Один із батьків вивіз дитину за кордон без згоди: що робити та як повернути дитину?

Багато українських сімей після 2022 року опинились по різні боки кордону. Іноді розлучення з дитиною було спільним рішенням, а іноді й ні. А буває, що дитину вивезли «на час», але не повертають. Саме тоді з’являються сімейні конфлікти, які повинні вирішуватись.

Що таке міжнародне викрадення дитини у правовому сенсі?

Згідно з Гаазькою конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, переміщення дитини вважається незаконним, якщо воно порушує право піклування другого з батьків і дитина до переміщення постійно проживала в іншій державі. Україна є учасницею з 2006 року.

Згідно з українським законодавством, під час воєнного стану діти до 16 років можуть виїжджати з одним із батьків без нотаріальної згоди іншого. Але це не означає права залишатися за кордоном назавжди або змінювати місце проживання дитини в односторонньому порядку. Якщо батько чи мати не повертає дитину у домовлений строк , то це може кваліфікуватись як незаконне утримання за Конвенцією.

Найпоширеніша помилка – одразу йти до суду. Центральним органом України за Гаазькою конвенцією є Міністерство юстиції, і саме туди потрібно звертатися першим. Заяву подають через сайт Мін’юсту. У ній зазначають дані дитини та батьків, обставини вивезення, країну перебування та докази постійного проживання дитини в Україні.

Харківський апеляційний суд у справі №643/3733/23 прямо вказав на цю помилку: батько отримав відмову через неправильно складену заяву, але повторно до Мін’юсту не звернувся і пішов одразу до суду. Результат – відмова у позові.

Після отримання заяви Мін’юст передає її центральному органу країни перебування. Той зобов’язаний знайти дитину і або домогтися добровільного повернення, або передати справу до суду. Стаття 11 Конвенції вимагає рішення протягом шести тижнів. Якщо заяву подано в межах одного року з моменту переміщення, то суд зобов’язаний повернути дитину без розгляду питань опіки. Після року повернення можливе, але суд враховуватиме адаптацію дитини.

Суд може відмовити у поверненні, якщо батько сам погодився на переміщення. У справі № 643/3733/23 батько написав матері в SMS «я буду сумувати, але так буде безпечніше». Суд кваліфікував це як згоду на виїзд. Конвенція не спрацювала. Будь-яке повідомлення, яке можна витлумачити як згоду, може заблокувати повернення дитини.

Якщо дитину ще не вивезли: превентивний захист

Якщо є підстави вважати, що другий із батьків планує вивезти дитину, можна діяти превентивно. Верховний Суд у постанові у справі № 748/1575/22 від 12 червня 2023 року підтвердив: тимчасова заборона виїзду можлива, якщо батько доведе реальний ризик.

Хмельницький апеляційний суд у справі №683/2006/25 від 2 вересня 2025 року діяв саме так: мати публічно заявила на засіданні комісії з питань захисту прав дітей про намір вивезти сина до Відня. Суд негайно обмежив її побачення присутністю батька, щоб унеможливити вивезення до ухвалення рішення. Задокументована заява про намір вивезти дитину може стати підставою для негайного захисту.

Медіація: швидший і менш травматичний шлях

Судова процедура – це дуже довгий процес. Тому Конвенція і законодавство більшості країн ЄС заохочують медіацію як перший або паралельний крок. Медіатор не приймає рішень, він допомагає батькам знайти взаємоприйнятне рішення самостійно. Якщо домовились, то підписують мирову угоду, яку затверджує суд. Якщо ні, то  розгляд продовжується в звичайному порядку.

Що робити: коротко основне

• Зберіть докази постійного проживання дитини в Україні.
• Зверніться до Міністерства юстиції якнайшвидше. 
• Не надсилайте жодних повідомлень, які можна витлумачити як згоду на виїзд.
• Розгляньте медіацію як спосіб врегулювання спору.
• Залучіть адвоката з досвідом у міжнародному сімейному праві в Україні та в країні перебування. 
• Підтримуйте задокументований контакт із дитиною.