Лобіювання: легалізація корупції чи елемент демократії?

1 вересня 2025 року набув чинності Закон України «Про лобіювання». Шлях до цього тривав ще з 2009 року, коли розпорядженням КМУ від 22 квітня 2009 року № 448-р було схвалено концепцію проєкту Закону України «Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів», який не був прийнятий.

Що таке лобіювання?

Визначення зі ст. 1 Закону не дає достатнього розуміння для середньостатистичного читача. Простіше кажучи, лобіювання — це діяльність, спрямована на те, щоб вплинути на рішення чи дії певного органу влади в комерційних інтересах — за винагороду або для власної вигоди. Таким чином, бізнес, громадські об’єднання чи професійні спілки легально пояснюють владі, чому потрібні ті чи інші рішення — наприклад, спрощення податкової звітності чи підтримка зеленої енергетики.

Цікавий факт

Термін «лобіювання» походить від англійського «lobby» («фойє», «вестибюль»). З 1640 року «лобістами» називали громадян, які приходили в приміщення біля залів англійського парламенту та просили депутатів проголосувати певним чином.

Досвід Заходу

На Заході та в ЄС лобіювання розглядають як невіддільний елемент демократії. Спроби врегулювати цю діяльність почалися ще з ХІХ століття в США (зокрема, внесенням Першої поправки до Конституції) і в ХХ столітті на рівні ЄС. Замість опору країни обирають таку стратегію — забезпечити максимальну прозорість і контроль. Наприклад, у ЄС діє Реєстр прозорості, де компанії, громадські організації чи консультанти публічно зазначають, кого і з яких питань вони лобіюють. У США лобісти зобов’язані звітувати про свої контакти з посадовцями та витрати на вплив.

Основні положення закону

— створення Реєстру прозорості — який веде Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). Реєстрація є обов’язковою для здійснення лобіювання, і всі суб’єкти зобов’язані щорічно подавати звіти про свою діяльність, клієнтів та фінансові витрати;

— методи лобіювання — включають пряме спілкування з посадовими особами, надання аналітичних та експертних матеріалів, організацію публічних заходів та участь у консультаціях для формування чи зміни нормативно-правових актів. Заборонено використовувати незаконні та корупційні методи впливу;

— укладення договору про лобіювання — діяльність лобіста обов’язково здійснюється на підставі письмового договору про лобіювання, укладеного з клієнтом. У цьому договорі мають бути чітко визначені предмет, цілі, умови оплати та терміни лобістської діяльності;

— обмеження — забороняється незареєстроване лобіювання, пропонування неправомірної вигоди посадовим особам та лобіювання в інтересах держави-агресора або осіб, щодо яких застосовано санкції. Також існують обмеження щодо колишніх високопосадовців стосовно їхньої подальшої лобістської діяльності.

Статистика

Станом на 2021 рік, за даними опитування «Active Group», майже половина (47,1%) опитаних громадян принаймні щось чули про лобізм. 37,4% не змогли оцінити лобізм. Негативну оцінку дали 18,8% респондентів, а позитивну — 16,3%.

За результатами «Eurobarometer» 2023 року, 78% європейців відповіли, що занадто тісні зв’язки між бізнесом і державними установами можуть призвести до корупції. 57% респондентів погодилися, що тісні політичні зв’язки є єдиним способом досягти економічного успіху. Це корелює з політично-економічною ситуацією в Україні на порозі початку падіння олігархії: у 2015 році бізнес із політичними зв’язками становив менше 1%, але при цьому володів понад 25% усіх активів і мав доступ  до  понад 20% кредитного фінансування.

Розвінчання міфів

Гучні дискусії про лобіювання часто зводяться до стереотипів і страхів. Але замість того, щоб боятися нового, варто зрозуміти, як це працює насправді — і розвіяти кілька поширених міфів.

Міф 1: Лобіювання — це узаконення корупції та «купівля» рішень.

Розвінчання: Закон навпаки має на меті виведення впливу з тіні. Він прямо забороняє лобістам пропонувати неправомірну вигоду чи вчиняти корупційні дії. Легальне лобіювання – це надання інформації, аналітики та експертної думки, а не хабарництво.

Міф 2: Лобіювати може будь-хто і будь-коли, без жодних правил.

Розвінчання: Лобіювання можуть здійснювати лише суб’єкти лобіювання, включені до Реєстру, що надає їм офіційний правовий статус лобіста. Їхня діяльність має ґрунтуватися на письмовому договорі з клієнтом та відповідати принципам законності, прозорості, підзвітності, відповідальності, професійності та етичності.

Міф 3: Закон дозволяє лобістам необмежений доступ до чиновників.

Розвінчання: Закон встановлює обмеження та правила взаємодії. Об’єкти лобіювання (посадові особи) також мають обов’язок оприлюднювати інформацію про ці контакти, забезпечуючи двосторонню прозорість процесу ухвалення рішень.

Міф 4: Закон лише захищає інтереси великого бізнесу.

Розвінчання: Хоча великий бізнес є помітним гравцем, Закон створює єдині, прозорі правила гри для всіх, хто бажає доносити свої інтереси (включно з громадськими організаціями та асоціаціями).

Подальші кроки

Надалі Україні потрібно не зупинятися на досягнутому: варто розширити дефініцію лобіювання відповідно до європейських стандартів і забезпечити чіткіші правила прозорості. Паралельно необхідно проводити активну просвітницьку роботу, щоб змінити ставлення суспільства, підвищити обізнаність та сформувати культуру відкритого і відповідального впливу на рішення влади.

Матеріал підготувала
Митько Вікторія,
клініцистка Навчальної лабораторії «Правнича клініка»,
студентка 4-го курсу факультету правничих наук
Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Список використаних джерел:

Закон України «Про лобіювання» : Закон України від 23.02.2024 р. № 3606-IX // Верховна Рада України. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/3606-20?#Text

Лобізм у законі чи закон про лобізм: українські реалії. Лабораторія законодавчих ініціатив. 2023. URL:https://parlament.org.ua/analytics/lobizm-u-zakoni-chy-zakon-pro-lobizm-ukrayinski-realiyi/

Лобіювання, адвокація, GR: українські реалії vs світ. Юридична Газета. 2020. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/lobiyuvannya-advokaciya-gr-ukrayinski-realiyi-vs-svit.html

Мохончук, Б., Мокроусова, О. Лобіювання та адвокація: міжнародні стандарти, зарубіжний досвід та перспективи правового регулювання в Україні. Український часопис конституційного права. 2023. № 4. С. 77–90. URL:https://www.constjournal.com/pub/4-2023/lobiiuvannia-advokatsiia-mizhnarodni-standarty-zarubizhnyi-dosvid-perspektyvy/

Лоу, Дж. Система кланового капіталізму в Україні: Складність демонтажу «системи». Chatham House. Липень 2021. URL: https://www.chathamhouse.org/sites/default/files/2021-11/2021-07-01-ukraine-crony-capitalism-ukrainian-lough.pdf

Pravo.ua. Закон України «Про лобіювання»: нова сторінка у взаємодії бізнесу та влади. Pravo.ua. URL:https://pravo.ua/zakon-ukrainy-pro-lobiiuvannia-nova-storinka-u-vzaiemodii-biznesu-ta-vlady/

Українці, які знають, що таке лобізм, здебільшого налаштовані негативно. «Active Group». 2021. URL: https://activegroup.com.ua/2021/02/23/ukraynci-yaki-znayut-shho-take-lobizm-zdebilshogo-nalashtovani-negativno/

Длугопольський, О. Моделі лобіювання інтересів: світовий досвід та українська специфіка. Журнал європейської економіки. 2006. No 1. С. 30-57. URL: http://jeej.wunu.edu.ua/index.php/ukjee/article/download/939/925

Eurobarometer, Citizens’ attitude towards corruption in the EU in 2023, April-May 2023, page 8: https://europa.eu/eurobarometer/surveys/detail/2968