Організація підвезення учнів з віддалених населених пунктів до місць навчання

Юридична клініка Ужгородського національного університету дослідила питання порядку організації підвезення учнів з віддалених населених пунктів до місць навчання та підготувала на цю тему юридичну консультацію.

Питання стосовно порядку організації підвезення учнів з віддалених населених пунктів до місць навчання регулюється Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 31 “Про затвердження Державної цільової соціальної Програми “Шкільний автобус”, Указами Президента України від 30 вересня 2010 року № 926/2010 “Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні”, від 20.12.2000 р. № 1356/2000 “Про основні засади розвитку соціальної сфери села”.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України “Про освіту” особи, які здобувають повну загальну середню освіту, проживають у сільській місцевості і потребують підвезення до закладу освіти і у зворотному напрямку, забезпечуються таким підвезенням за кошти місцевих бюджетів, у тому числі із забезпеченням доступності відповідного транспорту для осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення.

Частина 5 ст. 13 Закону України “Про освіту” встановлює, що органи місцевого самоврядування різних адміністративно-територіальних одиниць мають право прийняти з урахуванням потреб і пропозицій територіальних громад спільне рішення про організацію здобуття початкової, базової та профільної середньої освіти в закладі освіти (його філії) та забезпечення підвезення здобувачів освіти до нього і у зворотному напрямку.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 Закону України “Про освіту”районні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти та забезпечують та фінансують підвезення учнів і педагогічних працівників до закладів початкової та базової середньої освіти і у зворотному напрямку (у разі потреби – транспортними засобами, пристосованими для перевезення осіб, які пересуваються на кріслах колісних).

У ч. 1 ст. 21 Закону України “Про загальну середню освіту” зазначено, що органи місцевого самоврядування можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів.

У постанові Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 31 “Про затвердження Державної цільової соціальної Програми “Шкільний автобус” зазначено, що для забезпечення рівного доступу до якісної освіти необхідно створити належні умови для безпечного, регулярного і безоплатного перевезення учнів, дітей та педагогічних працівників, що передбачено Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про місцеве самоврядування”.

Для організації підвезення учнів з віддалених населених пунктів до місць навчання Вам необхідно звернутися до сільської ради за місцем проживання із питанням про наявність сільської програми “Шкільний автобус”. Цю програму приймає сільська рада та затверджує своїм рішенням (програма “Шкільний автобус”). Рішенням передбачено організацію регулярного безоплатного перевезення учнів до місць навчання і додому.

Організація підвезення учнів з віддалених населених пунктів до місць навчання

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

X