Кілька днів тому завершився черговий Національний раунд Олімпіади юридичних клінік України з консультування клієнтів. Для мене особисто це був шостий рік поспіль, коли я або безпосередньо організовувала ці змагання, або координувала їх організацію (у 2018 році, Ірпінь).

А ще, через апгрейд формату – у 2019 році мені випало організовувати аж … півтори і ще пів Олімпіади. Чому так? Бо, як виявилося, цей конкурс викликав інтерес не лише у мене, але й у колег з Польщі, які запропонували частину національних раундів провести у чарівному Кракові (вже на початку 2020 року). Тож чвертьфінали Олімпіади 2020 ми проводили традиційно в Острозі у грудні 2019, а півфінал та фінал – в Польщі. А ще студенти з ELSA-Львів також захотіли провести регіональні україномовні змагання з консультування – тому + 0,5 Олімпіади. Між іншим, чудовий приклад для наслідування – такі регіональні змагання, які студенти організували повністю своїми силами та бажанням.

А ще виявилося, що Олімпіада – це й своєрідна “скринька Пандори” із багатьма особистими викликами, випробуваннями на міцність та неочікуваностями.

Викликами: Чи зможеш знайти достатньо ресурів, суддів, клієнтів? А зможеш зробити тільки англійською? – адже потім міжнародний раунд. А ще … – Зможеш зробити без фінансування та ще й запропонувати учасникам заплатити організаційний внесок? А зможеш під час сесії? Чи ще під час канікул? А зможеш розселити учасників в Острозі, де 1,25 готелю, а весь житловий фонд єдиного університету вже встигли вибронювати до тебе?

Випробуваннями на міціність: нервів, дружби, відносин з колегами, своїми та не своїми студентами-клініцистами, власної самооцінки, межі витривалості і мотивації робити це знову і знову.

Неочікуваностями: бо не чекаєш від людей таких вчинків або не вчинків; бо вкотре вичитані та продумані правила знову створюють дилему; бо отримуєш допомогу там, де навіть і не думав і від тих, кого й не знав або знав не дуже; бо попри майже певність того, що так точно не спрацює – воно працює.

Працює. Чому?

За ці шість років і тричі участь у міжнародному раунді я вже точно знаю, що є мінімальною запорукою хороших змагань з консультування:

1. Якісні фабули. Учасників оцінюють за 11-ма критеріями, серед яких юридичний аналіз та правові поради – це лише дві позиції. Інші – це психологічні, етичні та моральні аспекти, які майбутні юристи повинні врахувати та продемонструвати. Якщо ці аспекти не закладені у фабулу – не буде чого демонструвати.
2. Талановиті актори-клієнти. Від того, як запрошений актор виконує свою роль – залежить виступ команди в цілому. Залежить і те, чи зможе цей клієнт розкрити гарно складену фабулу (див. п. 1). Хороший клієнт завжди знайде момент у розмові з “юристами” – навіть найбільш зляканими та швидкими, щоб озвучити необхідне.
3. Підготовлені судді. Секрет такий собі, звісно) Краків показав, як добре робити попередній дружній раунд, під час якого і судді, і команди, і клієнти доходять тями. Можна 10 разів дивитися відео, читати правила та критерії, а можна 1 раз зіграти. Вгадайте, від чого ефект буде кращим?

Усе решта – логістика, культурна програма, таблички й “краса” бейджиків, дипломів, програми і т. п. – це другорядне. Це точно не те, на чому слід концентруватися, поки пункти 1-3 ще не пропрацьовані – бо вони є фундаментом.

Після чверть-фіналу минулого грудня я написала на своїй Фейсбук-сторінці: “Для мене особисто #Олімпіада_з_консультування – це завжди емоція. Сильна, глибока. І цього разу – радісна і довершена.” Мабуть, настане день, коли стане також і завершеною) Але спочатку – Міжнародний раунд в Україні.

Авторка:

Марія Цип’ящук, координаторка Національної Олімпіади юридичних клінік України з консультування клієнтів