Особливості забезпечення позову через призму судової практики

Сьогодні ми звернемо Вашу увагу на особливості забезпечення позову з практичного боку, а саме на судові рішення: коли суд відмовляв у задоволенні заяв про забезпечення позову та як такі відмови були обґрунтовані судом.

Тож, розпочнімо з того, що передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника) – Постанова КГС ВС від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

• розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
• забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
• наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
• імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
• запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову.

Якщо позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити (унеможливити) ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників – Постанова КГС ВС від 19.01.2021 у справі №902/774/20.

Відтак, при встановленні відповідності виду забезпечення позову слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (Постанова Пленуму ВСУ від 22.12.2006 р. № 9).

Що ж безпосередньо стосується прикладів відмови в задоволенні заяв про забезпечення позову, то наводимо наступні приклади:

• Суддя Бродівського районного суду Львівської області в справі № 439/1565/23 постановив ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову, мотивуючи це тим, що пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову є обов`язковими.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім цього, у заяві про забезпечення позову не зазначено інші відомості, потрібні для забезпечення позову, а саме щодо вартості майна. Дана інформація необхідна для встановлення співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Тож з огляду на відсутність в заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та відсутність відомостей про вартість майна, на яке необхідно накласти арешт, заяву повернули позивачу.

• Дещо схожа ситуацію можна прослідкувати і в справі № 504/453/21, де суддя Комінтернівського районного суду Одеської області постановив ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову, оскільки заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявниці щодо зустрічного забезпечення.
• Білокуракинський районний суд Луганської області в справі № 409/2189/19 постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, не вказано вид забезпечення позову, та в самій заяві ставиться питання про скасування позовних вимог, а не про забезпечення позову.
• Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, Київський районний суд м. Одеси в справі 947/24056/20 постановив в ухвалі, що як вбачається з заяви про зустрічне забезпечення, представником відповідача не зазначено, на відшкодування яких саме збитків, що можуть бути спричинені внаслідок забезпечення позову, слід застосувати зустрічне забезпечення, не обґрунтованою та не доведеною є й сума зустрічного забезпечення у розмірі 30000 гривень. Доказів щодо майнового стану позивача відповідач не надав. Викладене свідчить про відсутність обов`язку суду застосувати зустрічне забезпечення.

Отже, як можна прослідкувати з кількох вищенаведених прикладів, часто суди відмовляють у задоволенні заяв про забезпечення позовів через те, що особи, котрі такі заяви подають:

• не дотримуються форми та змісту заяви;
• не надають відомості, необхідні суду для визначення співмірності заходів забезпечення позову;
• не зазначають, чому просять певний вид забезпечення позову та не обґрунтовують, яким чином саме завдяки цьому виду забезпечення позову можна уникнути ускладнень при захисті або поновленні порушених (оспорюваних) прав або інтересів заявника.

Судова практика допомагає глибше досліджувати й інші аспекти права, а не тільки визначити особливості забезпечення позову, тому під час розгляду справ клієнтів клініцисти завжди звертаються до судової практики, щоб наші напрацювання були корисними не тільки в теорії, а й справді ставали в пригоді клієнтам на практиці.

Тож не соромтеся звертатися за додатковими консультаціями до нашої Правничої клініки

Консультацію підготувала
Ярмілко Марія, клініцистка НЛ “Правнича клініка” НАУКМА,
студентка 4-го курсу ФПвН НаУКМА.