Юридична клініка, як хоббі. Продовження блогу про “сонні царства”
Юридична клініка, як хоббі. Продовження блогу про “сонні царства”

Нотатка* У цьому блозі одночасно не згадана жодна юридична клініка і згадані майже всі. Ідентифікуйте себе або вважайте, що це точно не про нас. Про всяк випадок зазначу – всі збіги НЕ випадкові.

ЮРКЛІНІКА ЯК ХОБІ

Історія Василька

Є юридичні клініки, як старі валізи. З колись придуманими напрямами і організаційними підходами. Ніби правильними, але трохи незручними.

Вони бувають тричі передані у спадок. Новий (або і давній незмінний) “господар” (керівник юридичної клініки) не дуже цьому радий, хотів би щось змінити, але сприймає її оргмодель як нерушиму цінність. Такі “юрклініки-валізи” незручно сунуть, замість того, щоб прикрутити ручку або коліщата. Підказка Васильку – не соромся, прикручуй і вези зручно. Почитай рекомендації Асоціації юридичних клінік України, ми розказуємо як.

Історія Лоли

Бувають юридичні клініки з почуття боргу (провини). Коли їх комусь нагрузили (вигрузили). Комусь “старшому куди пошлють”. І відмовитись не виходить (бо ж “злий (добрий) декан”), і займатись не хочеться. Підказка – тікай, Лола, тікай. Як тільки він відвернеться. Не змушуй себе.

 

Існують юридичні клініки як хобі. Коли хочеться. Це ж добре? Але не завжди. Вони, зазвичай, двох типів: про це історії Петрика та Марусі.

Історія Марусі

Коли хочеться і вмієш. З легкістю відповідаєш стандартам якості від Асоціації. Встановлюєш і досягаєш свої більш складні пріоритети. Зрештою, отримуєш повагу і заздрість (куди ж без неї в неньці), до цього бонусом додається фінансування. Різне. До цього додаються нові цілі та проєкти. Теж цікаві. Це правильне хобі. Ми в Асоціації таке вітаємо і з задоволенням підкинемо нові цілі та можливості.

Історія Петрика

Коли хочеться, але не дуже. Хочеться робити, що любиш, але не хочеться, що просить у Стандартах Асоціація. Ти вимагаєш своїх правил під себе (зазвичай, це означає – поменше, непомітно і хаотично, але не забудьте похвалити).

Ти противишся всякій спробі показати, що ти робиш. За офіційною версією – “бо вкрадуть ідеї”. Ми читаємо – “бо нἵчого показати”.

Це неправильне хобі. Ми в Асоціації проти.

 

Яка мораль цієї казочки? Будь як Маруся, не будь як Петрик.

Автор:

Андрій Галай, член Правління Асоціації юридичних клінік України

Юридична клініка, як хоббі. Продовження блогу про “сонні царства”
X