Помилка в ЄДЕБО як фактор обмеження конституційних прав

Сучасна система освіти в Україні дедалі більше спирається на електронні механізми обліку, адміністрування та підтвердження статусу здобувачів освіти.

Центральне місце у цій системі займає ЄДЕБО, яка містить офіційні дані про кожного студента, видані документи про освіту, а також про послідовність здобуття освітніх рівнів. Від коректності цих даних залежить не лише академічна біографія здобувача, а й реалізація конкретних прав, зокрема — права на відстрочку від мобілізації.

ЄДЕБО — це державна інформаційна система, створена для забезпечення обліку всіх етапів освітньої діяльності. Її функції закріплені у статті 74 Закону України «Про освіту» та у Положенні про ЄДЕБО, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 752 від 13 липня 2011 року. База виконує функцію єдиного офіційного джерела даних про факт зарахування, відрахування, завершення навчання, а також про рівень освіти, який здобуто. На основі цих відомостей формуються електронні довідки, зокрема довідка про здобувача освіти, яку використовують органи влади, військові комісаріати, роботодавці тощо. І саме довідка з ЄДЕБО, відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, є основним документом для підтвердження права студента на відстрочку від мобілізації. Отже, від правильності відображення даних у системі залежить, чи визнають особу такою, що законно користується цим правом.

Проте на практиці трапляються ситуації, коли технічна помилка або неправильне трактування норми з боку Міністерства освіти і науки (МОН) чи технічного адміністратора бази призводить до хибного запису у ЄДЕБО. Такий запис може позбавити особу можливості скористатися своїми законними гарантіями, передбаченими Конституцією України та спеціальними законами. Тобто проблема достовірності даних ЄДЕБО має не лише технічний, а й суттєвий правовий вимір, адже неправильне відображення інформації у цій системі може напряму впливати на реалізацію гарантованих державою прав людини, у тому числі — права на освіту та права на відстрочку від мобілізації.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», право на відстрочку мають здобувачі освіти, які навчаються за денною або дуальною формою та здобувають рівень освіти, вищий за вже здобутий. Отже, законодавець чітко пов’язує це право із фактом здобуття попереднього освітнього рівня, підтвердженого офіційним документом державного зразка — дипломом, свідоцтвом або атестатом. Ключовим у цій нормі є поняття «раніше здобутий рівень освіти», тобто рівень, який уже завершений і підтверджений виданим документом. Незавершене або перерване навчання не створює жодних юридичних наслідків і не може вважатися здобутим рівнем освіти. Такий підхід відповідає статті 10 Закону України «Про освіту», де визначено послідовність освітніх рівнів — від початкової школи до вищої освіти. Саме завершення кожного рівня, а не сам факт зарахування на нього, відкриває можливість для продовження навчання на вищому ступені.

Проте у 2024–2025 роках Міністерство освіти і науки України допустило помилкове тлумачення цієї норми, що викликало масштабну правову колізію. У своїх листах-роз’ясненнях МОН рекомендувало при визначенні «послідовності здобуття освіти» враховувати не лише фактично здобуті, а й ті рівні, які здобувалися раніше, навіть якщо навчання на них було перервано або не завершено. Такий підхід порушив логіку закону і призвів до системної появи у ЄДЕБО некоректних записів, де статус студента позначався як «Ні, порушує». Фактично це означало, що якщо студент раніше вступав до університету, але з певних причин не завершив навчання, наприклад, був відрахований, перевівся або зробив академічну перерву, то при повторному вступі на той самий освітній рівень база автоматично визначала його як такого, що порушив послідовність здобуття освіти. Така логіка не лише суперечить закону, а й створює небезпечний прецедент, коли технічна помилка або неправильна методика обробки даних обмежує конституційне право громадянина на освіту, гарантоване статтею 53 Конституції України.

Наслідки таких помилкових записів мають реальний і відчутний характер. Якщо в довідці, сформованій через ЄДЕБО, зазначено «Ні, порушує», це може бути підставою для відмови у наданні відстрочки від мобілізації відповідно до законодавства. Територіальні центри комплектування (ТЦК) трактують такі довідки як доказ порушення освітньої послідовності, хоча фактично особа може мати законне право на відстрочку. Таким чином, через помилкову технічну логіку обробки даних держава обмежує реалізацію одного з базових прав своїх громадян.

Варто підкреслити, що подібні технічні помилки не є лише технічним питанням — вони свідчать про порушення принципів верховенства права і правової визначеності, адже жодна особа не може бути позбавлена своїх прав внаслідок недосконалої роботи інформаційної системи чи помилкових алгоритмів. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вихід за межі цих норм, навіть у формі помилкового технічного тлумачення, є порушенням принципу законності.

В свою чергу, на нашу думку, правильне застосування норми полягає в тому, що порівнянню підлягають лише фактично здобуті рівні освіти, підтверджені документами державного зразка. Якщо студент був зарахований, але не завершив навчання, такий рівень вважається нездобутим, а тому жодного порушення послідовності освіти не існує.

Підсумовуючи зазначене вище, можна виснувати: формальне тлумачення, запроваджене МОН, перетворилося на механізм обмеження конституційних прав, який зачіпає значну кількість студентів. Це не просто адміністративна помилка — це прецедент, коли технічна система впливає на правовий статус людини. Така ситуація є небезпечною з точки зору прав людини, оскільки унеможливлює реалізацію законних гарантій, передбачених державою. Тому помилка в ЄДЕБО, яка призводить до появи запису «Ні, порушує», є не просто технічною похибкою — це фактор обмеження конституційних прав, який підлягає виправленню в адміністративному чи судовому порядку. Для держави важливо забезпечити, щоб будь-яка інформаційна система, яка має юридичне значення, працювала у повній відповідності до норм матеріального права, а не створювала додаткові ризики для громадян. Лише тоді буде забезпечено реальну, а не декларативну дію принципу законності та захист права на освіту в умовах воєнного стану.

Ілля Семенов,
студент 4-го курсу факультету правничих наук
Національного університету “Києво-Могилянська академія”

Джерела

1. Конституція України (ст. 19, 53).
2. Закон України «Про освіту» — ст. 4, 10, 74.
3. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» — п. 1 ч. 3 ст. 23.
4. Закон України «Про вищу освіту» — ст. 7, ч. 10 ст. 7.
5. Кодекс адміністративного судочинства України — ст. 5, 19, 287.
6. Постанова Кабінету Міністрів України № 752 від 13.07.2011 «Про Єдину державну електронну базу з питань освіти».
7. Постанова Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації».
8. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 р. у справі № 420/35954/24.
9. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.01.2025 р. у справі № 560/16818/24.
10. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 р. у справі № 440/12614/24.