар Кодексу містить не тільки глибокий науковий аналіз законодавства про банкрутство, а й аналіз судової практики, що вже склалася з часу введення Кодексу в дію – і в цьому передусім вбачається цінність здійсненої авторами праці, результатом якої вже є такі здобутки, як:

  • поширення знань про наявність в Україні правового порядку врегулювання боргів неспроможного боржника, який втратив здатність виконання взятих на себе зобов’язань перед кредиторами;
  • поширення результатів судової практики (до якої, на жаль, не завжди мають доступ пересічні українці – фізичні особи), здійснення наукового аналізу цієї практики;
  • в більш глобальному вимірі – підготовкою та оприлюдненням цього Коментаря авторський колектив сприяє долученню України до сучасних світових правових практик регулювання відносин неплатоспроможності та банкрутства, а це згодом неодмінно матиме наслідком входження України в ринкове господарство світу, набуття нею статусу рівноправного члена світового співтовариства.

В передмові до Коментаря визначено широке коло користувачів, на яких він розрахований, і в тому числі на здобувачів вищої юридичної освіти, які можуть займатися та займаються правопросвітньою діяльністю для населення країни. І це підтверджується, зокрема, тим, що до Правничої клініки Національного університету «Києво-Могилянська академія» звертаються для отримання правової допомоги клієнти – фізичні особи, які заборгували своїм кредиторам (банки, інші фінансові установи) значні суми і не знають, як ці борги погасити. І анонсований в цьому дописі Коментар до Кодексу стає в нагоді студентам-консультантам.

Тож, від студентів-консультантів та колективу Правничої клініки НаУКМА хочу висловити вдячність Авторському колективу Науково-практичного коментаря Кодексу України з процедур банкрутства (Видавництво ТОВ «Сігматрейд», 2022 р.) за можливість користуватися якісним Коментарем до Кодексу під час надання консультаційних правових висновків клієнтам Клініки, здійснювати правопросвітню діяльність для населення, яка є важливою складовою частиною діяльності Клініки.

  Цей матеріал не має рекламного характеру.

Авторка матеріалу
Ольга Михайлівна Лобач,
викладач-куратор Правничої клініки НУ «Києво-Могилянська академія»,
к.ю.н., доцент

За лаштунками роботи НАДС: як стажування змінило наші уявлення про державну службу

За лаштунками роботи НАДС: як стажування змінило наші уявлення про державну службу

Цьогоріч Міжнародне стажування для студентів UP було присвячене темі «Доброчесна публічна служба: міф чи реальність?», і його переможниці, Владислава Ровінська та Анастасія Соболєва, студентки Донецького національного університету імені Василя Стуса, отримали можливість на власному досвіді дізнатися про публічну службу в Україні. Протягом двох тижнів Владислава та Анастасія Соболєва проходили стажування в  Національному агентстві України з питань державної служб, й поділилися з нами своїми враженнями та досягненнями за цей час.


Стажування в Національному агентстві з питань державної служби – це два тижні нових викликів, неймовірного досвіду, вражень та безмежно крутої атмосфери, що назавжди залишилося у наших спогадах. Для нас це це була дійсно перша масштабна можливість спробувати себе у ролі державних службовців та попрацювати у колективі справжніх професіоналів і просто чудових людей. Тому, в першу чергу, ми хочемо висловити нашу вдячність Асоціації юридичних клінік України та команді НАДС. 

Найбільшим досягненням за ці два тижні ми вважаємо зміну нашого бачення державної служби. Усі упередження та стереотипи в голові перевернулись і ми впевнено можемо сказати, що уявлення про публічну службу, які живуть в суспільстві, зовсім не відповідають дійсності. Ми безпосередньо побачили всю цю «кухню» з середини і відчули на собі усю складність роботи на державу та наше суспільство. І головне – винесли цінний урок: в очах громадськості державна служба – це про корумпованість та хабарництво, але тепер ми точно можемо сказати, що це зовсім не так. Це про величезні ресурси, які вкладають люди на благо держави та життя кожного з нас. 

Кожен день, протягом цих двох тижнів, був різним і ми відчули увесь спектр емоцій за цей час. Ми раділи, коли успішно завершився Круглий стіл і захід вийшов вельми вдалий. Ми відверто веселились, коли працювали із зверненнями громадян, бо, як виявилось, звернення бувають не завжди серйозними. Ми сильно хвилювались, коли допомагали готувати зміни до законів та постанов. Ми насолоджувались посиденьками із працівниками НАДС під смачні цукерки та життєві історії. А останнього дня ми, чесно кажучи, дуже сумували, бо уся ця робоча атмосфера та класний колектив сильно запали нам в душу і ми готові були залишитись в НАДС.

Тому ми безмежно вдячні АЮКУ, НАДС та усім партнерам за можливості, які сьогодні вони дають студенству. Такі заходи надважливі для нашого майбутнього та розбудови нашої держави. Слава Україні!

Владислава Ровінська, 
Анастасія Соболєва, 
студентки Донецького національного університету імені Василя Стуса,
переможниці Міжнародного стажування для студентів UP 2023.

Вакцинація – заохочення чи дискримінація?

Вакцинація – заохочення чи дискримінація?

Сьогодні це не обговорюють, здається, тільки одиниці: в мережі Інтернет, в кабінетах політиків, в залах судових засідань, в транспорті, за кавою – всюди можна почути дискусії про вакцинацію від COVID-19. З 11 березня 2020 року Постановою КМУ № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” в Україні введено режим карантину, який триває і досі. 

Проте, чинні правила станом на 2021 рік сильно змінилися. На перший погляд, в не найкращу сторону для прав людини. Оскільки, людей обмежують в реалізації їхніх прав, у разі відсутності сертифікату вакцинації. І тут постає питання усі здійснювані заходи – це все ж необхідність чи дискримінація?

Що таке дискримінація за законодавством? 

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”: Дискримінація – ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Щодо дискримінації в контексті карантину, то вона можлива за ознакою стану здоров’я, оскільки невакциновані у зв’язку з останніми змінами не можуть, наприклад, перебувати у закладах громадського харчування без сертифікатів вакцинації або ПЛР-тесту у випадку введення червоної зони карантину.

Але чи є вищенаведена ситуація дискримінацією? 

Пропонуємо її розібрати далі, оскільки з’ясувавши суть, ми зможемо зробити висновок – “чи це та багато інших подібних правил є дискримінативними чи все ж легітимними за своєю суттю?”.

Відповідно до статті 21 Конституції України: Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 24 Конституції України гарантує нам, що: Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. А також, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За ч. 3 ст. 6  Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”: Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме:

  • спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту;
  • здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними;
  • надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом;
  • встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян;
  • особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Отже, за певних умов, які можуть здаватися, на перший погляд, за дискримінацією насправді стоїть легітимна мета!

Щодо правила відвідування закладів громадського харчування з одного боку вони мати на меті заохочення вакцинуватися, а з іншого є запобіжником щодо стримування поширення інфекцій, оскільки вакцинована особа має штучний імунітет, а особа яка має негативний ПЛР-тест не є бактеріоносієм. Проте, з іншого боку, вони мають ознаки непрямої дискримінації, тобто ситуації за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище у порівнянні з іншими особами або групами осіб. Але виняток становлять випадки, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

За ст. 28 Конституції України: Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам є

Відповідно до ст. 32 Конституції України: Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 8 ЄКПЛ регулює аналогічні зі статтею 28 та 32 Конституції України правовідносини і гарантує недоторканність приватного життя, у тому числі медичну автономію таким чином, передбачаючи захист від свавільного втручання держави у приватне життя особи, але при цьому містить перелік випадків, коли таке втручання можливе:

  • втручання здійснюється згідно із законом;
  • є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни;
  • для запобігання заворушенням чи злочинам;
  • для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Щодо цих 4 обставин, то 3 із них підходять до нашої ситуації, окрім “для запобігання заворушенням чи злочинам”.

Чи законні обмеження, наприклад на відвідування закладів без ПЛР-тесту чи COVID-сертифікату? 

Стаття 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” дозволяє Кабміну, затверджувати необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них.Тобто, обмеження здійснено на підставі закону!

Чи є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни такі протиепідемічні заходи?

Звісно, що є оскільки держава встановлюючи карантинні  обмеження робить, з метою виконання свого завдання зі збереження життя людини, тому ці заходи є необхідними у демократичному суспільстві!

Щодо захисту здоров’я населення, то тут жодних пояснень не треба.  Оскільки, карантин має на меті усунути епідеміологічну загрозу життю та здоров’ю людини.

Отже, у підсумку можна сказати, що такі та аналогічні обмеження не можна розцінювати як дискримінацію, оскільки існує альтернативне щеплення або ПЛР-тест, а також такі дії відповідають вимогам ч. 3 ст. 6  Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”: Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Щодо питання обов’язковості вакцинації, то можна навести рішення ЄСПЛ у справі Ваврічка та інші проти Республіки Чехія, 2021 року. Справа стосується шістьох заявників, серед яких батько, який не хотів вакцинувати своїх дітей та був притягнутий через це до відповідальності у Чехії у вигляді штрафу, а також заявники, які з різних причин  не отримали обов’язкових вакцин у дитинстві та через це не були допущені до закладів освіти. Батьки скаржилися на накладення на них санкцій за відмову від обов’язкової вакцинації їх дітей від загальних захворювань (дифтерія, коклюш, правець, поліомієліт, гепатит B, кір і краснуха).

Заявники вказували на порушення: їх недоторканності, права виховувати своїх дітей згідно з переконаннями батьків, і права на освіту через заборону невакцинованим дітям відвідувати заклади освіти. 

На їхню думку, держава не забезпечує прозорість процесу вибору вакцин та вакцинації, а також обов’язкова вакцинація не дає надійної статистики про захворюваність, а натомість добровільна вакцинація давала б надійніші цифри. Уряд надав суду наукові медичні висновки спеціалістів про вплив вакцинації на рівень захворюваності. Заявники ж наполягали на тому, що вказані висновки були замовлені урядом у фармацевтичних компаній. 

Заявники вказували, що позбавлення дітей права відвідувати заклади освіти є покаранням за відмову від вакцинації, що негативно впливає фінансово  на усю сім’ю, де виховується дитина, та спосіб її життя, позбавляє її права на отримання освіти. При цьому заявники вказували, що розуміють важливість такого явища, як вакцинація, для забезпечення охорони здоров’я групи населення. Однак основним питанням для заявників є пропорційність. На їх думку, лише добровільна вакцинація є більш пропорційним заходом досягнення мети охорони здоров’я групи населення. 

ЄСПЛ визнав наявність втручання у права заявників. А також і те, що таке втручання було законним, пропорційним та необхідним в демократичному суспільстві. ЄСПЛ допустив відповідальність у вигляді штрафу за недотримання обов’язку вакцинації батьком дитини та наголосив на тому, що санкції за відмову від вакцинації мають носити захисний, а не каральний характер.

Що цікаво, у своєму рішенні ЄСПЛ відмітив нещодавню зміну політики деяких європейських країн щодо суворішого підходу через зменшення добровільної вакцинації та зниження колективного імунітету.

Суд зазначив, що між Договірними Сторонами існує загальний консенсус, який стійко підтримується спеціалізованими міжнародними органами, щодо того, що вакцинація є одним з найбільш успішних та економічно ефективних заходів охорони здоров’я.

У рішенні Суд зазначає, що обов’язкова вакцинація – це втручання, як і кожне обов’язкове медичне втручання. Але чи було воно виправданим? Для цього суд дає оцінку, чи було втручання законним, чи переслідувало воно легітимну мету та чи було воно необхідним в демократичному суспільстві? Саме такі критерії має оцінити суд при визначенні, чи порушене право на приватність. 

Суд вказав, що так, незважаючи на те, що обов’язок вакцинації був передбачений як законами, так і підзаконними актами, Суд розуміє під словом «законний» також епітет «формальний». Тобто вакцинація могла бути передбачена як законом, так і підзаконним актом. 

Підсумовуючи вищенаведене можна дійти наступних висновків:

  1. Вживані урядом профілактичні заходи не є дискримінацією, навіть можна сказати, що носять характер необхідності.
  2. Якщо керуватися критеріями виробленими ЄСПЛ, то можна дійти висновку, що профілактичні заходи цілком їм відповідають і не порушують права особи на приватність, оскільки є необхідними у демократичному суспільстві.
  3. Щодо права особи на вакцинацію і наявність альтернативи, то даний баланс дотримано, оскільки на противагу сертифікатам  вакцинації  є ПЛР-тестування!
  4. Питання вакцинуватися чи ні залишається на розсуд самої особи, але вона має усвідомлювати юридичні наслідки свого рішення, важливим фактором є також відсутність  протипоказань до вакцини, а також повна інформованість особи про неї та наявність порядку відшкодування за побічні наслідки від неї, а також наявність необхідності у демократичному суспільстві  таких заходів.

Блог підготували консультанти юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія” Андрій Юзвяк та Ілля Козак.

* Думки, висловлені у публікації є власними міркуваннями авторів і не обов’язково співпадають з думками представників АЮКУ чи юридичної клініки “Pro bono” НаУОА. 

Безкоштовний – тільки сир в мишоловці або як споживачам не втрапити в пастку

Безкоштовний – тільки сир в мишоловці або як споживачам не втрапити в пастку

Закон…велика прірва невідомих термінів, понять і «правил» для людини, яка тим не цікавиться, а тим більше не вивчає. Мовляв «навіщо мені треба знати оті ваші закони, я нічого кримінального не роблю, бізнесу і податків на нього не маю, нічого не продаю»

Проте, ви купуєте, будь-то продукти харчування, одяг чи можливо, техніку. Так-так техніку, новий холодильник на кухню, тостер тещі на 8 березня, телефон дитині, щоб завжди бути на зв’язку і великий телевізор для перегляду фільмів у колі сім’ї.

Але наш світ не ідеальний, ми купуємо товари з дефектами, які не можемо помітити на стадії купівлі, або ж помічаємо їх коли всім знайомі 14 днів вже пройшли, або ж товар просто не підійшов вам, байдуже під колір очей чи шпалери на кухні. І куди ж без незрозумілих «300 гривень за доставку товару» коли на сайті пише «безкоштовна доставка».

Тут кожному з нас, я певен, знадобиться знання закону для захисту своїх прав. У цій публікації ми розберемо декілька типових ситуацій та знайдемо рішення для кожної з них.

На телевізорі подряпини, що робити?

Безкоштовний - тільки сир в мишоловці або як споживачам не втрапити в пастку

«Ну нічого, можливо, в магазині на складі випадково подряпали, нічого не вдієш та й подряпини не видно, все одно вони зі сторони стіни», – скаже хтось, проте законом передбачено право на:

1) пропорційне зменшення ціни;

2) безоплатне усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Ви маєте право пред’явити одну з вимог, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, тобто зменшити ціну та безоплатно усунути недоліки одночасно у вас не вийде.  

А якщо мікрофон телефону перестав працювати через місяць?

Безкоштовний - тільки сир в мишоловці або як споживачам не втрапити в пастку

Як показує практика, багато знають, що маючи чек, можна віднести телефон в магазин, де його відправлять на ремонт по гарантії. Звичайно якщо причиною поломки не було, наприклад, падіння телефону на підлогу. Проте, не всі знають, що на час ремонту вони мають право на отримання (з доставкою) товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі.

Продавці-консультанти частенько грішать тим, що не розказують покупцям про таке право.

Куди ж пред’являти свої вимоги? 

За законом, вимоги споживача пред’являються на вибір:

  •  продавцеві за місцем купівлі товару 
  • виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. 

Безкоштовний - тільки сир в мишоловці або як споживачам не втрапити в пастку

А на практиці? Скоріше за все, для Вас це буде саме магазин, як місце придбання товару і ніякого виробника Ви шукати не будете. Отож, для повернення товару Вам потрібно мати з собою сам товар, чек і документ, що посвідчує особу. “Для чого мені показувати паспорт, щоб вони взяли на мене кредит?”-, ні, існує процедура за якою складається акт про видачу коштів. В акті зазначають:

  • дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар; 
  • відомості про товар; 
  • суму виданих коштів; 
  • номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару 

Декілька хвилин, підпис на готовій формі і Вуаля, товар повернуто. У випадку розрахування карткою гроші повернуться саме на картку з якої проводилась оплата, а не готівкою. Також в магазинах зазвичай є готова форма для товару на заміну.

Проте, бувають ситуації коли “по хорошому” застосувати своє право не виходить, наприклад з причини відмови співпрацювати зі сторони магазину, частіше виникає з інтернет-магазинами. Що ж робити? Можна Звернутися із заявою про порушення своїх прав до територіальних органів Держпродспоживслужби України чи до суду за місцем свого проживання.  У них є сайти зі всією потрібною інформацією. Телефони, Адреси, гаряча лінія і тому подібне. Залишу посилання для ознайомлення з матеріалом від головного управління Рівненської області “Нагадуємо основні права споживачів при придбанні товару належної якості” 

Також пам’ятайте, доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п’ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача.) 

А чи можна щось зробити з тостером який не підійшов по кольору?

 Звичайно, ви маєте право обміняти непродовольчий товар на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив вас не тільки за кольором, алей за:

  • за формою 
  • габаритами
  • фасоном
  • розміром
  • або з інших причин не може бути використаний за призначенням.

Якщо після того як вам поміняють тостер на інший колір, теща не почне ним користуватись, знайте скоріше за все справа не в кольорі.

«Безкоштовна доставка?» Не думаю!

Безкоштовний - тільки сир в мишоловці або як споживачам не втрапити в пастку

Підшуковуючи техніку для кухні після ремонту, багато з нас звертає увагу на надпис на сайті «безкоштовна доставка». «Ну якщо плитку клали дорогу хоча б тут збережу зайву сотню», – думав мій сусід коли замовляв новенький холодильник в одному з найбільших магазинів України. І яким же було його здивування, коли доставка обійшлась йому в декілька сотень. Обман? Подумав він. Ні, просто людська не уважність до деталей.

У цьому випадку безкоштовна доставка була тільки до міста призначення. Нерідко буває, що товар який ви замовляєте знаходиться далеко від вашого міста на центральному складі. Інколи така доставка і справді буває безкоштовною, в «нашому» магазині така була наприклад у Києві. Тому потрібно читати умови доставки на сайті, а ще краще уточнити в оператора всі деталі замовлення, такі як:

  • чи є те що ви шукаєте у магазинах вашого міста 
  • доставку здійснює магазин чи посередник 
  • скільки це коштує 
  • чи доставляють вони вантажі прямо в квартиру

Зазвичай на ціну доставки, якщо вона є звичайно, впливають такі параметри:

  •  Категорія товару (дрібна, середня, побутова)
  •  Вартість замовлення
  •  Вага

Сподіваюсь, після прочитання даної публікації я трішки спростив життя для кожного з Вас. Зменшив прірву невідомих термінів, понять… Praemonitus, praemunitus, або по нашому попереджений — значить озброєний. Знайте свої права споживача та не забувайте й про обов’язки. 

Консультацію підготував консультант юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”

Владислав Фурдись

 

Якщо у Вас виникнуть запитання або щось залишилось не розкритим, звертайтесь! 

Засоби зв’язку з нами:

Як отримати земельну ділянку безоплатно? Покроковий алгоритм

Як отримати земельну ділянку безоплатно? Покроковий алгоритм

Громадяни України можуть отримати безоплатно від держави чи територіальної громади шість видів земельних ділянок (ч.1 ст. 121 ЗК України):

  •  для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.
  • для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;
  •  для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;
  •  для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;
  • для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;
  • для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.Як отримати земельну ділянку безоплатно? Покроковий алгоритм

Яка процедура отримання ділянки безоплатно?

Перш за все, необхідно знайти вільну земельну ділянку. Для цього можна звернутися до відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності, або скористатись Публічною кадастровою картою України. Алгоритм дій наступний. Відкриваємо Публічну кадастрову карту, знаходимо населений пункт. Ділянки,які  не виділені синім контуром, не зареєстровані в Державному земельному кадастрі. Є певний шанс, що вони вільні. Державний земельний кадастр запрацював з 2013 року,тому Публічна кадастрова карта потрохи наповнюється.  Випадки, коли земельна ділянка, передана у власність в 90-х роках, наприклад, відображається на Карті, як не зареєстрована. Для того, щоб остаточно переконатись, що земельна ділянка вільна, подаємо запит на отримання довідки 6-ЗЕМ – інформація з державної статистичної звітності, яка велась до грудня 2015 року. Це можна зробимо в електронному форматі, на сайті ДЗК. Послуга безоплатна. Протягом 2 тижнів вам на електронну скриньку приходить повідомлення, що довідка готова. Її можна забрати в відповідному ЦНАПі. В довідці написано – чи зайнята земельна ділянка, чи вона в оренді чи вона належить до земель не наданих у власність чи користування. Якщо ділянка вільна, то орган влади не має права вам відмовити.

Наступним етапом  є подання клопотання (ч. 6 ст. 118 ЗК України). Громадянин, який бажає отримати земельну ділянку, повинен подати клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Клопотання подається :

  • до сільської, селищної, міської ради – щодо земель комунальної власності, які розташовані в межах населеного пункту;
  •  до районної державної адміністрації – щодо земель державної власності поза межами населених пунктів;
  •  до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів щодо земель для ведення особистого селянського господарства або садівництва державної власності поза межами населених пунктів.

В клопотанні  потрібно обов’язково вказати  орієнтовний розмір ділянки та цільове призначення. 

Як отримати земельну ділянку безоплатно? Покроковий алгоритм

Орган, якому ви подали клопотання має один місяць, щоб його розглянути.

Після отримання дозволу, необхідно розробити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Для цього ми звертаємось до землевпорядника, який може бути ФОПом, або це буде землевпорядна організація, яка займається розробкою таких проєктів. Землевпорядник має 6 місяців, щоб розробити проєкт. Перелік документів, які повинен включати проєкт землеустрою, зазначений у ст. 50 ЗУ “Про землеустрій” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n490 ).

Розроблений проєкт землеустрою підлягає екстериторіальному погодженню. Тобто, експерт перевіряє дотримання вимог закону інженером-землевпорядником. Строк екстериторіального погодження не більше 2 тижнів.

Далі ми йдемо в ЦНАП для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (ДЗК), щоб присвоїти їй кадастровий номер. Зазвичай, цим займається землевпорядна організація, яка розробляє проєкт землеустрою. Державному кадастровому реєстратору подаються наступні документи:

  • заява встановленого зразка;
  • погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
  • спеціальний електронний обмінний файл (XML-файл).

Після присвоєння кадастрового номера формується витяг із ДЗК, який згодом буде одним із документів, необхідних для реєстрації земельної ділянки.

Завершальний етап – затвердження проєкту тим самим органом, що надавав дозвіл, протягом двох тижнів. Далі звертаємось в ЦНАП і реєструємо своє право на земельну ділянку

Як отримати земельну ділянку безоплатно? Покроковий алгоритм

Що робити, якщо орган влади  не надає дозвіл? Підстави для відмови на стадії дозволу: не дотримання вимог закону, місце розташування не відповідає генеральному плану, містобудівній документації. (ст.118 ЗК). Отже, ситуація. До клопотання не має претензій, ви дотримались всіх вимог, пройшов місяць, а дозвіл не надали. Є два варіанти розвитку подій. Перший, так звана, мовчазна згода –  орган протягом місяця не надав дозвіл, тоді заявник вправі замовити проєкт землеустрою без дозволу органу, про що його потрібно письмово повідомити. Але якщо ми пішли таким шляхом, то можуть виникнути проблеми з державним реєстратором. Його відмова реєструвати земельну ділянку буде не правомірною, що можна оскаржити в суді.

Якщо ми отримали відмову від органу, то порядок дій наступний. Перевіряємо чи відмова відповідає виключним підставам відмови.  Якщо підстав немає, то йдемо до суду. Оскаржуємо дію чи бездіяльність органу. Суд зобов’язує орган розглянути клопотання та надати дозвіл.

Вітаємо, ви стали повноправним власником земельної ділянки!

 

Авторки консультації:

Патей Тетяна та Костюк Віта, консультантки юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”

 

У випадку виникнення запитань – звертайтесь до юридичної клініки “Pro bono” (https://m.facebook.com/legalclinic.probono.nuoa/, e-mail: oa.probono@gmail.com). З радістю допоможемо!

Знайомимо з фішками медіації або дайте мені 4 хвилини

Знайомимо з фішками медіації або дайте мені 4 хвилини

Юрист: учасник юридичної клініки, відвідує курси по медіації та має справу з регресом

Що бачать клієнти: юрист хворий, бо відвідує клініку, займається медитацією та має справу з деградацією

Впізнали себе в одній із цих ролей? Певно, що так. Тому, зараз ми трішки пояснимо ці незрозумілі терміни, уявимо себе в ролі бізнесмена, згадаємо  цікаві фільми та дізнаємось про стратегію перемоги в переговорах. 

Для початку розберемося – що ж таке– медіація.

Медіація – це позасудовий метод вирішення спорів, за допомогою якого сторони конфлікту намагаються самостійно досягти згоди шляхом переговорів.

Вона корисна тим, хто не хоче судової тяганини, прагне примиритися і залишитися при цьому у виграші. 

Давайте розглянемо це детальніше.

Компроміс чи стратегія «win-win» – що краще?

Компроміс – стратегія переговорів, яка передбачає тактику «не виграш – не програш», при якій обидві сторони йдуть на поступки один одному. При досягненні угоди на основі компромісу у сторін немає повного задоволення, але немає і незадоволення.

Стратегія «win-win» – співпраця, за якої обидві сторони в роботі залишаються задоволеними, адже приходять до спільного рішення без відмови від чогось.

Важливо розуміти, що ці два поняття різняться між собою.

Розглянемо на прикладі нового серіалу «100 000 хвилин разом». Даша і Руслан – подружжя. Через COVID-19 вони вимушені проводити карантин тільки удвох. І одного разу сталась така ситуація: Руслан купив американський гриль, щоб смажити соковите м’ясо, а Даша в той же час придбала рододендрони, щоб прикраси двір. Як їх розмістити, аби було і смачно, і красиво, пара все-таки не вирішила і їм довелося продати і те, й інше. Зате подружжю вдалось зберегти стосунки одне з одним. 

  • Виходить, що Даша і Руслан застосували компроміс, адже поступилися у своїх інтересах.

А тепер давайте перейдемо з легкого серіалу про сім’ю на більш складну кінострічку – про екологію і величезну кількість документів. Фільм «Ерін Брокович» саме про це. Джулія Робертс, яка грає Ерін, влаштовується на роботу в юридичну фірму, де береться за справу, пов’язану з отруйним хромом у питній воді жителів невеликого містечка. Стається так, що її шеф, Ед, звільняє Ерін ніби-то через прогул. Тільки потім він дізнається, що жінка декілька днів працювала з паперами справи. Немає іншого виходу, як вибачитися перед Ерін. Між ними виникає угода: Ед повертає жінку на роботу, оплачує їй 10% підвищення заробітної плати і пільги, а Ерін у свою чергу показує усі папери і допомагає у справі. 

  • У цьому випадку спрацювала стратегія «win-win», адже обидві сторони залишились задоволеними від угоди.  

У підсумку скажемо, що компроміс – проміжний етап у розв’язанні конфліктів, коли суперечка залишається не вирішена, як у Даші з Русланом. А от завдяки стратегії «win-win» конфлікт між Ерін та Едом вирішився і навіть без усяких поступів.

Так ось, медіація – це завжди стратегія «win-win»,

адже основними завданнями медіації є прийняття такого слушного рішення сторонами конфлікту, яке б задовольняло кожного з учасників, вирішення суперечки і, звичайно, примирення сторін.

Стратегія «win-win» + бізнес + медіатор = співпраця

Зізнайтесь, кожен у своєму житті хоч раз сказав, що він хотів би бути бізнесменом. Уявіть, що ви ним стали і вам потрібно укладати договори з іншими престижними компаніями, щоб піднімати рейтинги і своєї організації. 

З чого ж почати?

Насамперед потрібно організувати переговори з потенційними партнерами і добре до них підготуватися. 

Поставте собі ряд запитань: 

  • Що я очікую від переговорів?
  • Що очікує мій потенційний партнер?
  • Якщо внаслідок перемовин буде невдача, чим це обернеться для моєї компанії?
  • Які рішення ми можемо прийняти, щоб дійти до спільної згоди?

Такі запитання – основні компоненти стратегії «win-win» у бізнесі, тому дуже важливо продумати зарання усі ці пункти.

Далі вам потрібно організувати зустріч і намагатися не тільки вирішити питання про співпрацю, а ще й не забути розглянути усі важливі моменти перемовин, підвести підсумки кожного прийнятого рішення – словом слідкувати за усім процесом зустрічі. А що робити, якщо потенційний партнер навідріз не погоджується з деякими частинами угоди? 

Чи не простіше буде звернутися до медіатора?

Медіатор – незалежна третя особа, що надає допомогу сторонам у вирішення спору в процесі медіації. Учасники суперечки повинні самостійно обирати такого посередника. А ще до медіатора не можна «насильно» приводити одну зі сторін, яка не хоче вирішувати спір шляхом медіації, бо цей процес відбувається лише за добровільною згодою учасників конфлікту.

Основними функціями медіатора є:

  • Роз’яснює сторонам, що тільки вони несуть відповідальність за своє рішення.
  • Управяє процесом переговорів
  • Забезпечує зворотній зв’язок між сторонами.

А як буде відбуватись медіація? На це питання зрозуміло відповідає Ольга Сімоходська – сертифікований бізнес-медіатор. У своїй статті вона наводить приклад про партнерство двох друзів. Спочатку їхній бізнес процвітає, але у їхній справі настає переломний момент, який і приводить їх до медіатора. Про те, на які ключові питання потрібно дати відповідь та про пошуки виходу із ситуації, яка склалась, можете дізнатись, прочитавши цю користну статтю за  цим лінком.

Яким має бути медіатор?

З того моменту, як ви звернулися за допомогою до медіатора, важливо вже з перших хвилин медіації простежити за його діями. Ось вам топ 3 поради що може і що не може робити медіатор:

  • Резензує:

– він не повинен вказувати на шляхи вирішення спору;

– він не має права засуджувати

  • Питає:

– він повинен ставити питання загального характеру: що сталося, що ви відчуваєте в цей момент, що для вас є важливим в цій ситуації, яке завершення конфлікту ви бачите

  • Слухає:

– він підштовхує до усвідомлення сторонами справжніх бажань та інтересів через проговорення ними своїх почуттів.

Якщо ж медіатор  вказує на те, як можна вирішити ситуацію, то задумайтесь над тим чим він відрізняється від звичайного юриста і чи хотіли б ви мати справу з таким “медіатором”?)

І головне: ми радимо вам обирати медіацію, як швидкий спосіб успішного вирішення спорів, для економії вашого часу, нервів та коштів.

Автори публікації:

Анастасія Одарич та Тетяна Мохнюк, консультантки  юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”

Книга відгуків та пропозицій: плюси і мінуси скасування та альтернативи “паперовому” захисту прав споживачів

Книга відгуків та пропозицій: плюси і мінуси скасування та альтернативи “паперовому” захисту прав споживачів

Пригадайте, коли востаннє ви зверталися до персоналу аби отримати “книгу скарг”, щоб вписати туди позитивний відгук, рекомендацію чи скаргу?

Якщо колись книга відгуків та пропозицій була невід’ємним атрибутом і чудовим способом взаємодії клієнтів та надавачів послуг, то тепер ви вже можете не знайти її в куточку споживачів. У випадку, коли ви захочете віддячити персоналу за доброзичливе ставлення і якісне обслуговування, то на ваше прохання офіціант чи будь-хто з персоналу може відповісти, що у них такого документа немає.

Насамперед, це пов’язано з прийняттям постанови КМУ № 168 “Про внесення змін до Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів”. 

В чому причина такого рішення і що змінилося? 

Причиною цього є бажання наслідувати європейську практику і її законодавство. У законодавстві країн ЄС в пріоритеті залишається захист прав споживачів. І воно передбачає обов’язкове дотримання прав споживачів та розгляд  їх звернень. Для цього було створено багато інструментів і засобів, але такого інструменту як “паперова” книга відгуків і пропозицій у країнах ЄС не існує. Таке скасування не вплине на стан захисту прав споживачів, але, разом з тим, відкриє нові можливості для комунікацій і сприятиме поліпшенню бізнес-клімату. 

Раніше споживач міг залишити свої зауваження або відгуки у “книзі скарг”. Після того як в книзі з’являвся запис, керівництво мало протягом 7 днів надати письмову відповідь споживачу. Якщо реакції на запис не було, приходила перевірка і надавачу послуг загрожував штраф. Яким чином контролюючий орган дізнавався про порушення? Це було повторне звернення громадянина. Зараз споживач напряму може звернутись до органу контролю і він проведе перевірку.

Плюси скасування “книги скарг” або чому вона вже стала рудиментом?

Насамперед, це дійсно вагомий крок для осучаснення українського законодавства. В умовах розвитку нашого суспільства, важко не помітити, що все більше споживачів надаває перевагу онлайн-покупкам. Існування “книги скарг” за останні роки показало свою неефективність. Найперше тому, що невеликий відсоток споживачів зверталися й практично одиниці зважали на відгуки, які є у ній. До того ж, більше значення на репутацію персоналу і закладу складають саме відгуки в інтернеті, в соціальних мережах, на різних сайтах.

Тобто наявність книги відгуків та пропозицій не гарантувала обов’язкового вирішення проблеми. Перш за все, тому, що підняття питання про проблеми закладу, ще й за умови розголошення серед широкого кола людей або ж із залученням ЗМІ може обернутися фатальною для нього, що вплине на репутацію закладу.

Крім цього, дійсно вагомим плюсом є те, що із її скасуванням зменшуються витрати бізнесу на ведення “книги скарг”. За офіційними даними Мінекономрозвитку, ці витрати становили понад 125 млн грн на рік, крім цього ці витрати покладалися ще й на українців (як платників податків), проте гарантії, того що ми можемо отримати необхідний результат не було. Тобто така зміна дійсно матиме позитивний вплив на економіку і бізнес в цілому.

 В чому ж тоді мінуси скасування та чим вона була корисною?

Здавалося б, що негативних наслідків не буде, проте, вони можуть існувати у зв’язку з певними суб’єктивними факторами. Однією із таких причин є цікавість як з боку клієнта так і персоналу про виконану роботу, хто про кого і що саме писав, за якими критеріями їх оцінював. Звичайно ж, безсумнівно, будуть прихильники традиційної «книги скарг» або ж ті люди, які не будуть обізнані з альтернативами книги скарг або ж як ними користуватися.

Крім цього за статистикою, багато закладів вважає, що коли вони отримують скарги, пропозиції чи рекомендації через книгу відгуків та пропозицій, це набагато легше сприймається, ніж коли це озвучується особисто. Також в порівнянні з “книгою скарг”, ті ж  коментарі в соціальних мережах, можуть справити негативне враження про заклад без відвідування його цією людиною і це може призвести до втрати клієнтів і прибутку. Як відомо, інтернет є своєрідним сховищем, тому навіть негативний відгук, якому два, а то й більше років, може вплинути на подальший розвиток закладу.

А як же тепер скаржитися/відгукуватися/пропонувати?

  • По-перше, через сайти та сторінки у соціальних мережах закладу, де споживачі можуть залишити свій відгук у електронній формі. Однак, у такий спосіб може сформуватися лише певне враження, наприклад, про обслуговування, якість та ціни, але такий відгук не буде офіційним підтвердженням певної проблеми закладу.
  • По-друге, споживач може звернутися до Держпродспоживслужби, що є центральним органом виконавчої влади та має свої територіальні органи у всіх областях України. Ви можете знайти номер телефону та електронну пошту за посиланням: https://dpss.gov.ua/ у пункті «Контакти» та таким чином захистити свої права.
  • Також за Законом України «Про звернення громадян» ви маєте право написати скаргу до певного закладу. Це можна зробити як у письмовій, так і електронній формі, що є значно простішим способом та зекономить ваш час. Підприємство, в свою чергу, зобов’язане відповісти у строк не більше одного місяця від дня надходження скарги.
  • У випадку неефективності вищевказаних способів споживач може звернутися до суду, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у разі продажу неякісного товару або неналежно наданої послуги, в тому числі зверненням до суду. Головне мати докази, що будуть підтверджувати порушення та вашу правоту.  Наприклад, чек або інший документ, що вказує на отримання послуги або товару саме у цьому закладі, фото-, відеодокази, що зафіксують недопустиму поведінку персоналу або недотримання вимог щодо якості товару.

Тому, маючи низку альтернатив, можемо бути впевнені, що скасування книги відгуків та пропозицій не буде впливати на обмеження і порушення прав споживача та способи їх захисту. 

Автори блогу:

Владислава Курилас та Юлія Шелестюк, консультантки юридичної клініки “Рro bono” Національного університету “Острозька академія”

Муніципальна варта – кишенькова армія чи вартові наших вулиць?

Муніципальна варта – кишенькова армія чи вартові наших вулиць?

Багато з нас чули про муніципальну варту. Її то критикують, то хвалять. Варту обговорюють у фейсбуці та ЗМІ, але не всі до кінця розуміють про що йде мова. У цій статті студенти юридичної клініки “Pro bono”Національного університету “Острозька академія” Валентина Гуменна та Ілля Козак пояснюють основні особливості муніципальної варти, чому її діяльність не врегульована досі та відмінності варти й поліції. 

Що таке муніципальна варта в Україні?

Насправді окремого закону про муніципальну варту, не існує. Згідно законопроекту “Про муніципальну варту” 2015 року:

муніципальна варта” — це орган в системі місцевого самоврядування, який створюється у вигляді структурних підрозділів органів місцевого самоврядування чи комунальних установ, з метою забезпечення на території, що перебуває під юрисдикцією відповідної ради, охорони громадського порядку, законності, прав, свобод і законних інтересів громадян та утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Простіше кажучи, муніципальна варта — це орган, який створюється міською радою для забезпечення правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів жителів міста. В ході реформи децентралізації більше ресурсів та повноважень зосередилися на місцях, у міських, сільських та селищних радах. Відтак, можливість функціонування муніципальної варти знову почали обговорювати.

Перші ідеї створення в Україні муніципальної варти з’явилися в 90-і роки. По суті, муніципальна варта діяла як комунальне підприємство. Воно могло мати назву “Муніципальна дружина” або “Муніципальна поліція” та існували у таких містах як: Львів, Луцьк, Тернопіль, Вінниця, Кременчук та інші. У 2017 році за рішеннями міських рад комунальні підприємства перейменували на муніципальні варти. Це сталося тому, що жодна установа чи організація не могла дублювати назву Нацполіції. Наприклад, у Львові перейменували, а в Луцьку створили департамент у складі міської ради. 

Як зазначалося, окремого закону, що регулює діяльність варти в Україні немає, однак за Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” статтею 26 передбачено створення такого органу на підставі рішення міської ради. Статті 15-19 Закону України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державних кордонів” найповніше регулюють діяльність варти сьогодні. 

Муніципальна варта - кишенькова армія чи вартові наших вулиць?

Співробітники департаменту муніципальної варти Луцької міської ради (Фото інтернет-видання “Волинь#info”)

У 2014 році були спроби прийняти закон, але комітет Верховної Ради його не погодив. Вже навесні 2015 року група нардепів подала законопроект “Про муніципальну варту”. Він пройшов перше читання, але через спротив Міністерства внутрішніх справ, не був прийнятий. Існували побоювання, що це породжує ризик створення локальних “армій” під контролем мерів. 

В обласних центрах муніципальна варта фінансується за кошти місцевих бюджетів, а в Києві вона діє на громадських засадах.

Чим займається варта?

Інспектори співпрацюють із державними інспекціями, патрулюють місто із поліцейськими, але повноваження муніципальних “вартових” відрізняються залежно від міста, оскільки місцеві ради визначають їхню компетенцію самостійно. Основний перелік обов’язків зазначається у Законах України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про благоустрій населених пунктів”.

Повноваження муніципальної варти

Повноваження муніципальної варти

Муніципали мають право штрафувати за паркування у недозволених місцях, припиняти стихійну торгівлю, здійснюють боротьбу з незаконними прибудовами, МАФами (малі архітектурні форми – “кіоски”); знаходять та вилучають контрафактні (неліцензовані) алкогольні напої, стежать за чистотою парків. З нещодавнього: у Луцьку муніципали приєдналися до моніторингу безпеки на вулицях та дорогах за програмою “Безпечне місто”. У межах проекту 250 вуличних камер будуть відстежувати ДТП та інші порушення. 

Моніторинг безпеки на вулицях (Фото Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради)

Моніторинг безпеки на вулицях (Фото Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради)

Варту часто критикують саме через знищення МАФів та стихійних ринків, проте справжнім негативом є те, що місцева влада може використовувати муніципальну варту в особистих, політичних цілях. Також, самі муніципали часом діють всупереч суспільним інтересам.  Наприклад, у 2018 році в Одесі два співробітники Муніципальної варти побили кийками журналістів і бризкали їм в обличчя сльозогінним газом, коли ті проводили зйомки конфлікту між представниками “Муніципальної варти” та адвокатської компанії на паркувальному майданчику. У тому ж році у Харкові територіальне управління Антимонопольного комітету оштрафувало муніципальну варту за змову з іншим приватним підприємством, яке дозволило комунальній структурі перемогти у тендері з охорони ліфтів. Харківська варта неодноразово за наказом мера блокувала будівлю міськради, не допускаючи туди активістів

Муніципальна варта - кишенькова армія чи вартові наших вулиць?

Муніципальна варта перевіряє перепустки у громадський транспорт під час весняного локдауну (Фото інтернет-видання “Детектор медіа”)

Муніципальна поліція за кордоном

Одна з найближчих до нас країн, сусідня Польща, побудувала ефективну систему Муніципальної поліції. На відміну від загальнодержавної поліції, муніципальна не займається кримінальними справами, проте сприяє у збиранні доказів та захисті місця злочину від сторонніх осіб. 

Польська муніципальна варта бореться із такими правопорушеннями:

  • розпивання спиртних напоїв у громадських місцях;
  • завдання збитків житлово-комунальному майну;
  • порушення громадського порядку;
  • паркування у недозволених місцях;
  • вирубкою дерев, чагарників, знищення зелених насаджень;
  • охороняє суспільні будівлі (комунальні підприємства, мерії, міські бібліотеки)

Також, у складі польської муніципальної поліції діє загін, що займається безпекою та профілактикою правопорушень дітей у школах. Польські муніципали не використовують вогнепальну зброю, проте у разі необхідності, мають право застосовувати гумові кийки, кайданки, сльозогінний газ, електрошокери. В Україні муніципали не мають права використовувати вогнепальну зброю та такі спецзасоби, а лише перцеві балончики. Форма польських муніципалів по всіх містах однакова та їх можна легко відрізнити від поліцейських. В Україні уніформа та шеврони (нашивки) у кожному місті відрізняються. Впізнати, де муніципал, а де поліцейський в Україні теж легко. 

Муніципальна варта - кишенькова армія чи вартові наших вулиць?

Польський велопатруль муніципальної поліції (Фото інтернет-видання “Українська правда”)

Населенню може не подобатися робота муніципалів. Можливо, люди звикли до стихійних ринків та цілодобових магазинів контрабандного алкоголю, проте глобальні зміни випливають із локальних. Варто розуміти, що муніципали займаються цим не для влади чи своїх цілей, а для комфортного та безпечного проживання у містах. Якщо розглядати варту як не маніпулятивний владний проект, а суспільно-корисну справу, то муніципали борються з недобросовісними приватними, а часом протиправними впливами для зручності звичайних містян. В той час жителі міст розвиваються та стають більш зрілою, вихованою частиною громадянського суспільства. 

Досвід країн Балтії, Польщі, Австрії, Німеччини, Чехії показує, що міські правоохоронні органи розвантажують національну поліцію. Тобто варта займається дрібними правопорушеннями, в той час, як Нацполіція розслідує більш серйозні справи. Водночас муніципальна поліція повинна бути незалежним органом, а не політичним інструментом в руках місцевих еліт. Законодавче регулювання запобігає таким випадкам, коли воно працює як злагоджений механізм.

Ви хотіли б, щоб у Вашому місті з’явилася муніципальна варта?

Лицарський турнір чи демонстрація професійних навичок майбутніми правниками?

Лицарський турнір чи демонстрація професійних навичок  майбутніми правниками?

Минув майже місяць відтоді, як студенти юридичних клінік змогли перевірити свої знання у сфері права та удосконалити навики при провадженні юридичної практики під час Турніру з консультування клієнтів з фінансових питань. Турнір з консультування, як і інші подібні змагання, покликаний розвивати в студентів-правників навики інтерв’ювання клієнта, професійної етики, планування та аналізу в процесі побудови відносин, вміння надати первинну консультацію на рівні “юрист-клієнт” під час ведення прийому в юридичному офісі.

Про виклики, перемоги та “нестримне бажання студентів достойно і професійно демонструвати свою здатність і готовність до майбутньої професії” читайте у новому блозі керівниці Правничої клініки Національного університету “Києво-Могилянська академія” Юлії Матвєєвої.

У вільній електронній енциклопедії Вікіпедії знаходимо:

Призначення турніру— демонстрація бойових якостей лицарів, що складали головну військову силу Середньовіччя. Сучасні французькі історики пов’язують появу турнірів з ситуацією, що склалася на той момент в Північній Франції серед лицарства. Внаслідок жорсткого майорату сформувався потужний прошарок молодших синів, які не мали майже ніяких сподівань на батьківський спадок та родину. Єдиним шансом якось просунутися в житті для цих молодих вояків була війна. Тож вони усіляко її підтримували, а часто й провокували. Феодали та голови знатних родів змушені були постійно утримувати в покорі цю буйну молодь.

Яке ж відношення має до історичних змагань часів феодалізму турнір з консультування студентів юридичних клінік України – 2020?

Знаходячись в умовах жорстких карантинних обмежень, талановита молодь – майбутні правники  сміливо зібрались в чудовому закладі вищої освіти – Національному університеті державної фіскальної служби України у дощовий жовтневий день. Саме нестримне бажання “молодших синів” достойно і професійно демонструвати свою здатність і готовність до майбутньої професії, доводячи перед маститими майстрами відданість справі. І ніякі форс-мажорні та погодні умови вже не могли стримували цю “буйну молодь” у їхній креативності під час змагань.

Олімпіада з консультування юридичних клінік традиційно поводиться АЮКУ і має широку популярність та визнання. Такі змагання давно довели свою важливість та значущість для формування навичок професії правника, які здобуваються у юридичних клініках. Окрім того, АЮКУ стала співорганізатором міжнародних змагань з юридичними клініками Польщі.

В цьому році вперше започатковано нову тенденцію подальшого розвитку подібних змагань, зокрема – поділу на україномовні (внутрішньонаціональний рівень) та англомовні (з можливістю команди, яка перемогла, брати участь у міжнародному рівні змагань). Такий підхід виявився досить витребуваним, оскільки внутрішньонаціональні змагання виступили свого роду репетицією для  вищого – міжнародного рівня.

Слід зазначити про високий рівень подібних змагань для юридичного клінічного руху України, що стали вже національним брендом і зразком для закордонних партнерів.

Враховуючи особливі умови карантинних обмежень у 2020 році, коли був проведений турнір 17 жовтня, варто подякувати тим сміливим та відчайдушним командам, які приїхали на захід.  І ніякі форс-мажорні обставини не могли спинити цю “буйну молодь” у їх нестримному бажанні позмагатись, доводячи, у першу чергу, самим собі здатність бути професійними правниками.

Усвідомлюючи та визнаючи шалене навантаження, яке лягає на плечі організаторів подібних перегонів, необхідність врахування як логістичних, так і суто фахових аспектів в процесі підготовки, хочеться висловити глибоку вдячність традиційній координаторці та організаторкам змагань Марії Цип’ящук та Тетяні Шолковій, а також закладам вищої освіти, які представляють ці організаторки.

І хоча орієнтири для покращення завжди можна знайти, змагання довели свій високий рівень та неабиякий інтерес для студентської правничої молоді.

X