Керівні принципи кредитно-фінансових установ в аспекті прав людини, Асоціація юридичних клінік України

Все суспільство, так чи інакше, є споживачами фінансових послуг. Багато людей зберігають гроші на депозитних рахунках чи отримують кредитні позики, або сплачують пенсійному фонду внески чи укладають угоду страхування подорожі за кордон – усе це є фінансовими послугами. Кожна людина має знати свої права у сфері надання фінансових послуг, інакше, вона ставить під загрозу свій добробут. Якщо права споживачів детально описані в Законі України «Про захист прав споживачів», то норми захисту прав споживачів саме фінансових послуг містяться в багатьох законах, які регулюють фінансову сферу. Серед установ, що надають фінансові послуги можемо виділити наступні: страхові компанії, кредитні спілки та інші небанківські кредитні установи,  юридичні особи публічного права, що надають фінансові послуги, недержавні пенсійні фонди та їх адміністратори, ломбарди, фінансові компанії, що надають такі послуги як фінансовий лізинг, факторинг, поруки та гарантії, юридичні особи без статусу фінансової установи, які мають право надавати певні види фінансових послуг (фінансовий лізинг).

Цей фінансовий небанківський сектор, регулює Національна комісія, що здійснює державний нагляд у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Як ми бачимо, що все наше фінансове сьогодення і майбутнє залежить від рівня індивідуальної фінансової грамотності, зокрема від уміння захистити свої кошти. Незнання фінансового ринку, тонкощів і відмінностей даних послуг може зробити людину жертвою фінансових шахраїв [1].

Створення ефективної системи захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб. Щоб ми могли безпечно користуватися фінансовими послугами, необхідно розглянути ринок страхування. Світовий досвід свідчить, що рівень розвитку економіки країни часто визначають за рівнем організації страхової справи, яка за рентабельністю у багатьох країнах світу випереджає промисловий та банківський сектори. Наявність розвиненого страхового ринку та ефективної системи страхування створюють можливість забезпечення фінансових гарантій для різних суб’єктів господарювання, збереження соціальної стабільності у суспільстві та економічної безпеки держави в цілому.

Формування розвиненого страхового ринку забезпечить сприятливі умови для ринкової трансформації національної економіки та стабільного розвитку міжнародних відносин. Попри те, що кількісні показники розвитку страхового ринку України мають позитивну динаміку, його функціональні та інституційні характеристики в цілому ще не відповідають реальним потребам національної економіки. Для успішного розвитку та покращення ситуації на українському ринку страхових послуг необхідна злагодженість та скоординованість роботи як держави, так і страхових компаній. При цьому держава має забезпечити ринок стабільною нормативною базою, необтяжливим державним наглядом, а з іншого боку страхові компанії мають бути максимально сумлінними та чесними у процесі співпраці зі своїми клієнтами. Адаптація страхового ринку до змін, пов’язаних із зміною дизайну фінансових інструментів у страховій індустрії та впровадженням інноваційних технологій в організацію страхової діяльності, сприятиме підвищенню якості страхового захисту застрахованих осіб, стимулюванню впровадження нових видів страхування і страхових технологій, урізноманітненню спектру страхових послуг, удосконаленню форм і методів страхового нагляду тощо [2, с. 80-83].

Що стосується, порушення соціально-економічних прав громадян кредитно-фінансовими установами України. Серед закріплених Конституцією України прав людини значне місце посідають соціально-економічні права, які дають можливість громадянам брати участь у сфері матеріального виробництва та розподілу матеріальних благ. Соціально-економічні права є основою економічної самостійності людини, а також визначають загальні умови її соціального життя. Згідно з прийнятою класифікацією, соціально-економічні права належать до позитивних прав, що надає право індивіду на їх поліпшення [3].

Правовий захист соціально-економічних прав громадян закріплено в Конституції України, Цивільному кодексі України, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованому Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 р. та деяких інших міжнародних і національних законодавчих актах. На сьогодні, існує мораторій на дострокову видачу депозиту вкладнику, дана норма регулюється Законом України №424-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов повернення строкових депозитів». Якщо розглядати проблему з боку порушення прав людини, то можемо підмітити, що введення заборони на дострокову видачу депозитів порушило ряд статей Цивільного кодексу України: 316, 319, 321, 391 [4]. У 316 статті Цивільного кодексу зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Стаття 319 ЦКУ надає право власникові володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та забороняє державі втручатися у здійснення власником права власності без наявності для цього законних підстав.

Аналіз наведеної інформації вказує на те, що державні органи не лише не забезпечують дотримання кредитно-фінансовими установами основних конституційних прав громадян, а й фактично свідомо йдуть на порушення законодавства України. Згідно з Законом України «Про Національний банк України», НБУ здійснює банківське регулювання та банківський нагляд [5].

Наступне питання, яке теж потребує уваги – це недержавне пенсійне забезпечення, як неприбуткова організація. Світовий досвід транслює, що економіку можна покращити  не вдаючись до мір, що порушують права людини, а навпаки діють на підвищення рівня життя населення. Таким інструментом може стати НПФ. Недержавний пенсійний фонд – юридична особа, створена відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку [6].

Діяльність НПФ позитивно впливає на кон’юнктуру фінансового ринку за рахунок того, що: зростає попит на цінні папери, що сприяє розвитку первинних ринків і зростанню капіталізації фондового ринку, модернізуються корпоративні фінанси, зокрема, змінюється структура капіталу підприємств у напрямі збільшення фінансування шляхом емісії корпоративних цінних паперів, поліпшується якість моніторингу діяльності підприємств у разі участі компаній з управління активами НПФ у корпоративному управлінні як міноритарного інвестора, зменшуються витрати на інформацію і трансакційні витрати за рахунок ефекту масштабу, що впливає на ефективність розміщення пенсійних активів, підсилюється прозорість ринку внаслідок публічного оприлюднення інформації про результати діяльності НПФ, активізується конкуренція на ринку фінансових послуг щодо залучення заощаджень суб’єктів господарювання й домогосподарств, удосконалюється технічна інфраструктура фінансового ринку, створюються нові фінансові інструменти, стратегії інвестування й управління ризиками.

Існує і низка мінусів, які ми зараз розглянемо, а саме: накопичувальна система не має механізму перерозподілу коштів від учасників з високими доходами учасникам з низькими доходами, оскільки пенсії залежать виключно від внесків, сплачених кожною окремою особою, працюючі інваліди, безробітні і жінки, які виховують дітей, до досягнення пенсійного віку не зможуть накопичити достатньо грошей для отримання пристойних виплат, система може опинитися під загрозою в період тривалої високої інфляції або серйозної кризи фінансових ринків, ризик зменшення вартості пенсійних активів через об’єктивні зміни на фінансовому ринку покладається на самого учасника фонду. З вищенаведеного матеріалу можна підвести підсумки, що прогалини, які зараз існують в системі є тимчасовими та побудовані на непоінформованості населення.

Порівняння небанківських фінансових інститутів з країнами цивілізованого світу. На жаль в Україні кількість та об’єм впливу фінансових установ, за винятком страхових компаній, є майже непомітною. Хоча якщо розглядати світовий досвід, то можна підмітити, що саме їх діяльність повинна поліпшити соціальний стан громадян України. Процес розширення та становлення сектору небанківських фінансових установ ще не завершився, нині продовжується процес поліпшення інституційної структури небанківського фінансового сектору.

Якщо порівняти дані України з іншими країнами, то необхідно відзначити розвиненість сектора небанківських фінансових установ у Німеччині, Південній Кореї, Великобританії, США, де відбувається інтенсивний розвиток небанківських фінансових установ фондового сегмента ринку фінансових послуг. На активність ринку капіталу впливає інтенсивний попит з боку основних інституційних інвесторів, таких як пенсійні та страхові фонди. В Україні є лише 120 емітентів, акції яких пройшли лістинг на фондовій біржі. Для порівняння: в Болгарії та Словаччині таких емітентів понад 800 у кожній з країн, 2000 і 3000 відповідно на основних фондових біржах Лондона та Нью-Йорка [7].

Отже, з проведеного аналізу ми можемо запропонувати наступні перспективи розвитку:

  • для України дуже важливо взяти курс на підвищення людської правової освіченості в даній системі, щоб уникнути правопорушень у сфері надання фінансових послуг;
  • проінформованість населення – адже це є однією з гарантій щасливої держави загалом, так як впевненість в економіці є одним із ключових елементів системи;
  • міжнародний досвід засвідчує, що про розвиток країни часто судять на підставі того, як у ній організовано страхову справу, яка за дохідністю в багатьох країнах посідає друге місце після туризму, випереджаючи рентабельність у промисловості та в банківському бізнесі. У країнах з розвинутою ринковою економікою страхування є важливим механізмом залучення в економіку інвестиційних ресурсів. Так, загальна сума інвестицій, якими керують страхові компанії Європи, США та Японії, сягає 4 трлн. дол. США. Останні два пункти вказують на те, що надійна страхова система – створює захист різних суб’єктів господарювання [8];
  • також необхідно врахувати фінансову неграмотність населення, адже – це важливо. Щоб уникнути цього, потрібно змінити ставлення та поведінку людей до маштабно-інформаційного простору. Необхідно, щоб фінансові установи завойовували довіру людей та були прийняті закони, які будуть захищати права споживачів та пруденційні стандарти.

Наразі маємо Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг», який вступає в дію з 19 січня 2020 року. Даний закон врегульовує найболючіші питання у стосунках клієнтів та фінансових установ і усуває прогалини та неузгодженості у системі нормативно-правового забезпечення захисту прав споживачів фінансових установ. Ми вважаємо, що це дозволить зміцнити довіру споживачів фінансових послуг до фінансового сектору, створить механізм захисту їх прав та інтересів, та забезпечить кращу поінформованість українців про фінансові послуги, що їм пропонують та надаються. Щодо пенсійного забезпечення, то на нашу думку, реформування є необхідною мірою, оскільки ми маємо в наявності низку чинників, а саме: зростання демографічного навантаження, соціальна несправедливість існуючої системи, низький коефіцієнт заміщення, тобто співвідношення розміру пенсії із заробітною платою.

І на завершення слід виділити функцію недержавної пенсійної системи, яка полягає в тому, що являє собою джерело довготермінових інвестицій, які необхідні для економічного розвитку країни. Саме тому керівники підприємств повинні усвідомлювати необхідність та важливість розвитку ринку недержавних пенсійних фондів, а саме шляхом впровадження корпоративних пенсійних програм. Дані перспективи допоможуть ефективніше забезпечити правовий статус кредитно-фінансових установ в аспекті прав людини.

Список використаних джерел:

  1. Програма розвитку фінансового сектору – Споживачу небанківських фінансових послуг.:URL:https://nfp.gov.ua/files/DepFinMon/%D0%91%D0%A0%D0%9E%D0%A8%D0%A3%D0%A0%D0%90.pdf
  2. Диба В.А. Сучасний стан та перспективи розвитку страхових компаній в Україні: Економiка та держава. – 2016. – № 11. – С. 80-83
  3. Кельман М. С., О. Г. Мурашин Загальна теорія держави і права: підручник – К.: Кондор, 2006. – С. 423.
  4. Цивільний кодекс України – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – №№ 40–44. – С. 356.
  5. Закон України «Про національний банк України» від 20.05.1999 року № 679-XIV.:URL:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=679-14
  6. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 04.11.2018 р. №2581- VIII.: URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/term/1057-15.
  7. Каракулова І.С. «Небанківські фінансові інститути на ринку фінансових послуг України» – Автореферат дисертації на здобуття наук.ступ. к.е.н.. К. – 2008 р.: URL: http://www.irbisnbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=EC&P21DBN=EC
  8. Горбач Л. М. Страхова справа: Навчальний посібник. – 2-ге вид., виправл. – К.: Кондор, 2003. – 252 с.

Автори:

Юлія Котович та Марія Бутіна, студентки юридичної клініки “Захист та справедливість” Національного університету біоресурсів і природокористування України

Керівні принципи кредитно-фінансових установ в аспекті прав людини
X