Інститут спеціалізованого фінансового омбудсмена в Україні: необхідність та потенціал запровадження, Асоціація юридичних клінік України

Недосконала система вирішення спорів, пов’язаних з отриманням фінансових послуг, відсутність дієвих механізмів захисту від ризиків, низький рівень інформаційної прозорості, фінансової грамотності населення призвели до неспроможності забезпечити належний захист прав споживачів фінансових послуг. Спроби вирішити дані проблеми завжди були фрагментарні, а можливість врегулювати спори між фінансовими установами та споживачами у досудовому порядку – відсутньою. Саме тому, запровадження інституту спеціалізованого фінансового омбудсмена в Україні є актуальним та необхідним, підвищить якість надання фінансових послуг, ефективність та професійність правозахисної діяльності, сприятиме розвантаженню судової гілки влади, зменшить навантаження на регуляторів.

Варто зауважити, що стаття 387 Розділу V Угоди про асоціацію визначила зобов’язання України адаптувати законодавство ЄС з метою створення повноцінно функціонуючої ринкової економіки та задля стимулювання торгівлі, а також для комплексного застосування ефективних правил та методик у сфері законодавства щодо заснування та діяльності компаній, корпоративного управління та щодо бухгалтерського обліку та аудиту [1]. Крім цього, потреба фінансової співпраці полягає в тому, що сфера фінансових послуг часто використовується для відмивання коштів та фінансування тероризму. Країни-члени ЄС, розуміючи, що заходи, вжиті лише на національному рівні матимуть обмежений результат, вживають спільних зусиль. Зокрема, Директива ЄС № 2005/60/ЄС «Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму» вказує, що «міцність, цілісність та стабільність кредитних і фінансових установ країни та довіра до фінансової системи в цілому можуть серйозно загрожувати зусиллям злочинців та їх спільників як у маскуванні походження кримінальних коштів, так і у спрямуванні законних або незаконних грошей на терористичні цілі» [2].

Зважаючи на зазначене та враховуючи специфіку діяльності фінансової системи, розвиток та ускладнення продуктів фінансового ринку, сутність яких часто незрозуміла багатьом споживачам фінансових послуг, а також те, що Закон України «Про захист прав споживачів» приділяє мало уваги сфері фінансових послуг,  найдієвішим механізмом захисту прав споживачів фінансових послуг вважаємо інститут фінансового омбудсмена.

Визначаючи сутність поняття «фінансовий омбудсмен» (від шведського ombudsman – представник чиїхось інтересів), дану категорію розуміємо як незалежну особу, що захищає інтереси громадян, у яких виникли проблеми з фінансовими установами [3]. Однією з перших держав, яка в 1981 році створила міжгалузевого фінансового омбудсмена, до компетенцїї якого належав захист прав страхувальнків, була Великобританія [4, c. 25]. Будучи керівником, він призначав персонал та керував бюджетом.

Сьогодні Служба фінансового омбудсмена Британії – це незалежна державна структура, основною метою якої є позасудове врегулювання спорів в сфері фінансових послуг. Законодавством Великої Британії визначено, що спочатку споживач зобов’язаний подати скаргу до фінансової установи, на що остання має дати відповідь. Якщо клієнт незадоволений рішенням надавача послуг, він може звернутись до Служби фінансового омбудсмена. До кожної ситуації застосовується індивідуальний підхід.

Допоміжним органом управління для омбудсмена є незалежна рада. Це орган, який не може брати участь у вирішенні справ. Основними функціями органу управління є:

1) cприяти збереженню незалежності омбудсмена;

2) контролювати результативність та ефективність роботи омбудсмена;

3) консультувати омбудсмена щодо стратегічного спрямування його діяльності.

Аналізуючи аспект фінансування, зазначимо, що діяльність фінансового омбудсмена може забезпечуватись урядом, але поширенішим є покривання витрат омбудсмена за рахунок фінансової галузі. Як правило, плата за будь-яку справу сплачується незалежно від результату справи.

Про розвиток інституту фінансового омбудсмена в світі свідчить той факт, що в листопаді 2007 року для обміну досвідом, ідеями та ефективної взаємодії в Австралії була створена міжнародна мережа фінансових омбудсменів, засновниками якої є Австралія, Австрія, Ботсвана, Канада, Чехія, Данія, Франція, Греція, Ірландія, острів Мен, Італія, Нова Зеландія, Норвегія, Перу, Республіка Тринідад і Тобаго, Південна Африка, Швейцарія, Великобританія і США [5, c. 340]. Адже, на практиці, при розгляді дрібних позовів споживачів через високу вартість провадження у справах, довготривалу судову тяганину та відносну недоступність судової системи національні суди у всьому світі стають дедалі більше неефективними, що явно перешкоджає доступу до правосуддя для споживачів.

Зазначимо, що таку ж проблематику можна спостерігати у сучасній Україні. Сьогодні існує проблема «вразливості» клієнтів банку та їх залежності від банків як сильнішої сторони правовідносин [6]. Банківський сектор має можливість впливати на економічну та соціальну сфери особливо негативно через рішення судів, які приймаються на часто автоматизованій основі. На противагу цьому, споживачі фінансових послуг не в змозі повною мірою реалізувати своє право звертатися за захистом своїх прав до суду. Крім того, прогалини у правовому забезпеченні захисту прав споживачів комерційних послуг теж викликають недовіру населення до фінансових ринків, що залишає їх без здатності залучати кошти, вкрай необхідні для розвитку економіки [7, c. 15]. Натомість, практика зарубіжних країн показує, що рішення омбудсмена виносяться на користь банків і клієнтів в приблизній пропорції 50/50, тому в його об’єктивності важко сумніватися [8, c. 16].

Іншим сектором, де фінансовий омбудсмен стане ефективною службою вирішення спорів, є бізнес. У цьому випадку бенефіціарами цього підходу, захист чиїх прав здійснюється, – є не лише споживачі, а і підприємці. У багатьох юрисдикціях омбудсмени доповідають підприємствам про закономірності та тенденції розгляду скарг, допомагаючи їм вирішувати внутрішньо ендемічні проблеми та покращувати загальні стандарти обслуговування клієнтів [6]. Довіра споживачів має вирішальне значення для успішного бізнесу, а ефективні методи інституту фінансового омбудсмена стають все більш важливими для побудови та підтримки довіри споживачів.

У даному контексті варто зауважити, що спроби впровадити інститут фінансового омбудсмена в Україні були неодноразово, проте безрезультатно. Серед них:

1) 22 березня 2017 року в Україні презентовано проект Агентства з міжнародного розвитку USAID Financial Sector Transformation Project, в межах якого передбачено створення інституту фінансового омбудсмена та основні принципи його діяльності: прозорість, незалежність, справедливість, компетентність, ефективність – що є «інвестицією у відновлення довіри споживачів» [9];

2) 22 лютого 2018 року у Верховній Раді був зареєстрований законопроект № 8055 «Про установу фінансового омбудсмена» [10], який підготовлено з метою впровадження механізму альтернативного (позасудового) вирішення спорів, що виникають у споживачів фінансових послуг із надавачами фінансових послуг, який сприятиме підвищенню довіри споживачів до фінансового ринку;

3) затверджено Комплексну програму розвитку фінансового сектору України до 2020 року Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2015 року № 391 (у редакції рішення Правління Національного банку України від 16.01.2017 № 28-рш) [11], якою передбачено створення інституту фінансового омбудсмена з метою позасудового врегулювання спорів між учасниками фінансового сектору та споживачами фінансових послуг.

Більше того, Організацією Об’єднаних Націй було неодноразово схвалено роль омбудсменів у просуванні та захисті прав людини, в тому числі, через низку резолюцій, прийнятих Генеральною Асамблеєю, зокрема, Резолюцією від 19.12.2017 р. [Про звіт Третього комітету (A/72/439/Add.2)] №72/186, Резолюцією № 65/207 від 21.12.2010 р., Резолюцією 67/163 від 20.12.2012 р., Резолюцією № 69/168 від 18.12.2014 р. та Резолюцією №71/200 від 19.12.2016 р.

Таким чином, ми переконані, що ефективним альтернативним способом вирішення спорів є запровадження інституту фінансового омбудсмена в Україні. Світовий досвід підтверджує, що разом із створенням інституту фінансового омбудсмена підвищується і фінансова культура та грамотність населення. Особливо важливою є роль фінансових омбудсменів у забезпеченні легкодоступної платформи для споживачів фінансових послуг шляхом висловлення своїх скарг. Більше того, дана інновація сприятиме перезапуску банківського та бізнес- секторів фінансового ринку України та підтримці їх розвитку у довгостроковій перспективі.

Список використаних джерел:

  1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 30.11.2015 / М-во закордонних справ України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011 (дата звернення: 17.01.2020).
  2. Директива 2005/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму від 26.10.2005р. №2005/60/ЄС. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_774 (дата звернення: 17.01.2020).
  3. Що таке омбудсмен? Словник банківських термінів. URL: http://www.banki.ru/wikibank/finansovyiy_ombudsmen/ (дата звернення: 17.01.2020).
  4. Frizon, F., & Thomas, T. D. (2012). Europe – Resolving disputes between consumers and financial businesses : a practical guide based on experience in western Europe (English). Washington, DC: World Bank. Retrieved from http://documents.worldbank.org/curated/en/169791468233091885/a-practical-guide-based-on-experience-in-western-Europe [in English].
  5. Бритченко И.Г. Создание института финансового омбудсмена: международный опыт и перспективы для Украины. Проблеми економіки. № 1. Харків: Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2017. С. 338 – 344.
  6. Beqiraj, J., Garahan, S. & Shuttleworth, K. (2018). Ombudsman schemes and effective access to justice: A study of international practices and trends, 44 p. Retrieved from https://www.ibanet.org/Document/Default.aspx?DocumentUid=77cc70e5-4cb4-40ae-a11b-4a17d96cfc93 [in English].
  7. Беззуб І. Який фінансовий омбудсмен потрібен Україні: європейський досвід. Київ: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, 2018. 60 с.
  8. Клименко К. В. Запровадження інституту омбудсмена з фінансів та інвестицій в контексті забезпечення належного рівня фінансової безпеки. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 18. С. 14-20.
  9. Бурак Т. Інвестиція у відновлення довіри. Економічна правда. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2017/06/27/626490/ (дата звернення: 17.01.2020).
  10. Проект Закону про установу фінансового омбудсмена № 8055 від 22.02.2018р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=8055&skl=9 (дата звернення: 17.01.2020).
  11. Про затвердження Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року: Постанова Правління Національного Банку України від 18.06.2015 № 391. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0391500-15 (дата звернення: 17.01.2020).

Автори:

Анастасія Мартиневич та Вікторія Горошко, студентка юридичної клініки “LIBERTA” Тернопільського національного економічного університету 

Інститут спеціалізованого фінансового омбудсмена в Україні: необхідність та потенціал запровадження
X