Розвиток бізнесу у сфері фінансових послуг для забезпечення надання безоплатних медичних послуг вразливим групам населення, Асоціація юридичних клінік України

Одним із основних, закріплених в Конституції нашої держави прав людини, є право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49). Згідно цієї норми, «охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності» [1]. Таким чином, питання охорони здоров’я є пріоритетним напрямком діяльності нашої держави, який повинен забезпечуватися ефективними правовими та економічними засобами.

Згідно положень Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «охорона здоров’я – система заходів, що здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров’я, фізичними особами – підприємцями, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, медичними та фармацевтичними працівниками, громадськими об’єднаннями і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя» (п. 8 ч. 1 ст. 3). До основних принципів охорони здоров’я відноситься «багатоукладність економіки охорони здоров’я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції» (п. 8 ч. 1 ст. 4) [2].

На теперішній час в Україні, на нашу думку, занадто затягнулася ситуація з вирішення питань ефективного фінансового забезпечення медичного обслуговування населення, особливо його вразливих, зокрема, малозабезпечених груп, у тому числі і з багатоканальністю її фінансування. У зв’язку із цим, узгоджуючи ці невідкладні питання із процесом європейської інтеграції, їх вирішення потребувало б застосування позитивного досвіду західноєвропейських країн.

Дослідженням питань з предмету надання фінансових послуг у сфері медичної діяльності займалися такі науковці, як, наприклад, А. Ахламов, І. Кусик, А. Літвак, Стеценко С.Г., зокрема питаннями надання платних медичних послуг, бюджетного фінансування, медичного страхування та державних гарантій надання громадянам медичної допомоги. Разом із цим, на теперішній час, у зв’язку із запровадженням сучасної медичної реформи в Україні, виникає нагальна потреба у подальшому науковому дослідженні цих питань.

Прийнятий у 2017 р. в рамках запроваджуваної медичної реформи Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» визначив «державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій» Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 цього нормативного акту, «програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) – програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами» [3]. Таким чином, забезпечення вказаної програми буде прямо залежатиме від обсягів Державного бюджету. У зв’язку із цим виникає природне питання щодо альтернативного ринку фінансування медичних послуг на надання фінансових послуг у сфері медичного обслуговування населення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «фінансова послуга – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів». Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 цього Закону «учасники ринку фінансових послуг – особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об’єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг» [4]. Таким чином, об’єктом ринку фінансових послуг виступають саме фінансові послуги, а суб’єктами – фізичні або юридичні особи публічного або приватного права, які є одержувачами або надавачами  фінансових послуг, або виконують посередницькі функції у цій сфері. Вказане положення реалізоване і у ч. 1 ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’ях», згідно якого «фінансове забезпечення охорони здоров’я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом» [2].

На теперішній час вельми актуальним виступає питання надання безоплатних медичних послуг такої категорії соціальних груп, як вразливі групи населення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги», вразливі групи населення – особи/сім’ї, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників» [5]. Це, передусім, пенсіонери, інваліди, особи із важкими захворюваннями, внутрішньо переміщені особи та інші.

Питання надання безоплатних медичних послуг вразливим групам населення регулюються різними вітчизняними нормативними актами, серед яких можна виділити постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» від 17 серпня 1998 р. № 1303, «Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги» від 11 липня 2002 р. № 955; «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» від 25 березня 2009 р. № 333 та іншими. Разом із цим, забезпечення виконання наведених нормативних актів прямо залежатиме від обсягів кошторисів Державного та, більшим чином, місцевих бюджетів. У зв’язку із цим актуальним виступає питання забезпечення існування на ринку фінансових послуг у сфері медичного обслуговування, що надаються вразливим групам населення, і недержавних суб’єктів фінансування, у тому числі суб’єктів підприємницької діяльності.

В контексті цього дослідження варто взяти до уваги підсумки огляду фінансованого Європейською Комісією проекту Tacis BISTRO “Ознайомлення з досвідом країн Європи у фінансуванні галузі охорони здоров’я”, згідно яких «в Україні, … найбільш ефективним шляхом реалізації програми медичного страхування було б створення єдиного Фонду з регіональними філіями і встановлення єдиного для всієї країни страхового внеску за принципом солідарності, з застосуванням при цьому елементів компенсації ризику. … Після прийняття закону про обов’язкове медичне страхування необхідно чітко визначити, які втручання повинні фінансуватися з державного бюджету, а які з Фонду медичного страхування. … Важливим питанням є вирішення того, які послуги повинні буди включені до базової програми, і розрахунок їх вартості (базовий пакет). … Для розробки переліку послуг базової програми пропонується використовувати методи встановлення пріоритетів, де до уваги приймаються такі фактори як тяжкість захворювань, пов’язані з ними смертність та захворюваність, їх соціальний вплив, ефективність методів лікування даних захворювань, вартість необхідні для їх лікування ресурсів і т.п. … Розмежування відповідальності за фінансування послуг і їх надання, а також укладання контрактів між Фондом та надавачами медичних послуг є головним елементом системи обов’язкового медичного страхування. … Акредитація і ліцензування є важливими елементами контрактних систем надання послуг. … Міжнародний досвід свідчить, що надання лікувальним закладам більшої гнучкості у використанні фінансових ресурсів і більшої автономії покращує затратну ефективність» [6]. Аналіз вказаного документа свідчить про необхідність створення необхідного та достатнього правового та економічного підґрунтя для реалізації його висновків в нашій державі.

Підсумовуючи наведений матеріал, зробимо висновок, що в Україні для створення ефективної системи та механізму надання фінансових послуг у сфері медичного обслуговування, особливо вразливим групам населення, необхідно створення альтернативних, у тому числі недержавних форм фінансування медицини, зокрема, системи медичного страхування. Для досягнення цього завдання необхідно допустити на ринок фінансових послуг широке коло суб’єктів підприємницької діяльності, запровадити доступну систему банківських послуг для здійснення цієї діяльності, створення інші надійні механізми для забезпечення їхньої діяльності, зокрема, для придбання медичного обладнання, що відповідає міжнародним стандартам, що буде сприятиме доступності надання медичної допомоги, передусім, вразливим групам населення.

Список використаних джерел:

  1. Конституція України від 28 червня 1996 року. Верховна рада України. URL : http://www.rada.kiev.ua  (дата звернення 15.12.2019);
  2. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19;
  3. Закон України» Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19 жовтня 2017 року № 2168-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 5, ст.31.
  4. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 1, ст. 1.
  5. Закон України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року № 2671-VIII. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2019, № 18, ст.73.
  6. Досвід країн Європи у фінансуванні галузі охорони здоров’я. Уроки для України. URL: http://eeas.europa.eu/archives/delegations/ukraine/documents/virtual_library/14_reviewbook_uk.pdf (дата звернення 17.12.2019)

Автори:

Аліна Чабанова та Ірина Калько, студентки юридичної клініки ТОВ “Бердянський університет менеджменту і бізнесу” 

Розвиток бізнесу у сфері фінансових послуг для забезпечення надання безоплатних медичних послуг вразливим групам населення
X