Перегляд художніх та наукових праць закордонних кінематографістів сформував у жителів України стійку уяву про надійність банків та виключну цінність їх послуг для пересічної людини. Не маючи нагоди з середини вивчити діяльність банку та поринути у її специфіку, ми стереотипно малюємо банк у власній підсвідомості як великий-великий сейф наповнений золотими злитками. Дехто такий “сейф” індивідуалізує і персоналізує у вигляді банківської ячейки, в якій надійно зберігаються фамільні коштовності.

Зможете собі відверто відповісти на запитання: “Хто з Вас не мріяв про те, що у недалекому майбутньому стане успішною людиною, буде мати власний сейф у банківському сховищі“? Адже у такому сейфі можна зберігати майже все: валютні цінності, дорогоцінне каміння, банківські метали, цінні папери, особисте таємне листування, тощо.

Основні якості банківського сейфу для нас такі: конфіденційність відомостей про його власника, таємність вмісту такого сейфа та надійність у збереженні вмісту.

Давайте спробуємо розібратись, чи насправді це так, чи є приховані нюанси.

Як відомо, банки в Україні діють відповідно до спеціального закону – Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-III, метою якого є, у тому числі, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків.

Цим Законом визначаються види банківської діяльності, до яких згруповано відносять фінансові (банківські) послуги та інші види нефінансових послуг, одним з різновидом яких є зберігання цінностей та надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа.

Основним чинником, який приваблює клієнтів банку, що споживають послугу оренди індивідуального банківського сейфа є, насамперед те, що її реалізація входить до змісту банківської таємниці, для поводження з якою застосовується спеціальний правовий режим. На банки законом покладено зобов’язання щодо збереження банківської таємниці.

Банківською таємницею, зокрема, є:

• відомості про банківські рахунки клієнтів;
• операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
• фінансово-економічний стан клієнтів;
• системи охорони банку та клієнтів та інше.

Відносини між банком та клієнтом з приводу оренди індивідуального банківського сейфа встановлюються і в подальшому регулюються укладеною між сторонами угодою. Окрім строку та розміру плати за використання орендованим сейфом до такої угоди, як правило включаються такі суттєві умови як порядок доступу клієнта або уповноваженої ним особи до сейфа (банківської ячейки), а також гарантії банку щодо недоторканності вмісту сейфа третіми особами.

Здається, після підписання угоди клієнт абсолютно захищений і може зберігати у банківському сховищі належне йому майно переймаючись лише питанням своєчасності сплати за такі послуги.

Але, виявляється, і в цьому питанні є підводні камені.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень є рішення місцевого загального, апеляційного та Верховного Суду у справі № 372/4948/15-ц в якій позивач (фізична особа) намагався отримати з банку відшкодування шкоди, яка була завдана неналежним виконанням з боку банку договору щодо користування індивідуальним сейфом у депозитному сховищі. Відповідно до обставин справи, одного дня клієнт, який в чергове відвідав свою банківську ячейку, виявив відсутність у ній валютних цінностей, що були раніше вкладені в неї для збереження. За його заявою було зареєстроване кримінальне провадження за статтею 185 Кримінального кодексу України (крадіжка) та розпочато досудове розслідування.

В межах цивільних правовідносин у цьому судовому процесі, суди не знайшли підстав для задоволення позову клієнта банку. На мою думку, судові рішення у цій справі є абсолютно законними з огляду на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що в орендованому ним індивідуальному сейфі знаходились грошові кошти. Водночас, відповідно до мети, з якою клієнт орендує сейф, таких доказів і не могло бути, адже вміст банківської ячейки має бути відомий тільки клієнту.

Звичайно, такі рішення явно не сприяють зміцненню довіри до банківської системи. Проте, навіть з урахуванням того, що банк в окремому випадку не був зобов’язаний судом сплатити на користь клієнта певну грошову компенсацію, сама наявність у відкритому вільному доступі інформації по даній справі є серйозною репутаційною та іміджевою втратою банку.

Зрозумілим є те, що на законодавчому рівні така ситуація не врегульована. Водночас, шляхи розв’язання висвітленої проблеми є. Так, вона може бути вирішена та нівельована безпосередньо банком розробкою та запровадженням певних дієвих регламентів безпеки доступу клієнтів і інших осіб до приміщення депозитного сховища. Як вбачається, чинний (поточний) регламент у цьому банку виявився неефективним.

Який же висновок можна зробити з наведеного?

Перед укладенням договору оренди індивідуального банківського сейфа потенційному клієнту доцільно ознайомитись з запровадженою банком системою охорони і порядком доступу до клієнтських ячеєк і тільки за відсутності сумнівів у безпеці розміщувати у такому банку власні цінності.