«Сучасна людина все ще в полоні страху та готова віддати свою свободу різноманітним диктаторам. Або втратити її, перетворившись у маленький гвинтик машини: не у вільну людину, а в добре нагодований та добре одягнений автомат»

Еріх Фромм

Передмова

Досить таки парадоксально, мати страх перед свободою. Ми ж готові боротися за свої права до останнього. Доказом цього є світова історія та неодноразові повстання проти влади, що так пригнічувала людей. Але з іншого боку – та сама історія може поділитися не одним прикладом утворення авторитарних та тиранічних режимів. Часом, нам все ж зручно підпорядковуватися іншим, щоб не відчувати відповідальності за свої вчинки. І, як результат, не відчувати й страху перед негативними наслідками. Так, свобода це не лише плюси, але й мінуси. Можливо тому суспільство лякає анархія, як радикальний прояв свободи. Але й тиранія теж викликає у нас жах. Принаймні, хочемо, щоб цей тиран був лагідний з нами й знав, чого ми хочемо краще за нас.

Ідею жаги свободи й страху перед нею можна лишити для філософів та психологів. Але в тій чи іншій мірі ми, як вид, намагаємося подолати цю проблему. Інститут права якраз і є одним зі способів вирішення цього питання. Так, все ж першим способом улагодження екзистенційних дилем була релігія та звичаї, пов’язані з культурою певного народу. Але й закони в давні часи якраз випливали з цих вірувань. Варто лише згадати Мойсея з десятьма заповідями. Якщо ж проглянути міфологію різних народів світу, то можна знайти безліч подібних сюжетів. Люди часто бувають занадто слабкими для того, щоб вірити лише у себе. Тому й шукаємо щось більше за нас самих.

Так вже сталося, що з часом, людство, шукаючи правду, вбило Бога, якщо вірити пану Фрідріху Ніцше. В будь якому разі, релігія та звичаї відійшли на другий план. Та й культурний код починає здавати позиції під натиском глобалізації. Ось тут то починається найцікавіше протистояння анархії та тоталітаризму. В будь-якому разі минуле століття конкретно штормило. І це м’яко сказано. Нам, як виду, й досі потрібне розмежування прав та обов’язків, система вказівок та заборон, щоб залишитися в рамках цивілізованості. Ну й щоб бути впевненими в завтрашньому дні, захищеності та справедливому ставленні до своєї персони.

Тому так, закони можуть допомогти вирішити одвічну проблему суспільства. Грамотне законодавство може автоматично захистити нас від анархії з одного боку, але з іншого – з’являється страховка на випадок тиранії. Оскільки право повинне виконувати не лише роль вказівок для звичайних людей, але й бути системою стримування та обмеження влади.

Досить таки непогано звучать ці ідеї. Так, можна й дійти до тієї думки, що юристи – сучасні жерці. Але давайте будемо реалістами. Професійна діяльність в сфері права має не настільки тісний зв’язок з духовністю та й мораллю в цілому. А ідеї правового просвітлення й законів, на яких тримається суспільство, не дуже то й сильно цікавлять пересічного обивателя. Можна, звичайно, покритикувати суспільство. Тільки звичайним людям досить таки складно без спеціалізованої освіти орієнтуватися в законодавстві, незалежно від рівня інтелектуальних здібностей та освіченості. А допомога від більш компетентних людей тут точно не завадить.

Юридичні клініки

На цьому етапі й варто представити інститут юридичних клінік — центр, де відбувається юридична практика та надається безоплатна правова допомога малозабезпеченим верствам населення. По ідеї, саме тут можна отримати необхідне “лікування” від несправедливості. Плюс – це один з інструментів правового просвітлення населення. Тут варто дещо детальніше поговорити про історію створення юридичних клінік та яку мету вони переслідують, щоб краще зрозуміти їх роль в розвитку нашого суспільства.

Історія

Можна сказати, що все почалося з професора Георга Фроммгольда, який у 1900 році в журналі “Німецька юридична газета” написав статтю “Juristische Kliniken”. У цій публікації він порівняв практику студентів медичних та юридичних вузів. І зрозумів, що студенти-правники відстають від медиків, оскільки другі мають так звану “живу практику” в клініках при навчальних закладах. В цей же момент студенти юрфаків розглядали вигадані кейси.

Тому, Георг Фроммгольд вирішив, що варто перенести на юриспруденцію практику поєднання навчання з наданням безпосередньої медичної допомоги хворому. В такому випадку теоретик-правник матиме можливість безпосереднього спілкування з людиною, яка потребує юридичної допомоги. Тобто, ще під час навчання студент мав би справу з безпосередньою “правничою патологією”, а запровадження юридичних клінік сприяло б вирішенню проблеми надання на безоплатній основі правової допомоги малозабезпеченим верствам населення.

Фроммгольд також висловив ряд ідей стосовно організації юридичних клінік:

1. Професійні вимоги до керівників юридичних клінік та їх моральні якості, які повинні бути високо освіченими та кваліфікованими спеціалістами із солідним багажем теоретичних знань у галузі приватного та публічного права й адміністрування, а також уміти з розумінням поставитися до проблем малозабезпечених людей, проявляти терпіння та працювати з повною віддачею.
2. Неможливість суміщення керівництва юридичною клінікою з іншою діяльністю, виконанням академічних та викладацьких зобов’язань, зайняттям юридичною практикою на посаді судді чи адвоката, оскільки й без того доведеться виконувати чималий обсяг роботи.
3. Дотримання конфіденційності під час вирішення юридичних справ та обов’язковість відвідування студентами юридичної клініки з попереднім складанням юридичного іспиту.
4. На початковому етапі необхідність обмеження кількості активних учасників (консультантів) при необмеженій кількості слухачів, подальше залучення молодих помічників як кураторів для підтримки діяльності керівника юридичної клінік.
5. Першочерговість здобуття студентами-клініцистами знань при веденні справи в межах юридичної клініки та за відсутності установлених строків її вирішення. Оскільки важливо не швидше завершити розгляд юридичної справи, а ретельніше вивчити та проаналізувати її.
6. Необхідність використання досвіду, набутого під час практичної роботи в юридичній клініці, для подолання труднощів в організації навчального процесу.

Можливо ці ідеї можуть здатися в деяких місцях наївними та дещо застарілими, але, не дивлячись на це, вони не втрачають своєї актуальності й донині.

Звичайно, Фроммгольд був не перший, кому прийшла в голову ця ідея. Наприклад, Адольф Штольцель під час навчання регулярно використовував моделювання фіктивних справ. Також на четвертому з’їзді німецьких юристів в 1863 року Карл Фолькмар Штой запропонував створити при юридичних факультетах клініки, в яких мали концентруватися “зразки юридичних актів та наглядні зображення предметів, з якими мають справу юридичні поняття”.

Тож можна зробити висновок, що ідея була не нова і неодноразово озвучувалась. Правда, реалізувати ці ідеї поки ніхто не поспішав. В такому випадку, у 1933 році американський юрист Джером Франк піднімав це питання знову у своїй статті “Чому б не створити клініку для юристів?” для періодичного видання Пенсільванського університету “Огляд правових питань”. В будь-якому разі свій повноцінний розвиток по всьому світу юридичні клініки отримали в 60 – х роках минулого століття. Якщо ж вірити скептикам, то свій розвиток вони ще не отримали.

Юридичні клініки в Україні

В Україні ж перша юридична клініка з’явилася у 1995 році. Можна сказати, що в цьому плані ми ще досить таки юна та наївна країна. Можливо, тому на законодавчому рівні юридичні клініки та їх діяльність була закріплена в 2006 році Наказом №  592 “Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України”. І згідно цьому наказу:

1. Юридична клініка є структурним підрозділом вищого навчального закладу III — IV рівнів акредитації, що здійснює підготовку фахівців за напрямом “Право” і створюється як база для практичного навчання та проведення навчальної практики студентів старших курсів.
2. У своїй діяльності юридична клініка керується законодавством України, Статутом вищого навчального закладу та Положенням про неї, затвердженим керівником навчального закладу.
3. Юридична клініка не є юридичною особою.
4. Юридична клініка, як структурний підрозділ, може мати відповідні штампи і бланки з власним найменуванням.

Отже, доступ до проходження практики в клініці мають студенти старших курсів, але точно не відомо, які курси можуть вважатися старшими. Оскільки це розуміння є досить таки розмитим. Дехто й ступінь бакалавра може сприймати за неповну вищу освіту. Одним словом, досить-таки суб’єктивно тут все. До решти перелічених пунктів претензій немає.

Більш важливим в цьому наказі є мета та завдання юридичних клінік:

Метою юридичної клініки є:

• підвищення рівня практичних знань, умінь і навичок студентів юридичних спеціальностей;
• забезпечення доступу представників соціально-вразливих груп суспільства до правової допомоги;
• формування правової культури громадян;
• підготовка та навчання студентів у дусі дотримання й поваги до принципів верховенства права, справедливості і людської гідності;
• розширення співробітництва вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців-юристів, із судовими, правоохоронними органами, органами юстиції, державної влади і місцевого самоврядування, з іншими установами та організаціями;
• впровадження в навчальний процес елементів практичної підготовки студентів-правників у сфері юридичних послуг.

Основні завдання юридичної клініки:

• надання студентам юридичної клініки можливості набуття навичок практичної діяльності за фахом;
• створення місць для проходження студентами навчальної та виробничої практики;
• надання громадянам соціально-вразливих верств населення суспільства безоплатної юридичної допомоги;
• проведення заходів з правової освіти населення;
• забезпечення можливості спілкування студентів під час навчального процесу з фахівцями-практиками судових і правоохоронних органів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування з питань їх діяльності;
• створення ефективного механізму обміну інформацією між населенням, засобами масової інформації та юридичною клінікою, що дозволить оперативно реагувати на практичні потреби громадян.

Якщо ж скоротити всі ці пункти до однієї фрази, то отримаємо: “поєднання приємного з корисним”. І здавалося б усе просто — студенти отримують практику й трамплін до хорошого професійного майбутнього. У цей же момент клієнти одержують безоплатну правову допомогу. Однак у реальності все дещо складніше, оскільки для реалізації всіх цих пунктів вищий навчальний заклад повинен володіти необхідними ресурсами.

Для початку, має бути добре налагоджена взаємодія з судовими, правоохоронними органами, органами юстиції, державної влади і місцевого самоврядування, з іншими установами та організаціями. Для покращення якості функціонування клініки та, в майбутньому, проходження студентами та практики або ж працевлаштування. На жаль, не кожен навчальний заклад має настільки розгалуджену мережу зв’язків.

Якщо ж казати про взаємодію з приватним сектором, то ситуація ще складніше. Часто підприємства не хочуть співпрацювати з вищими навчальними закладами через розповсюджену думку, що це державна установа, а отже – досить неповоротка та фінансово ненадійна. В певній мірі, представників бізнесу можна зрозуміти. Як результат спілкування самих студентів з фахівцями-практиками судових і правоохоронних органів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування з питань їх діяльності починає ставитися під питання.

З цього випливає якість надання послуг. Оскільки мало знати закон, потрібно знати як він реалізується на практиці. А ситуації часом можуть бути нестандартними і до них потрібно бути готовим. Добре, якщо ці студенти мають підтримку викладачів, які можуть порадити як зробити краще, але часом цього може бути не достатньо.

Також можуть з’являтися труднощі з ефективними механізмами обміну інформацією між населенням та юридичною клінікою. Так, систему зворотного зв’язку налагодити не проблема. Для цього є тисяча та один спосіб. Питання в тому, як дати зрозуміти людям, що тут вони отримують реальну допомогу і краще зателефонувати в юридичну клініку.

Це питання важливе в нашій країні, де рівень довіри до правоохоронних органів не перевищує 2,3 %. До правової держави нам ще далеко. Це там, де пересічний громадянин знає свої права та обов’язки хоча б на мінімальному рівні. Принаймні нам є куди рости, але проблема не зникає. Окрім цього, людям може бути боязно консультуватися у студентів, які на їх думку, ще нічого не знають. В принципі, цю проблему можна вирішити якістю надання послуг та використанням сучасних технологій. Досить таки можливо, що такі ж студенти можуть стати клієнтами. Все ж в якійсь мірі теж незахищена група.

Можливо, щоб розвинути юридичні клініки потрібно використовувати підхід підприємців. Так, це підрозділ при навчальному закладі й прибутку приносити не буде. Але справа не в матеріалізмі великого та жахливого капіталізму. Тут більше йде мова про прагматизм старого доброго капіталізму. Тому, варто акцентувати увагу на недоліках і ймовірних загрозах, після чого зрозуміти як їх використати на свою користь…

Джерела – https://medium.com/@alexchernetsky/юридична-клініка-як-спосіб-вирішення-проблем-суспільства-та-освіти-f284da6d07ea