У когось слово «аб’юз» викликає усмішку, хтось закочує очі, хтось просто не сприймає це явище серйозно, хтось називає всі свої стосунки аб’юзивними, а хто і справді потерпає від цього і йому зовсім не смішно.

Попри прогресивний розвиток суспільства, світ не стає добріше і толерантніше в сферах, де це край необхідно. Я вже мовчу про прояв емпатії.

Реальний аб’юз це не жарт, це справді страшно. Він не зупиняється на образливих висловах чи діях, він може підігрівати та вирощувати в жертві думки про самогубство. І, на жаль, інколи жертва все ж таки не витримує і закінчує життя. І це все, до речі, не просто домашнє насилля (стаття 126-1 Кримінального кодексу України), яке, виходячи з судової практики, закінчиться в найгіршому випадку виправними роботами, це вже доведення до самогубства (стаття 120 Кримінального кодексу України) – там зовсім інше покарання.

Загалом на сьогодні ця тема активно обговорюється, оскільки аб’юз розростається до великих масштабів. Людина може зіткнутись з аб’юзом у сім’ї, у школі, на роботі та в мережі.

Що таке аб’юз? Це будь-яка навмисна дія, наслідком якої є фізична або моральна шкода іншій людині. І виходячи з визначення, розуміємо, що аб’юзивні стосунки – це коли людина чинить фізичне, психологічне, сексуальне або економічне насильство над іншою людиною перебуваючи з вами у певному зв’язку (батьки-діти, чоловік-дружина, брат-сестра, однокласник-однокласник тощо). Потрапити в них просто, а ось вибратись буває дуже нелегко.

Зараз я хочу поговорити з вами як захиститися від аб’юзера і того, хто зазіхає на ваші особисті межі з агресією як фізичною, так і моральною.

По-перше, якщо ви відчуваєте насильство у свою сторону, ви маєте усвідомити свою присутність у ньому.

По-друге, дуже важко взяти та вийти з таких стосунків, бо залишаючись в них, ви реалізовуєте якусь свою потребу. Це може бути потреба в увазі, турботі… Іншими словами – визначте навіщо ви терпите таке ставлення до себе, що це вам дає?

По-третє, намагайтесь знайти адекватні рішення реалізації своєї потреби в іншому місці, без залучення іншої людини. Не робіть це чужий коштом, закривайте свої потреби самостійно.

Найголовніше – візьміть відповідальність за своє життя, настрій, інтереси та матеріальні ресурси. А вже потім ви можете звернутись по допомогу до найближчого центру допомоги жертвам насильства, до психолога, або психотерапевта.

Якщо ж аб’юз має фізичне вираження, що трапляється в більшості випадків, коли ви з жертвою живете разом, потрібно діяти за таким алгоритмом.

Є таке поняття, як обмежувальний припис кривднику. Розглядається у межах не кримінального чи адміністративного, а рамках цивільного процесу.

1. Заява подається до суду за місцем вашої реєстрації.
2. Суддя повинен розглянути вашу заяву за 72 години.
3. Судовий збір платити не треба.
4. Обмежувальний припис виражається у таких заходах:

• заборона перебувати у місці спільного проживання;
• усунення перешкод у користуванні сумісним майном;
• обмеження спілкування з потерпілою дитиною;
• заборона наближатися на певну відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування;
• заборона переслідування;
• заборона листування, телефонні переговори.

5. Обмежувальне розпорядження видається до 6 місяців.
6. Про видачу обмежувального розпорядження суд повідомляє поліцію.

У світі майже 8 мільярдів людей, не звужуйте свій світ до однієї і не думайте, що якщо б’є – значить кохає. Якщо б’є, то це стаття Кримінального кодексу Україні і нічого більше.

Консультацію підготувала:

Анастасія Чех, студентка правничої клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”