Зміни збору за місця для паркування транспортних засобів

Юридична клініка Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова підготувала правову консультацію щодо змін у законодавчій регламентації справляння збору за місця для паркування транспортних засобів, відбулися останнім часом.

Одним із ключових місцевих податкових платежів в Україні є збір за місця для паркування транспортних засобів. Не випадково його відносять до коштозабезпечувальних місцевих зборів. Зазначений різновид податкових платежів дійсно становить вагоме джерело наповнення місцевих бюджетів. Водночас, варто зауважити, що наявний фіскальний потенціал окресленого податкового платежу не розкритий належним чином, його правове регулювання навряд чи можна визначити як оптимальне.

Вітчизняний законотворець розуміє та намагається виправити ситуацію, що склалася в цій сфері, перманентно вносить зміни до статті 268¹ Податкового кодексу України, яка присвячена регламентації правового механізму наведеного місцевого податкового платежу.

Так, 25 грудня 2019 року набрали чинності зміни до підпункту 268¹.2.1 пункту 268¹.2 статті 268¹ Податкового кодексу України, що були внесені Законом Україні від 5 грудня 2019 року №344-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо створення сприятливих умов для діяльності підприємств та організацій, заснованих громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю”. Відповідно до зазначеного законодавчого акту, слова “Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та “Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” були замінені відповідно словами “Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України” та “Законом України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні“.

Наведена трансформація є цілком виправданою, адже незважаючи на зміну назви Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (що мала місце ще наприкінці 2017 року), кореспондуючі зазначеному Закону норми Податкового кодексу України корекції не зазнали. Окреслена обставина створювала колізію в чинному законодавстві нашої держави і ставила під сумнів, зокрема, можливість виключення з об’єкту оподаткування збором за місця для паркування транспортних засобів земельних ділянок, які відведені для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”.

Водночас, законодавець встановлює, що кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, повинна становити не менше 10 % загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Зазначене протиріччя існувало майже два роки, свідчило про “неякісну” поточну законотворчу діяльність та слугувало одним із факторів, що негативно впливав на забезпечення належного правового регулювання справляння збору за місця для паркування транспортних засобів.

Усунення окресленої колізії:

  • з одного боку, сприятиме дотриманню таких загальновизнаних вимог юридичної техніки, як взаємозв’язок нормативних розпоряджень та відсутність суперечностей у системі законодавства;
  • з іншого боку, дозволить належним чином забезпечити захист прав і законних інтересів учасників податкових правовідносин.

Консультацію підготував:

Григорій Карпушин, аспірант кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова

 

 

Зміни збору за місця для паркування транспортних засобів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

X