Що ховається за юрклініками. Гра в правду-неправду.

У цьому короткому дописі – про те якими бувають “юридичні клініки”, які не є юридичними клініками.

Тут не будемо говорити про неуніверситетські “юридичні клініки”. Різні юридичні фірми і громадські організації з такою назвою. Таке буває.

Буває і інше – юридичні клініки університетів, які такими не є. Частіше доводилося чути, чому в якомусь універі нема і не буде юридичної клініки. Але інколи буває цікаве явище – вона є, буває навіть в якості структурного підрозділу. Але її насправді немає.

Ось кілька прикладів.
Група нарізки бутербродів. Відділ профорієнтації. Служба проходження (звалювання проблем або легалізації недобросовісної) практики. Підрозділ організації студентських хороводів. Департамент міжнародної співпраці. Місце роботи для ахкакогохарошего чєловєка. Зачинена глянцева вітрина. Піар-філіал універу/факультету/керівника.

Нікого не впізнаєте? Буває точне потрапляння, а буває часткове.

Яка мораль такого відвертого допису? Адже в наші часи буває ледь не частини державних органів і громадських проектів радісно проїдають бюджети, вкладаючись у гарний піар і забуваючи про роботу.

Передусім, ми працюємо над розбудовою своєї мережі. Тому ми маємо знати правду і не хочемо її приховувати. Принцип підтримувати більшість якісних клінік засновується на тому, що треба їх відділяти від таких недоклінік.

По-третє, як маркер самовизначення, адже існують так звані межеві стани, коли, наприклад, працююча клініка може скотитись до неповноцінної, або навпаки, знаючи свої недоліки, занедбана може піднятись до нормального стану.

І таким маркером – як стати якісною юрклінікою – є Стандарти діяльності і Інструмент моніторингу юрклінік. Другий навіть більше за перший, адже побудований як збірка вірних управлінських рішень вишу і самої юридичної клініки – як стати справжньою.

Автор публікації: Андрій Галай

Що ховається за юрклініками. Гра в правду-неправду.
X