Керівника юрклініки звільнили – кінець планів та надій?

Серед типових кейсів про негаразди юридичних клінік – конфлікти між та з їх шефами. Буває ситуація звучить так – мені тепер не дають цим займатись.

Призначили іншого/у відповідального… Ми не можемо знайти спільну мову… Тепер займатись – принижувати власну гідність… І таке подібне. Моє бачення – суб’єктивне. Але воно є. Отже.

По-перше, це нормально.

Видихайте і прийміть це. Всі ми маємо право на повагу до гідності, самоповагу, свободу поглядів (напр. щодо організації юрклініки чи власного бачення викладання власної дисципліни).

Ми можемо заради цього конфліктувати, бажано цивілізовано. Це нормально. Якщо не ми – керівники на факультеті чи кафедрі, то це напевно хтось інший.

Він може нас оцінювати, призначати/звільняти. Станьте самі керівниками і вашими рішеннями можливо будуть незадоволені. Чи не так? Або не рухайтеся кар’єрою, займіть тихенько місце і “заростайте мохом з північного боку”. Тільки не скаржтеся потім.

АЮКУ старається це врегулювати.

Підтримуйте це. Звичайно ми, Асоціація, відстоюємо позицію щодо призначення/звільнення на підставі обгрунтованого рішення.

Не виключено, що Асоціація як НГО в майбутньому буде публічно ставити питання про обгрунтованість призначення/звільнення керівників юрклінік. Звісно з повагою до самоврядування і свободи управлінського розсуду у виші.

Саме про це наш пункт у проекті Положення про юрклініку вишу, щодо компетенцій керівника юрклініки та потреби підтверджувати компетенцію всіх залучених викладачів через підвищення кваліфікації. Ось він:

“Керівник юридичної клініки призначається на посаду рішенням керівника закладу вищої освіти, за поданням керівника інституту, факультету тощо. Керівник юридичної клініки має володіти достатньою правовою, управлінською та педагогічною компетентністю. Керівник юридичної клініки також може виконувати функції куратора.”

До речі – проти цього пункту періодично виступали окремі керівники юрклінік. Сміх та й годі. Але йдемо далі.

А все таки, чи є рішення win-win?

Якщо питання оргрішень щодо діяльності юрклініки – прерогатива керівництва факультету, то свобода поглядів і творчості у наших власних курсах – більш доступна нам самим (за певного методичного розсуду кафедри). Так?

Ось і рішення. Ви не зійшлись характерами, але хочете займатись юридичною клінічною освітою? Впровадьте її у свій курс/и! Зробіть їх практичнішими, розвиньте форми координованої самостійної роботи, включно з правозахистом і правопросвітою. Знайдіть власну організаційну форму такої де-факто юрклініки, наприклад через партнерство з держ- чи гром-сектором. І все, ви маєте ще одну юрклініку на факультеті.

А що далі?

А далі дивіться як вам зручно, об’єднуйтесь, роз’єднуйтесь, комбінуйтесь. Думаю, Асоціація може таку юрклініку розглядати як самостійну, ми поважаємо свободу організації.

Лише дійте якісно – відповідно до наших стандартів.

 

Автор: Андрій Галай