Правнича клініка Національного університету “Києво-Могилянська академія” підготувала правову консультацію щодо банкрутства фізичних осіб. До Правничої клініки НаУКМА звернувся клієнт з метою отримання інформації щодо дії Кодексу України з процедур банкрутства (банкрутство фізичних осіб) та порядку дій щодо погашення боргових зобов’язань. Клієнт звертався до банків та мікрокредитних установ, з якими уклав договори позики. На даний момент, клієнт має декілька непогашених кредитів (загальна сума боргових зобов’язань, за його підрахунками – 330 000 грн).
Процедура банкрутства фізичної особи з’явилася відносно нещодавно, з набуттям чинності нового Кодексу України з процедур банкрутства. Більшість клієнтів помилково вважає процедуру банкрутства оптимальним шляхом звільнення від боргових зобов’язань. Основне завдання осіб, які надають правову допомогу – роз’яснити мету такої процедури та її наслідки, сформувати правильне уявлення про кінцевий результат.
Суть відновлення платоспроможності боржника полягає у створенні можливості відновити її задовільний фінансовий стан без оголошення її банкрутом. З цією метою боржник вправі подати до господарського суду заяву. Щодо фізичної особи в Україні відкривається провадження у справі про неплатоспроможність.
В межах цієї справи обовʼязково відбувається судова процедура реструктуризації боргів боржника з метою відновлення його платоспроможності, (що випливає з ч. 4 ст. 116, ст. 124, ст.ст 126 – 129 Кодексу) та може запроваджуватися процедура погашення боргів боржника внаслідок визнання фізичної особи-боржника банкрутом (ст. 130 Кодексу).
По-перше, процедура реструктуризації боргів включає затвердження плану їх реструктуризації, який може передбачати:
- продаж частини майна;
- зміну способу й порядку виконання зобов’язань;
- відстрочення, розстрочення, прощення боргу;
- виконання зобов’язань боржника третіми особами, отримання поруки, гарантії;
- інші заходи для покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).
Якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відкрито, то призначається арбітражний керуючий, який в процедурі реструктуризації боргів називається керуючий реструктуризацією (ст. 119), в процедурі погашення боргів – керуючий реалізацією майна банкрута. Перший розробляє план реструктуризації боргу, другий опікується акумуляцією та розпорядженням майна банкрута з метою задоволення вимог кредиторів банкрута.
Послуги арбітражного керуючого (особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність) є платними. Відповідно до ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п’ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Якщо план реструктуризації не схвалено або не виконано, то боржник визнається банкрутом і відкривається процедура погашення його боргів. Ця процедура передбачає включення майна боржника до ліквідаційної маси, яка буде розподілена між кредиторами. Отже, боржник втрачає права на майно, що йому належало. До ліквідаційної маси включатиметься все майно боржника, в тому числі його частка у спільній власності та яке боржник набув після порушення процедури банкрутства. Виняток становить житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також майно на яке не можна звернути стягнення (речі першої необхідності, пенсійні накопичення).
Також, у разі банкрутства фізичної особи встановлюються наступні обмеження:
- Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому Кодексом.
- Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів.
- Фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.
Але звертаємо увагу, що розпочата процедура неплатоспроможності не звільняє фізичну особу – боржника від виконання зобов’язань перед кредиторами.
Під час здійснення процедури реструктуризації боргів можуть запроваджуватися обмеження як щодо самого боржника, так і щодо його майна.
Так, відповідно до ч. 2 статті 118 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд може вжити такі заходи забезпечення вимог кредиторів:
- заборона боржнику укладати правочини (договори);
- зобов’язання боржника передати майно, інші цінності на зберігання третім особам;
- вчинення або утримання від вчинення певних дій;
- заборона боржнику розпоряджатися його нерухомим майном та цінними паперами;
- накладення арешту на конкретне майно боржника;
- інші заходи для збереження майна боржника;
- заборона виїзду боржника за кордон.
Провадження у справі про неплатоспроможність відкривається за наявності підстав, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 115), та подачі заяви боржника про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника – фізичної особи. Відповідно до ч. 2 ст. 115 цього Кодексу можна відкрити провадження в справі про неплатоспроможність фізичної особи, якщо:
- розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
- боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
- ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
- існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
З метою відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи необхідно надати суду документи, що підтверджують наявність вищезазначених підстав. Звертаємо увагу на те, що до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції. Боржник має надати суду разом із заявою довідки з фінансових установ про те, що договори позики дійсно було укладено на конкретні суми. Суд може відмовити у відкритті провадження за недостатності доказів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч. 2 статті 115 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства (ч. 2) у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються:
- найменування господарського суду, до якого подається заява;
- ім’я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв’язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності);
- виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду.
Відповідно до ст. 120 цього кодексу з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника:
- пред’явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом;
- арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду;
- припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов’язаннями боржника;
- здійснення корпоративних прав боржника та реалізація майнових прав відбуваються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом;
- вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів;
- строк виконання всіх грошових зобов’язань боржника вважається таким, що настав;
- будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Мета процедури банкрутства фізичної особи – допомогти погасити борги, а не звільнити від них. Початок процедури не гарантує миттєве звільнення від боргів, а особи, які хочуть звернутися із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, мусять пам’ятати про ризики, визначені в Кодексі України з процедур банкрутства (боржник не може самостійно розпоряджатися своїм майном та укладати нові договори позики тощо) та про доволі суворі правові наслідки визнання її банкрутом.