Набуття права власності за набувальною давністю

Юридична клініка Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова дослідила, хто та за наявності яких обставин може набути право власності за набувальною давністю, а також підготувала про це правову консультацію.

Питання набуття права власності за набувальною давністю регулюються нормами ст. 344 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї правової норми, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном — протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п’ятнадцять, а на рухоме майно — через п’ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред’явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Таким чином, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти рухомим майном — протягом п’яти років, набуває право власності на це майно.

Якщо особа бажає набути право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби та цінні папери, то вона повинна звернутись з відповідним позовом до суду, оскільки право власності за набувальною давністю на такі об’єкти набувається за рішенням суду.

Право власності на земельну ділянку, яка теж є нерухомим майном, або право користування нею за набувальною давністю в силу приписів ч. 2 ст. 344 Цивільного кодексу України та ст. 119 Земельного кодексу України набувається в іншому порядку. Таке право можуть набути лише громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку. Ці громадяни можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених Земельним кодексом України.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проте, на наш погляд, якщо громадянин добросовісно заволодів чужою земельною ділянкою, яка на праві власності належить господарюючому суб’єкту (юридичній особі) чи фізичній особі, на ім’я яких видано Державний акт про право приватної власності на землю, то звернення до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу згаданої ділянки у власність або надання у користування наведеного питання не вирішить.

Зазначені органи державної влади та місцевого самоврядування не є власниками чужої земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності іншій особі. Вони, на нашу думку, вправі приймати рішення про надання на праві власності чи надання у користування лише земельних ділянок державної або комунальної власності. Проте ці органи не вправі втручатись у право власності приватних власників, адже це право є непорушним, відповідно до Конституції України.

Тому, вважаємо, коли мова йде про набуття за набувальною давністю права власності на чужу земельну ділянку, яка перебуває у приватній власності, без звернення до суду не обійтись. Надання таких земельних ділянок у власність або у користування за рішеннями органу державної влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування порушуватиме права власників цих земельних ділянок, які за таких обставин навіть можуть бути не повідомленими про позбавлення їх права власності. Такі рішення згаданих органів у подальшому легко можуть бути скасованими в судовому порядку за позовними заявами попередніх власників.

Консультацію підготувала:

Ольга Бортник, аспірантка кафедри трудового, земельного та господарського права Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова

Набуття права власності за набувальною давністю

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

X