Ключові аспекти спадкування в Україні

Спадкування – це процес переходу прав і обов’язків від померлого до його спадкоємців. В Україні процедура спадкування регулюється Цивільним кодексом України (ЦКУ) та іншими нормативно-правовими актами. Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом, якщо заповіт відсутній або визнаний недійсним. Заповіт дає змогу спадкодавцю розпоряджатися майном за власним бажанням, проте існує обов’язкова частка спадщини, яка гарантується окремим категоріям осіб: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту.

Спадкування за заповітом

Заповіт має право скласти будь-яка фізична особа, яка володіє повною цивільною дієздатністю. Він оформлюється у письмовій формі та завіряється нотаріусом. У разі, якщо особа мешкає в сільській місцевості, де немає нотаріуса, то можна звернутися до органу місцевого самоврядування, тобто до сільської ради. 

Окрім цього, якщо особа, знаходиться на території інших держав, заповіт можуть посвідчувати консульські установи України. Заповіти можуть посвідчувати головні лікарі, їх заступники або лікарі, які залишилися на чергуванні госпіталів, лікарень особам, які перебувають у цих установах на лікуванні. 

Правом посвідчення заповіту володіють і капітани суден, в тому випадку, коли людина, що хоче скласти заповіт знаходиться під час плавання на річкових або морських суднах під прапором України. Начальники експедицій посвідчують заповіти особам, що знаходяться в експедиціях. Військовослужбовці, члени їх сімей, що перебувають в пунктах військової частини, військово-навчальних закладах, де немає нотаріусів, сільських, міських чи інших рад, в разі необхідності посвідчити заповіт, можуть звернутися до командирів, начальників таких пунктів дислокації військової частини. Таке право мають і особи, які працюють у пунктах дислокації цих структур.

Якщо особа, знаходиться в установі виконання покарань, заповіт може бути посвідчений начальником такої установи. За таким принципом, начальники слідчих ізоляторів можуть посвідчувати заповіти особам, які в них знаходяться.

Важливо, щоб заповіт був складений особисто спадкодавцем, містив його підпис та був завірений у встановленому законом порядку. Існують також особливі види заповітів, наприклад, секретний заповіт, який передається нотаріусу в заклеєному конверті та лише після смерті спадкодавця, у присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст

Спадкування за законом

Якщо заповіт відсутній, спадкування здійснюється відповідно до черговості, визначеної ЦКУ. Існує п’ять черг спадкоємців. До першої черги належать діти, чоловік або дружина та батьки спадкодавця. Якщо немає спадкоємців першої черги, право на спадщину переходить до другої черги – рідних братів і сестер, бабусі та дідуся. Далі йдуть спадкоємці третьої черги (рідні дядько та тітка), четвертої (особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років) та п’ятої (інші родичі до шостого ступеня спорідненості).

Строки подачі документів та порядок прийняття спадщини

Для прийняття спадщини чи відмови від спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з дня смерті особи.

Для того, щоб не допустити пропуску строку, необхідно звернутися до нотаріуса для подачі заяви про прийняття спадщини чи про її відмову. Якщо цього не зробити, право на спадкування втрачається, за винятком випадків, коли строк може бути поновлений через суд.

Заява про прийняття спадщини як за законом, так і за заповітом може бути подана двома способами:

• особисто спадкоємцем в офісі нотаріуса;
• надіслана поштовим зв’язком на адресу нотаріуса. У такому випадку справжність підпису спадкоємця на такій заяві має бути нотаріально засвідченою.

Подання заяви про прийняття спадщини представником за довіреністю не допускається.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Важливо пам’ятати, що спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Існує також договір про поділ спадкового майна є різновидом договорів (правочинів), але його особливістю є те, що він укладається:

• з приводу спадкового майна;
• між спадкоємцями, які вступили у спадщину про що подали нотаріусу заяви.

Якщо у процесі спадкування бере участь один або два спадкоємці, то все більш менш зрозуміло, що та ким успадковується. Але коли спадкоємців багато, то вже потенційно можуть виникати суперечки з приводу спадщини. Такий договір укладається з метою врегулювання поділу спадкового майна між кількома спадкоємцями без суду.

Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Відмова від спадщини

Спадкоємець має право відмовитися від спадщини, подавши відповідну заяву нотаріусу. Відмова повинна бути оформлена протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття відповідно до статті 1270 ЦК України.

Спадкові спори

Судові спори щодо спадщини є досить поширеними. Основні причини конфліктів включають оскарження заповіту, порушення прав на обов’язкову частку у спадщині, встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем або визнання спадкоємця негідним (Негідним спадкоємцем вважається той, кого після смерті спадкодавця, суд усунув від спадщини за наявності законних підстав. Наприклад, підставами є відсутність матеріальної та побутової допомоги, заподіяння шкоди спадкодавцю). Для вирішення таких питань спадкоємці можуть звертатися до суду, надаючи необхідні докази.

Висновок

Спадкування в Україні – це юридично складний процес, що вимагає дотримання встановлених законом процедур. Щоб уникнути конфліктів, варто заздалегідь скласти заповіт та юридично оформити всі необхідні документи. Якщо ж спадкування відбувається за законом, спадкоємцям слід уважно стежити за строками подання заяви, щоб не втратити своє право на майно. Знання основних аспектів спадкового права дозволяє уникнути багатьох проблем і захистити свої права.

Авторки консультації
Аліна Галайдюк, Марта Хрін,
консультантки Юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”