Історія розпочалась зі звернення до Юридичної клініки Школи права Українського католицького університету клієнта з проханням допомогти у справі про стягнення заборгованості. Банк вимагав повернути непропорційно велику суму кредиту.
Як традиційно буває у таких справах, спочатку наш клієнт взяв кредит у банку у розмірі 14 500,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві клієнт підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.Через обставини зі здоров’ям, віддати тіло кредиту та нараховані відсотки змоги не було. Згодом клієнт отримав позов, у якому банк вимагав стягнути суму, удвічі більшу за тіло кредиту – 28927,16 грн.
Банк посилався на вимоги положень договору: договір становив собою лише Заяву, підписану клієнтом. Щодо Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів, то банк надавав роздруківку із сайту, де вони розміщені, і вказував на те, що вони також є частиною договору.
Консультанти юридичної клініки підготували заперечення на позов, в якому вказали на допущені порушення Банком та необгрунтованість такої значної суми стягнення:
Анкета-заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг” та “Тарифами банку” не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг також не може бути договором приєднання, адже Правила надання банківських послуг та тарифи мають мінливий характер, тому неможливо визначити, яка саме редакція правил та тарифів діяла на момент підписання заяви (рішення Великої палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р.).
Банк не підтвердив, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, за якими він вимагав стягнути борг, а не інші.
Роздруківка із сайту належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Так, Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку-позивача, неодноразово змінювалися ним в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. А отже, банк міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
У заяві, підписаній клієнтом, не вказувалась процентна ставка, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов’язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. А саме ці положення повинні бути передбачені у договорі.
Суд, зважаючи на вказані юридичною клінікою порушення, які допустив Банк, частково задовольнив позов: зобов’язав клієнта сплатити на користь банку тільки заборгованість за тілом кредиту (у тому числі простроченим) у сумі 19 000 гривень замість 29 000, які вимагалися банком.
Справа у Єдиному реєстрі судових рішень:
Цю публікацію підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку за умовами Договору з Асоціацією юридичних клінік в рамках гранта, наданого Проектом USAID “Трансформація фінансового сектору”.