Про “синдром монітора” Місцевого індексу прав людини. Досвід юридичних клінік

Допис нижче – це особисті враження трьох людей, учасників Юридичної клініки “Pro Bono” Національного університету “Острозька академія”, які долучилися до правозахисного моніторингу “Місцевий індекс прав людини” в Рівненській області.

Про що Місцевий індекс прав людини? – це комплексне дослідження, спрямоване не виявлення зусиль влади на місцях у напрямку дотримання та забезпечення базових прав людини. Він був розроблений Українською Гельсінською спілкою з прав людини і наразі нараховує 9 ключових напрямків: безпека громади, навколишнє природне середовище, охорона здоров’я, гідний рівень життя, освіта і культурний розвиток, соціальний захист для вразливих категорій, праця та умови її реалізації, право на інформацію, добре врядування. Дослідження проводиться за чіткими критеріями, визначеними в Інструменті моніторингу, а загальний рейтинг населеного пункту вираховується за простою бальною системою.

В Рівненській області моніторинг проходив з кінця квітня по кінець серпня 2018 року у Острозі, Рівному та Пісківській ОТГ (Костопільський р-н). Зазвичай подібні дослідження проводяться досвідченими правозахисниками. Цього разу до команди моніторів – представників громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини в м. Рівне, долучилися також і двоє студентів Юридичної клініки “Pro Bono” Національного університету “Острозька академія”.

Про життя після, отриманий досвід та особистий розвиток говорять попередня керівниця та студенти-консультанти юридичної клініки

Арсен Іщик, студент-консультант Юридичної клініки “Pro Bono” Національного університету “Острозька академія”, учасник моніторингової групи. Арсен досліджував напрям моніторингу: добре врядування.

Насправді – це мій перший досвід моніторингу взагалі і я впевнено можу сказати, що ці чотири місяці роботи над проектом значно «апгрейдили» мої знання та навики. Деякі уміння в мене сформувалися під час моніторингу, наприклад: детальний аналіз рішень органу місцевого самоврядування, написання звітів та інші. В цьому мені допомагали й більш досвідчені учасники нашої моніторингової групи.
Перед тим, як долучитися до команди, ми подавали мотиваційні листи. Пишучи свій, я мав певне уявлення про процес такої роботи, однак – як з’ясувалося під час моніторингу, воно було досить далеким від реальності. Дякуючи терпінню старших учасників групи, я став більше приділяти уваги стилю написання тексту.
З іншої сторони, під час безпосереднього моніторингу, я зустрівся і з негативною складовою – досить часто доводилося чути від місцевих мешканців про невдоволення роботою органу місцевого самоврядування. Це дуже засмучує і я справді вірю, що подібні моніторинги стимулюватимуть як місцеву владу, так і самих мешканців до співпраці та покращення якості життя в цілому.
Я дуже радий, що став учасником такої команди та долучився до проекту, подолав певні свої страхи, отримав чудовий досвід роботи.

Ірина Мельникович, студентка-консультантка Юридичної клініки “Pro Bono” Національного університету “Острозька академія”, учасниця моніторингової групи. Ірина досліджувала напрям моніторингу: гідний рівень життя.

Після роботи в команді моніторів, хочу зазначити, що Місцевий індекс прав людини – це реально дієвий проект, який здатний дати поштовх громадам розвиватися і приділяти належну увагу дотриманню прав людини на місцевому рівні. Перед початком роботи я не очікувала, що звіти за результатами моніторингу проходять надретельну перевірку, яка складається з чітко визначених етапів. Після цього не залишається жодних сумнівів щодо якості такої роботи.
Але, окрім позитивних вражень під час моніторингу, я зіткнулась, також, з негативною практикою. Зокрема, органи місцевого самоврядування не завжди охоче співпрацюють з громадськістю, що і викликає негативне ставлення жителів громади до місцевої влади.
На мою думку, моніторинг дотримання прав людини на місцевому рівні повинен проводитися систематично і охоплювати якомога більше населених пунктів. Безперечно, ми отримали неоціненний досвід. Досвід, не тільки в плані написання наукових робіт, а і співпраці з органами місцевого самоврядування.

Обоє студентів погоджуються, що перший досвід роботи запам`ятовується завжди на все життя. Все те з чим вони зустрічалися, загартовувало та вдосконалювало їх. Кажуть, що рекомендації були написані виважено та щиро, і вони вірять у те, що вони сприятимуть розвитку демократичного суспільства в Україні.

Марія Цип’ящук, координаторка та юристка громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини в м. Рівному, керівниця моніторингової групи. Марія досліджувала напрями моніторингу: навколишнє природне середовище, праця та умови її реалізації,
Про “синдром монітора” Місцевого індексу прав людини

Коли завершується процес моніторингу у проекті “Місцевий індекс прав людини”, мимоволі озираєшся на кілька попередніх місяців свого життя та аналізуєш – що ж змінилося?
По-перше, знову починаєш нормально спати 🙂
По-друге, в голові відмічаєш появу думок, які тим або іншим чином не стосуються одного із дев’яти напрямків Індексу. Але – вже не можеш позбутися навику неусвідомленого фіксування деталей у будь-якій інформації, з якою працюєш – випадкова новина про те, що комітет міськради запросив активістів до обговорення, новий електронний сервіс від місцевого управління охорони здоров’я, встановлені сміттєві баки для роздільного сортування сміття. А ще – постійно порівнюєш практики свого міста із іншими. МІПЛ допомагає розкладати інформацію в місцевих новинах і власному щоденному досвіді впливу на владу на певну систему прав, заснованих на базових людських потребах, формує мислення у правовому оточенні.
По-третє – і це усвідомлюєш, коли повертаєшся або починаєш працювати в інших моніторингах чи подібних дослідженнях – завдання за іншими інструментами (алгоритми, доказовість, формат, оформлення) – здаються задачами з математики у початкових класах. Особливо це відчулося, коли нещодавно знову довелося проводити моніторинг однієї з юридичних клінік. Інструмент, який до того здавався доволі непростим – враз став зрозумілим і очевидним, звіт писався легко, а обґрунтування кожного критерію взагалі не викликало проблем. Місцевий індекс прав людини є гарною школою з моніторингів. Його проста складність допомагає здобувати компетенції з розуміння місцевого самоврядування, живого каталогу прав людини і ефективного менеджменту командних моніторингів.
Мораль: професійне зростання, іноді, приходить – звідки б і не міг подумати.

До речі, зі звітами моніторингів можна ознайомитися тут.

Моніторинги проводилися Українською Гельсінською спілкою з прав людини в рамках реалізації проекту “Громадський моніторинг органів місцевого самоврядування задля кращого дотримання прав людини”, впровадження якого стало можливим за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Нове правосуддя»