Які гарантії надаються викривачу корупції?

Які гарантії надаються викривачу корупції?

Корупція несе величезну загрозу для будь-якого владного механізму та держави, в цілому. Особливої актуальності зазначене набуває в Україні, адже за результатами досліджень неурядової міжнародної організації Transparency International, індекс сприйняття корупції в державі у 2020 році є доволі високим (117-а позиція за рейтингом, з-поміж 180 країн).

Протидіяти даному явищу має все суспільство, а не лише уповноважені державні органи. Саме інститут викривачів покликаний реалізувати ефективне запобігання корупції.

Хто є викривачем корупції?

Для визначення цього питання необхідно звернутись до положень Закону України «Про запобігання корупції», які вказують на ознаки особи викривача та інформації, яка ним повідомляється.

Зокрема критеріями визначення особи викривачем корупції є:

  1. Фізична особа;
  2. Внутрішнє переконання у достовірності інформації.

Ознаки інформації, що повідомляється викривачем:

  1. Стосується корупційного правопорушення;
  2. Достовірність;
  3. Отримана у зв’язку зі здійсненням трудової, професійної, господарської чи іншої діяльності;
  4. Отримана у зв’язку з участю особи у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Важливо! Статус викривача надається за умови відповідності зазначеним критеріям самої особи та інформації, що повідомляється.

Який порядок провадження діяльності викривача?

Ефективність даного інституту досягається завдяки тому, що викривачем може стати будь-яка особа. Водночас зазначене дає змогу суб’єкту повідомлення про корупційне правопорушення вільно обирати спосіб надання інформації про акт вчинення корупції:

  1. Внутрішні канали (повідомлення уповноваженої особи відомства, установи або організації);
  2. Зовнішні канали (повідомлення через інших осіб або засобами публічного інформаційного простору);
  3. Регулярні канали (повідомлення уповноваженого державного органу, їх посадових осіб).

Окрім цього, законодавством передбачено можливість надання викривачем корупції інформації за допомогою Єдиного порталу повідомлень викривачів. На жаль, зазначена опція з використання інформаційно-телекомунікаційної системи досі не реалізована на практиці.

Які права та гарантії має викривач?

Викривач має право на:

  1. Конфіденційність та анонімність (заборона розкриття ідентифікуючої інформації про особу викривача, його близьких);
  2. Отримання інформації (про розгляд здійсненого повідомлення);
  3. Винагороду;
  4. Правову допомогу;
  5. Захист трудових прав та інші форми захисту (у т.ч. фізичний захист);

З правами та гарантіями, наданими викривачу корупції, можна ознайомитись у чинній редакції Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.

Принагідно звернути особливу увагу на деякі гарантії, викладені у переліку. Передусім це стосується питання винагороди викривачу, який повідомив про корупційний злочин.

Відповідна особа дійсно має таке право. Водночас дана опція практично не втілюється. Вказане спричинено особливими умовами, дотримання яких є обов’язковим для реалізації вищевказаного права:

  1. Грошовий розмір предмета правопорушення або завданої шкоди у п’ять тисяч і більше перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (понад 11 350 000 грн);
  2. Винесено обвинувальний вирок суду.

У зв’язку з встановленням високого рівня мінімального грошового розміру предмету правопорушення або збитків, не за всі викриття особа може реалізувати право на винагороду.

Іншим важливим питанням є гарантія захисту трудових прав викривача. Зазначене передбачає недопущення застосування до такої особи негативних заходів впливу з боку роботодавця. Йдеться, зокрема, про такі наслідки: звільнення, переведення, застосування дисциплінарного стягнення тощо. Такі заходи можуть бути правовими лише формально. Водночас визначальним є їх вибірковий характер, відсутність послідовності при прийнятті відповідного рішення.

Існує два механізми захисту викривача від порушення його трудових прав: адміністративний та судовий.

Перший полягає у здійсненні контролю уповноваженим органом за дотриманням суб’єктами законодавства. Відповідна функція виконується НАЗК. У випадку повідомлення про порушення певних прав, відомство уповноважене виносити припис щодо усунення такого порушення.

Водночас варто звернути увагу на відсутність механізму виконання припису відомства. Це обумовлює появу альтернативних варіантів реакції органу, установи або організації. Очевидно, уповноважений на прийняття рішень про застосування певних негативних заходів до викривача, орган чи посадова особа не зацікавлені у реальному усуненні порушень. Вищевказані суб’єкти передусім матимуть намір підтвердити правильність прийнятого раніше рішення.

Варто зауважити, що при захисті трудових прав шляхом звернення до суду, принцип конфіденційності реалізувати повноцінно не вдасться (на відміну від ситуацій розгляду питання щодо виплати викривачу винагороди). Зазначене обумовлено тим, що опонентом у спорі буде працедавець особи. Відтак, при обранні способу захисту порушеного права, необхідно ретельно зважити всі перспективи та загрози.

Які гарантії надаються викривачу корупції? Які гарантії надаються викривачу корупції?

Автор консультації:

Владислав Рибалко, студент правничої клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”

Які гарантії надаються викривачу корупції? 

Кінцевий бенефіціарний власник для громадських та благодійних організацій – як не втрапити в халепу?

Кінцевий бенефіціарний власник для громадських та благодійних організацій – як не втрапити в халепу?

Залишилося трохи більше трьох днів, щоб подати до органів юстиції інформацію про кінцевого бенефіціарного власника. І хоч ця вимога спричинила значну критику з боку громадського сектору, але наразі законодавство вимагає, щоб і громадські, і благодійні організації подавали таку інформацію. Інакше, керівнику організації може загрожувати штраф на кругленьку суму. 

В цій публікації ми не будемо вдаватися в тонкощі законодавства та передумови того, звідки така вимога взялася. Про це вже багато писали й інші, наприклад тут

Натомість, ми ще раз зорієнтуємо по строках та порядку подання документів, а також відповідальності за несвоєчасне їх подання – (спойлер – процедура зовсім не складна, насправді ;)) – в першу чергу, для громадських об’єднань та благодійних організацій. 

Часу, аби це зробити – вже зовсім небагато – до завершення цього тижня. Проте, навіть, якщо ви не встигнете подати документи особисто у ЦНАП (для благодійних організацій) або до місцевого відділу юстиції (для громадських об’єднань), це можна зробити до кінця дня 10 жовтня 2021 року – надіславши документи поштою, попередньо завіривши їх нотаріально.  

А тепер давайте розбиратися детальніше. 

Отож – подати інформацію про кінцевого бенефіціара потрібно до 10 жовтня 2021 року (включно) – тобто, вже цієї неділі.

Яку інформацію треба подати?

Фактично, це два документи – заява та структура власності.

Форма 2 – для благодійних організацій (КБВ наявний / КБВ відсутній), а для громадських об’єднань – Форма 4 (КБВ наявний / КБВ відсутній). 

Нагадуємо, що Міністерство фінансів України днями оновило Зразки складання схематичного зображення структури власності.

Для подачі інформації ви можете обрати один із таких способів:

  • безпосередньо звернутися до державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (територіальне управління мін’юсту) або ЦНАПу з дотриманням принципу екстериторіальності в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Наприклад, якщо ви хочете подати інформацію в Рівному, то вам слід звернутися до Рівненського ЦНАПу. 
  • надіслати документи поштою (Укрпоштою), бажано рекомендованим листом на адресу місцевого відділу юстиції (наприклад, у Рівному вулиця Івана Вишенського, 4А, 33000). 

Необхідно пам’ятати, що заява про державну реєстрацію має бути нотаріально посвідчена!

  • під час проведення інших реєстраційних дій, при вчиненні яких передбачено подання документів для встановлення відомостей про КБВ, надати відповідні відомості.

Із особливостями заповнення документів ви можете ознайомитися за наступним посиланням.

Певно виникає логічне запитання щодо оплати даної адміністративної послуги. 

Відповідно до статті 36 ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань” така послуга є безоплатною. У разі одночасного внесення інших змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу чи закінчення тримісячного строку з дня набрання чинності Наказом про структуру власності, адміністративний збір буде справлятися у розмірі, встановленому Законом.

Отже, відповідно з 11 липня 2021 року по 10 жовтня 2021 року адміністративний збір не буде справлятися!

А що далі? – якщо Парламент, все ж, не скасує цю вимогу для громадських та благодійних організацій – описану процедуру доведеться повторювати щорічно. У цьому році прийом документів був доступним з 11 липня. Таку процедуру належить виконувати навіть коли інформація про кінцевих бенефіціарних власників не зазнала змін. 

Довідково: громадські об’єднання зобов’язані, зокрема, зберігати і регулярно оновлювати інформацію, достатню для ідентифікації кінцевих бенефіціарних власників (засновників, керівників, членів керівних органів та довірених осіб громадського об’єднання), а також надавати їх державному реєстратору у випадку та обсязі, передбачених законом (п. 1 ч.7 ст. 23 Закону України «Про громадські об’єднання»).

Що може статися, якщо ці дані, все ж, не подати? 

Порушення термінів подання тягнуть за собою накладення штрафу на керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), від 17000 до 51000 грн. (ч. 6 ст. 166-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення – КУпАП).

Протоколи про накладення штрафів будуть складатися Міністерством юстиції України (його територіальними управліннями) як центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців (ч.1. ст. 255 КУпАП). 

Щоправда, Міністр юстиції України запевнив, що штрафи не будуть накладатися в найближчі місяці. 😉 

Можливо вам будуть корисні наступні посилання для додаткової інформації:

Кінцевий бенефіціарний власник для громадських та благодійних організацій - як не втрапити в халепу?

Автори публікації:

Балагур Юліана та Юзвяк Андрій, консультант(к)и  юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”

У випадку виникнення запитань – звертайтесь до юридичної клініки “Pro bono”

З радістю допоможемо!

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Роботодавці часто нехтують законодавчими механізмами щодо оформлення своїх працівників і вважають, що так вони звільнять себе від податкового навантаження та зайвих витрат. Трапляється, що і працівники думають, що робота без офіційного трудового договору дає їм більше свободи дій або ж менше проблем. Але, чи справді це так? Юридична клініка “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”  проаналізувала декілька правових аспектів цього питання та підготувала з цієї тематитики правову консультацію.      

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) – це в першу чергу  порушення трудового законодавства. Проте, наразі, багато хто з роботодавців на свій ризик наймають працівників на “усній домовленості” і хоча це й зменшує додаткове юридичне навантаження для обох сторін, проте – це  позбавляє одну сторону гарантованих їй трудових прав. 

Переваги офіційного працевлаштування для працівника: 

  • заробітна плата офіційно працевлаштованого працівника не може бути меншою мінімальної – 6 000 грн. станом на 1 січня 2021 року (ст. 95 КЗпП України);  
  • право на оплачувану відпустку; 
  • право на оплату лікарняного; 
  • право на достроковий вихід на пенсію через шкідливі умови праці; 
  • право на скорочений робочий день, тиждень через шкідливі умови праці; 
  • право не працювати у вихідний і святковий день; право не залучатися до понаднормових робіт без бажання працівника; 
  • право на допомогу в зв’язку з безробіттям; 
  • право не залучатися до понаднормових робіт без бажання працівника
  • право на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань; 
  • право на захист від незаконного звільнення тощо. 

Однак соціальний захист сьогодні та пенсійне забезпечення в майбутньому залежить, перш за все, від свідомої громадянської позиції самих працюючих.  В першу чергу, громадяни ризикують втратити право на пенсію, чи на її частину, адже при обчисленні пенсії враховується розмір зарплати, для виходу на пенсію у 2021 році потрібно мати страховий стаж не менше 28 років після досягнення чоловіками 60 років та жінками 59 років 6 місяців (з 1 квітня 2021 року – після досягнення жінками 60 років).

Заробітна плата офіційно працевлаштованого працівника, про яку щомісячно та в повному обсязі звітує роботодавець і з якої здійснюється сплата єдиного внеску, забезпечує працівника повним соціальним захистом, гарантованим державою, а період роботи зараховується в повному обсязі для стажу, який буде разом із розміром заробітної плати  враховуватися при  нарахуванні пенсійної виплати. Також офіційне укладення трудового договору захищає найманого працівника відповідно до чинного трудового законодавства у разі порушення його прав, а саме:

  • якщо роботодавець затримує виплату заробітної плати;
  • відмовляється оплатити виконану роботу;
  • не додержується інших своїх зобов’язань.      

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Переваги від офіційної трудової домовленості має й роботодавець. До них відносяться: центри зайнятості, які надають допомогу по частковому безробіттю застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Зазначена допомога надається роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину та у разі сплати ним єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Якщо ж роботодавці використовують найману працю без укладення трудового договору, то вони несуть відповідальність у разі:

  • фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту);
  • оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час;
  • виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків.

В даному випадку на роботодавця накладається штраф за оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (з 1.01.2021 – 60 000 грн, з 1.12.2021 – 65 000 грн), до єдинників-роботодавців групи 1-3 застосовується попередження.

Повторне порушення протягом 2-х років з дня виявлення порушення – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (з 1.01.2021 – 180 000 грн, з 1.12.2021 – 195 000 грн).

Відсутність трудового договору роботодавець може пояснювати тим, що особа проходить стажування та не отримує заробітну плату. Річ у тім, що без укладення трудового договору роботодавець (не рахуючи держслужбу) може взяти на стажування, як потенційних працівників наступні категорії осіб – студентів та безробітних. Якщо мова йде про звичайного претендента на робоче місце, окрім студентів та безробітних, то він може бути допущений до роботи у випадках зазначених у ст.24 КЗпП. При цьому для перевірки працівника на предмет його профпридатності в трудовому законодавстві передбачена можливість установлення випробування при прийнятті на роботу. В такому випадку в наказі підприємства, організації, установи про прийняття на роботу повинна бути застережена умова про випробувальний термін працівника. З таким наказом працівник має бути ознайомлений під підпис.  

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

У разі якщо перевіряючий орган виявить факт нелегального стажування, тобто без трудового договору, то роботодавець отримає штраф у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат (з 1.01.2021 – 180 000 грн, з 1.12.2021 – 195 000 грн) за кожного так званого стажиста, який був допущений до роботи без укладення трудового договору (абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України).

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Проаналізувавши дані Державної служби України з питань праці можна стверджувати, що роботодавці досі ризикують не підписуючи трудові договори з працівниками. Для того, щоб Ви краще зрозуміли всі наслідки, пропонуємо кілька прикладів.

На Львівщині під час перевірки одного із лісогосподарських підприємств, інспектори виявили 101 неоформленого працівника. В результаті, власник підприємства отримав штраф на більш, ніж 12,5 мільйонів гривень (12 644 190, 00).

На Вінниччині під час інспекційного відвідування будівельних майданчиків суб’єкта господарювання, було встановлено факт використання найманої праці 128 працівників без належного оформлення трудових відносин. На суб’єкта господарювання накладено фінансові санкції в розмірі 6 млн 400 тис. гривень.

У Львові роботодавець під виглядом «стажування» приховував трудові відносини. Власник закладу отримав штраф у розмірі 94 тисячі гривень. Через два місяці до закладу повторно навідалися з перевіркою. Власник так і не зрозумів своїх помилок –  п’ятеро осіб працювали у закладі на посадах кухаря та офіціанта неофіційно, нібито проходячи стажування, що є порушенням законодавства про працю. Як результат, Управління Держпраці наклало на роботодавця штраф у розмірі 750 тисяч гривень.

Ще один приклад – головним управлінням Держпраці у Львівській області застосовано фінансову санкцію на загальну суму 300 тис. грн на підприємство, що зареєстроване у м. Дрогобич та надає послуги таксі.

З детальнішою інформацією Ви можете ознайомитись на сайті Державної служби України з питань праці. 

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Відомі й санкції за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні – на роботодавця накладається штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (з 1.01.2021 – 18 000 грн, з 1.12.2021 – 19 500 грн). Такі штрафи накладаються Державною службою України з питань праці.

Практика свідчить, що працедавці, які дотримуються законодавчих вимог без проблем проходять перевірки Держпраці. Натомість ті, хто намагаються законодавство обійти і шукають різноманітні вигадки, в результаті сплачують великі кошти за порушення законодавства.

Тому, якщо Ви все ще думаєте, що наймання працівників без оформлення з ними трудових відносин спрощує ведення бізнесу та зменшує фінансові витрати, то це зовсім не так. А витрати які виникнуть у зв’язку з виявленням незадекларованих  працівників  значно перевищують витрати при оформленні трудових відносин відповідно до законодавства. Працівнику, в свою чергу, рекомендується наполягати на укладенні трудового договору, хоча б для того щоб не порушували Ваші права.

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Авторки консультації:

Серган Катерина та Петренчук Ілона, консультанти юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”

У випадку виникнення запитань – звертайтесь до юридичної клініки “Pro bono” (https://m.facebook.com/legalclinic.probono.nuoa/, e-mail: oa.probono@gmail.com). З радістю допоможемо!

 

 

Аліменти: відповідальність за ухилення від сплати

Аліменти: відповідальність за ухилення від сплати

Про аліменти на дитину та відповідальність за ухилення від їх сплати – у наступній консультації правничої клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”. 

Аліменти на дитину – за спосіб виконання батьківського обов’язку щодо утримання своєї дитини у передбачених законом випадках. Та не всі батьки ставляться до цього обов’язку з однаковою відповідальністю. Трапляються випадки, коли аліменти призначені, але боржник не виявляє бажання їх сплачувати. Законодавець передбачив таке «небажання» та запровадив різні види відповідальності за ухилення від сплати аліментів..

Аліменти: відповідальність за ухилення від сплати

Цивільна відповідальність виявляється у праві одержувача аліментів стягнути у судовому порядку неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Стягувач, подаючи позов до суду, повинен сам розрахувати розмір пені на підставі відомостей від виконавця про суму та період заборгованості, а також повинен довети, наявність винних дій особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, що призвели до виникнення заборгованості.

Крім того, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець може:

  1. обмежити боржнику право виїзду за межі України;
  2. обмежити боржника у праві керування транспортними засобами;
  3. обмежити боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
  4. обмежити боржника у праві полювання

Дані обмеження будуть діяти аж до момент погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

За несплату аліментів існує також адміністративна відповідальність, яка зазначена у ст. 183-1 КУпАП, а саме: несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання − тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

При чому, протокол про таке правопорушення повинени скласти сам виконавець та надіслати його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

Найсуворіший вид відповідальності за несплату аліментів передбачений ст. 164 ККУ, а саме: злісне ухилення від сплати аліментів встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні − карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Аліменти: відповідальність за ухилення від сплати

Під злісним ухиленням слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховання доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

У разі наявності ознак кримінального правопорушення виконавець повинен роз’яснити стягувачу аліментів його право на подачу заяви в правоохоронні органи(наприклад, слідчому в поліцію) про відкриття злісну несплату аліментів, але стягувач повинен подати таку заяву самотужки.

Тобто, різних «стимулів» для боржника виконувати свій обов’язок зі сплати аліментів вистачає, а ступінь їх важкості для такої особи може стати дієвим механізмом для стягувача, щоб отримати законні виплати на дитину.

Аліменти: відповідальність за ухилення від сплати

Автор консультації:

Олег Мельник, студент – консультант Національного університету “Києво – Могилянська академія”

Аліменти: як стягнути виплати за минулий час

Аліменти: як стягнути виплати за минулий час

Правова клініка Національного університету “Києво – Могилянська академія” підготувала чергову юридичну консультацію. Цього разу  студент – клініцист Олег Мельник розповідає про порядок стягнення аліментів за минулий час. Усі деталі – читайте далі.

За загальним правилом, аліменти на дитину можуть бути призначені у судовому порядку від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви. Але іноді бувають ситуації, коли один з батьків, який набув право отримувати аліменти на дитину, не скориставця цим правом вчасно. У такому випадку сімейне законодавство передбачило можливість стягнення аліментів з платника за минулий період.

Відповідно до ст. 194 Сімейного кодексу України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання.

Така можливість є скоріше виключенням з загальних правил стягнення аліментів та має свої особливості. Стягувач має право на отримання аліментів за минулий період тільку у випадку, коли вони не стягувалися раніше, та, якщо він доведе, що вживав заходи щодо одержання аліментів з відповідача, а відповідач ухилявся від надання допомоги на утримання дитини. Такий доказ необхідний, оскільки вважається, що, оскільки особа не зверталась про призначення аліментів раніше, то інший з батьків належним чином виконував свої обов’язки по утриманню.

Доказами того, що позивач намагався отримати аліменти раніше можуть бути, наприклад:

  • письмові звернення позивача до відповідача,
  • докази спроб встановлення місця проживання, роботи, справжній розмір заробітку відповідача,
  • докази приховування відповідачем місця роботи, проживання, розміру заробітку,
  • покази свідків, які підтвердять, що позивач звертався по допомогу на утримання дітей.

Можна подати до суду електронні докази листування з відповідачем, щоб довести факт обізнаность відповідача про свій обов’язок сплачувати аліменти та умисне ухилення від його виконання.

Аліменти: як стягнути виплати за минулий час

Також важливо розуміти, що дана процедура відрізняється від стягнення заборгованості по аліментах, адже останнє має місце лише тоді, коли виплати вже були призначені (у нотаріальний чи судовий спосіб), але не сплачувалися платником. У випадку ж стягнення аліментів за минулий час, той з батьків, з ким проживала дитина мав право на отримання аліментних виплат, але не зміг скористатися цим правом.

Аліменти: як стягнути виплати за минулий час

Автор консультації:

Олег Мельник, студент – консультант правничої клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”

Реєстрація місця проживання у дачному (садовому) будинку

Реєстрація місця проживання у дачному (садовому) будинку

Правнича клініка Національного університету “Києво – Могилянська академія” підготувала юридичну  консультацію щодо порядку реєстрації місця проживання у дачному (садовому) будинку.

Пандемія коронавіруcу COVID-19 внесла свої корективи до наших цінностей, пріоритетів та режиму існування. Яскравою ілюстрацією зазначеного є потужна хвиля міграції людей за межі заселених мегаполісів. Багато з нас вважають проживання у заміському приватному будинку комфортнішим й досі.

Водночас такий вибір, часом, змушує докласти додаткових зусиль. Йдеться, зокрема, про випадки переїзду до дачних (садових) будинків. Звісно, ніхто не забороняє проживати у таких об’єктах нерухомості. Однак, варто звернути увагу на питання надання дачному (садовому) будинку статусу жилого.

Кому це потрібно? Навіщо?

Потреба у застосуванні такого механізму є безапеляційною, якщо Ви маєте намір зареєструвати місце проживання за адресою відповідного дачного будинку. Вищевказане є неможливим без зміни «статусу» дачного будинку.

Загальновизнаною є позиція стосовно того, що реєстрація місця проживання, певною мірою, складає зв’язок особи з державою, адже громадянин отримує змогу повноцінної реалізації всіх своїх прав. До прикладу, уможливлюється голосування на місцевих виборах, оформлення житлової субсидії, інших соціальних допомог та пільг тощо.

Що необхідно зробити?

Для переведення дачного (садового) будинку в жилий передбачає такі кроки:

  • Перевірка відповідності будинку певним стандартам – будівельним нормам житлових будинків (ДБН В.2.2-15:2019);
  • Підготовка необхідних документів;
  • Звернення до сільської, селищної або міської ради за місцезнаходженням відповідного будинку.

Перелік необхідних документів:

  • Заява про переведення дачного (садового) будинку у жилий будинок;
  • Документ, що підтверджує право власності на дачний (садовий) будинок, (засвідчена копія);
  • Письмову згода співвласників (за наявності) на переведення дачного (садового) будинку в жилий;
  • Звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам.

Водночас для реєстрації місця проживання, після підготовки необхідних документів, потрібно звернутись до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради.

Перелік необхідних документів:

  • Заяви встановленої форми

(Про реєстрацію місця проживання; про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини; про реєстрацію місця перебування)

  • Документ, до якого вносяться відомості про місце проживання.

(Для дитини до 16 років – свідоцтво про народження)

  • Квитанція про сплату адміністративного збору

(У разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну  послугу);

  • Документи, що підтверджують право на проживання в житлі

(Ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи)

  • Документи, що підтверджують право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи

(Довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики)

  • Документи, що підтверджують проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації

(довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби)

  • Військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
  • Заява про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Принагідно зауважити, що у випадку подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:

  • документ, що посвідчує особу представника;
  • документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини – батьками (усиновлювачами).

Реєстрація місця проживання у дачному (садовому) будинку

Реєстрація місця проживання у дачному (садовому) будинку

З порядком здійснення процедури можна ознайомитись у чинній редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207.

Автор консультації: Владислав Рибалко,

студент правничої клініки Національного університету”Києво – Могилянська академія”

Подання позову про стягнення аліментів на дітей

Подання позову про стягнення аліментів на дітей

Правнича клініка Національного університету “Києво – Могилянська академія” підготовувала правову консультацію, аби розповісти, як подати позов про стягнення аліментів на дітей, а також які мінімальні та максимальні розміри аліментів.

Подання позову про стягнення аліментів на дітей

Аліменти є формою обов’язкової фінансової участі родича в житті особи, якій призначаються аліменти. Аліменти на утримання дитини, відповідно, є однією з обов’язкових форм участі батьків у житті їх дітей. Обов’язок зі сплати аліментів покладається законом на того з батьків, який проживає від дитини окремо після розлучення сімейної пари. Сплата аліментів водночас стає і обов’язком для родича, і гарантією забезпечення прав дитини, яка відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, має право на гідний (належний) рівень життя.

Право на отримання аліментів виникає в дитини з моменту її народження і триває до моменту досягнення дитиною повноліття, або до досягнення нею 23 років, у випадку якщо особа продовжує навчання і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги (ст.180, 199 СК).

Сплата аліментів відбувається в один із трьох способів:

  1.  у добровільному порядку за ініціативою платника аліментів,
  2.  на підставі договору, укладеного між батьками за взаємною згодою, або
  3.  на підставі рішення суду за позовом одержувача аліментів.

Зазвичай, проблемним стає третій спосіб отримання аліментів, тому саме про нього ми поговоримо у цій статті дещо детальніше.

Право на звернення до суду за примусовим стягненням аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина, або безпосередньо дочка, син, які продовжують навчання (стягувач) (ч. 3 ст. 181 та ч. 3 ст. 199 СК). Для присудження аліментів стягувач має звернутися до місцевого загального суду із заявою про видачу судового наказу, або із позовною заявою. Звернення до суду відбувається за правилами альтернативної підсудності, яка надає стягувачу право обрати суд, до якого він звернеться із заявою чи позовом. Так, звернутися до місцевого загального суду стягувач може як за місцем власного проживання, так і за місцем проживання платника аліментів (боржника) (ч. 1 ст. 28 ЦПК).

Судовий порядок стягнення аліментів може відбуватися у порядку наказного чи в порядку позовного провадження.

Наказне провадження вважається спрощеним, а тому більш швидким. Так, для видачі судового наказу необхідно 5-ть днів, при цьому суд розглядає справу  без виклику сторін до суду. Суд вирішує справу на підставі доданих до заяви документів і за результатами розгляду видає судовий наказ — особливу форму судового рішення, що має силу виконавчого документа. Після отримання судового наказу, для виконання судового рішення стягувачу не потрібно буде отримувати додаткових документів — якщо боржник добровільно не виконуватиме рішення суду, позивач зможе пред’явити судовий наказ виконавчій службі для примусового виконання рішення суду.

У випадку звернення до суду в порядку наказного провадження заявник , втім, буде обмежений у виборі своїх вимог до боржника. Так, заявник зможе заявити лише одну із двох чітко визначених вимог закріплених у ч. 1 ст. 161 ЦПК:

  1.  вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – 1/4, на двох дітей – 1/3, на трьох і більше дітей – 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину;
  2.  вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі – 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, особливістю наказного провадження, окрім його оперативності, є його обмеженість — заявити вимогу про стягнення коштів можна лише у прив’язці до частки від доходу платника аліментів, або у прив’язці до прожиткового мінімуму на дитину, що підлягає постійній індексації.  Тому, наприклад, у 2021 році в порядку наказного провадження можна стягнути аліменти на дитину у таких розмірах:

  • у першому випадку сума аліментів залежатиме від рівня доходу платника аліментів, але розмір аліментів обмежуватиметься максимальною сумою в 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, тому: з січня 2021 року максимальний розмір аліментів на одну дитину становитиме 19 210 грн для дітей віком до 6 років та 23 950 грн для дітей віком від 6 до 18 років; з липня 2021 року — 20 130 грн для дітей віком до 6 років та 25 100 грн для дітей віком від 6 до 18 років; з грудня 2021 року — 21 тис. грн для дітей віком до 6 років та 26 180 грн для дітей віком від 6 до 18 років;
  • у другому випадку сума аліментів становитиме не залежатиме від рівня доходу платника аліментів та буде фіксованою, однак становитиме собою лише суму гарантованого мінімуму аліментів на одну дитину відповідного віку, тому: з січня 2021 року розмір аліментів на одну дитину становитиме 960,5 грн для дітей віком до 6 років та 1 197, 5 грн для дітей віком від 6 до 18 років; з липня 2021 року — 1 006,5 грн для дітей віком до 6 років та 1 255 грн для дітей віком від 6 до 18 років; з грудня 2021 року — 1 050 грн для дітей віком до 6 років та 1 309 грн для дітей віком від 6 до 18 років.

Отож ми бачимо, що у порядку наказного провадження можна стягнути аліменти з прив’язкою до доходів платника, або з прив’язкою до прожиткового мінімуму. Перевагою наказного провадження є його оперативність та можливість не з’являтися до суду на судовий розгляд справи про присудження аліментів. Недоліком цього виду провадження є обмеження обсягу вимог, які можуть бути пред’явлені до платника аліментів та обмеження сум аліментів відповідно до законодавства, що пов’язує сплату аліментів на дитину до відповідних прожиткових мінімумів.

Розгляд справи у порядку позовного провадження, у свою чергу, дозволяє стягнути аліменти у більшому розмірі, ніж у наказному провадженні — у позовному провадженні відсутні максимальні граничні розміри аліментів на дитину. Більше того, саме у порядку позовного провадження вирішуються усі супутні позовні вимоги пов’язані зі стягненням аліментів, зокрема, питання про  присудження додаткових витрат на дитину також вирішується у порядку позовного провадження. Розмір аліментів у порядку позовного провадження визначається судом, при цьому присуджуючи аліменти суд враховує (ч. 1 ст. 182 СК України):

  • стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
  • стан здоров’я та матеріальне становище платника, наявність в нього майна та майнових прав;
  • наявність у платника інших осіб, що перебувають на утриманні;
  • витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
  • інші обставини, що мають істотне значення.

При врахуванні матеріального становища платника аліментів суд враховуватиме не лише доходи боржника передбачені Постановою КМУ від 26 лютого 1993 року № 146, але й інші види доходів платника аліментів, зокрема доходи від майна чи майнових прав.

Отож, розгляд справи у позовному провадженні займає більше часу на відміну від розгляду справи у порядку наказного провадження. Розгляд справи відбувається з викликом сторін до суду для розгляду справи. Сума аліментів, що може бути присуджена дитині в порядку позовного провадження не обмежується максимальною сумою, як це відбувається при розгляді справи у наказному провадженні, але мінімальна гарантована сума виплат становить таку ж суму, що й при розгляді справи у наказному провадженні — на одну дитину 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК). При розгляді питання про присудження аліментів на дитину, суд також може врахувати необхідність присудження на користь позивача додаткових витрат на дитину (ст. 185 СК).

Рішення суду за результатами розгляду позовної заяви (на відміну від рішення суду за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу) не є виконавчим документом, тому при виникненні необхідності стягнення аліментів у примусовому порядку, позивачеві доведеться отримати додатковий документ — виконавчий лист, який можна отримати в суді, який приймав рішення (ч. 1 ст. 431 ЦПК). Виконавчий лист стане юридичною підставою для примусового виконання судового рішення виконавчими службами. Позивач також матиме можливість, за власним вибором, пред’явити виконавчий лист до виконання за місцем отримання доходу боржником (ч. 4 ст. 187 СК).

Нагадаємо, що пред’явлення позову про присудження аліментів не має позовної давності. Позов можна подавати у будь-який час, доки існує право на отримання фінансової допомоги на утримання дитини. Аліменти присуджуються з дати подання особою відповідної заяви до суду. Строки розгляду справи не впливають на обсяг присуджених аліментів. В усіх випадках звернення до суду за стягненням аліментів, відповідні заявники звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»).

Порівнявши два способи стягнення аліментів через суд і обравши для себе найбільш зручний варіант, слід зібрати необхідний пакет документів для їх направлення до судової установи.

Для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу слід зібрати такий пакет документів:

  • заява, що подається у письмовій формі за вимогами встановленими ст. 163 ЦПК із посиланням на ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що звільняє стягувача від сплати судового збору
  • копія паспорта стягувача
  • копія ідентифікаційного коду заявника, боржника;
  • копія свідоцтва про розірвання шлюбу
  • копія свідоцтва про народження дитини;
  • довідка про доходи боржника (у випадку відсутності довідки, в заяві слід зазначити клопотання про витребування судом такої довідки у боржника)
  • копія заяви та додатків для боржника.

Для звернення до суду із позовом про стягнення аліментів слід зібрати такий пакет документів:

  • позовна заява, що подається у письмовій формі за вимогами встановленими ст. 175 ЦПК із посиланням на ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що звільняє позивача від сплати судового збору
  • копія паспорта стягувача
  • копія ідентифікаційного коду заявника, боржника;
  • копія свідоцтва про розірвання шлюбу
  • копія свідоцтва про народження дитини;
  • довідка про доходи боржника (у випадку відсутності довідки, в позові слід зазначити клопотання про витребування судом такої довідки у боржника)
  • копія заяви та додатків для боржника.

За наявності рекомендуємо також долучити до позову копії довідок про стан здоров’я дитини (якщо дитина часто хворіє, або потребує особливого чи тривалого лікування) та копії доказів на підтвердження наявності додаткових витрат на дитину (чеки та квитанції про сплату за навчання дитини у школах, гуртках, а також витрати на оздоровлення та відпочинок дитини).

У випадку подання позову про стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання до позову також додаються копія паспорта дитини та довідка з навчального закладу про те, що дитина перебуває на навчанні.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що одержувач аліментів завжди має діяти у найкращих інтересах дитини, тому зобов’язаний звертатися до суду для захисту прав і законних інтересів дитини. Водночас, слід згадати і про зворотну сторону медалі у подібних справах — питання збереження сімейних відносини дітей з їх батьками є не менш важливим аспектом, що порушується в усіх справах про присудження аліментів. Тому при обранні інструментів правового впливу батьки повинні діяти, наскільки це можливо, мирно, враховуючи не лише матеріальні, але й духовні особливості життя родини.

Консультація НаУКМА

Авторка консультації:

Олена Брагінська, студентка правничої клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”

126-1КК “Домашнє насильство” на практиці або чи є сенс потерпілому звертатись до правоохоронних органів?

126-1КК “Домашнє насильство” на практиці або чи є сенс потерпілому звертатись до правоохоронних органів?

У цій статті юридична клініка “Pro bono” Національного університету “Острозька академія” намагатиметься максимально допомогти жертвам домашнього насильства із описом на всіх можливих стадіях “маленької боротьби за незалежність”.

На думку авторів, так, є сенс звертатись, якщо ви стали жертвою чи свідком домашнього насильства, адже такі дії завдають шкоди не тільки потерпілій особі (жертві), але і зашкодить здоров’ю дітей, на очах яких це відбувається. Тому, не залишайтесь осторонь повідомте про це.

126-1КК "Домашнє насильство" на практиці або чи є сенс потерпілому звертатись до правоохоронних органів?

Як діяти?

Впершу чергу потрібно діяти при прояві домашнього насильства:

  • Викликайте поліцію за номером “102” – при телефонній розмові з оператором, опишіть, що саме відбувається, щоб він міг правильно кваліфікувати ваше звернення говоріть що вам необхідна спеціальна група з протидією домашньому насильству.
  • Повідомте про це національну “гаряча лінія” з протидії домашньому насильству: 116 123 (з мобільного) – Отримати консультацію щодо ситуації насильства та подальших кроків.
  • Можете повідомити громадську організацію, яка діє у вашому регіоні;
  • Можете скористатися чат-ботом з правової допомоги @Non_Violence_Bot…

126-1КК "Домашнє насильство" на практиці або чи є сенс потерпілому звертатись до правоохоронних органів?

Причини:

  • патологічні ревнощі;
  • модель поведінки, засвоєна у батьківській сім’ї;
  • занижена або завищена самооцінка;
  • нереалізовані мрії та бажання з дитинства;
  • власне самоствердження через інших людей;
  • потреба у визнанні;
  • психічні відхилення та захворювання;
  • різні релігійні та політичні погляди;
  • хронічний алкоголізм, наркоманія.

Алкоголь, стрес, дратівливість до близької людини — зазвичай лише поверхові, а не справжні причини жорстокості. Проте саме вони можуть стати індикаторами, які сигналізують про небезпеку.

Найтиповіші ситуації:

  1.  Чоловік протягом певного періоду вчиняє психологічне насильство щодо своїх близьких родичів (сестра), що виражалося у словесних образах потерпілої, висловлюванні нецензурною лайкою, що завдало їй морального та психологічного болю, приниженні її честі та гідності.
  2. Систематично психологічне насильство над співмешканкою.
  3. У стані алкогольного сп’яніння, вчиняє відносно своєї дружини дії психологічного насильства, що проявилися у словесних образах потерпілої нецензурними словами, шарпанні її за верхній одяг, а також сексуального чи фізичного насильства.
  4. Одним із найбільш поширених проявів економічного насильства в Україні є вигнання з дому (квартири), що в переважній більшості випадків застосовується до жінок та дітей.
  5. Батьки хочуть щоб дитина стала лікарем, але дитину цікавить дизайн відеоігор, батьки щодня влаштовує сварки й називають бажання дитини дурницями, а останнім часом почали наголошувати, що не буде допомагати грошима, якщо він піде вчитися на дизайнера. Батьки часто використовують фінансові переваги. В даному випадку є як психологічне так і економічне насильство.
  6. Насильство щодо дітей від своїх близьких, від своїх батьків та родичів. Найчастіше це виражається у емоційному та психологічному насильстві, оскільки батьки це вважають частиною виховного процесу.

Діти стають жертвами насильства навіть якщо агресія не спрямована на них безпосередньо, коли дитина стає свідком домашнього насильства вона автоматично стає жертвою.

На жаль, природа насильства циклічна і як правило насильство повторюється знову і знову

126-1КК "Домашнє насильство" на практиці або чи є сенс потерпілому звертатись до правоохоронних органів?

Коли насильство відбувається у родині – це не традиція, звичка або домашні правила – це ЗЛОЧИН, і його жертви потребують підтримки та справедливості.

Домашнє насильство — це порушення прав людини і злочин, який передбачає різне покарання для кривдника. Кривдника можуть притягнути до адміністративної та цивільно-правової відповідальності. А з січня 2019 року — і до кримінальної.

Основні ознаки насильства:

  1. Використання фізичної, психологічної або фінансової переваги.
  2. Умисна й свідома дія. (насильницькі дії не можна виправдати, навіть якщо вони вчинені в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння)
  3. Систематичність (3 і більше разів, випадки: особа вчиняє насильство три і більше разів, за кожне з яких не була притягнута до відповідальності; особа вчиняє насильство, за яке не була притягнута до відповідальності й раніше була притягнута два і більше разів до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення
  4. Вчинення дії, щоб заподіяти шкоду. (фізичну, психологічну або фінансову, наприклад, спеціально позбавити грошей)
  5. Дія порушує права людини. Наприклад, принижує гідність, порушує право на таємницю листування чи телефонних розмов, право на працю й відпочинок тощо.

Важливо знати ознаки насильства, щоб уміти відрізняти конфлікт від домашнього насильства. У випадку конфлікту ми можемо завдати людині випадкової образи, але, якщо після такого конфлікту одна людина почала свідомо повторювати такі образи щодо іншої й робить це навмисно, щоб принизити чи отримати те, чого прагне, то йдеться про насильство.

Фізичне – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, шарпання за одяг, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

Психологічне – форма домашнього насильства, що включає словесні образи (нецензурна лайка), погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

Сексуальне – форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

Такі види насильства призводять до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, а також буде відображатись на психіці, поведінці та здоров’ї, у тому числі, дітей.

Злочин, пов’язаний з домашнім насильством – це:

  • злочин, передбачений ст. 126-1 Кримінального кодексу України
  • злочин, що містить кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах»

Коли ми говоримо про домашнє насильство, треба розуміти, що мова йде не стільки про дім у фізичному сенсі цього слова, місце постійного перебування особи, скільки про певний символічний простір, де «домашність» виводиться через окреслення кола осіб, на яких поширюється дія законодавства про домашнє насильство. Ч. 2, 3 ст. 3 Закону України від 07.12.2017 р. «Про запобігання та протидію домашньому насильству» окреслюють коло осіб, на яких поширюється законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству. Це означає, що зв’язка «спеціальний суб’єкт – спеціальний потерпілий» для злочинів, пов’язаних з домашнім насильством є необхідними для кваліфікації діяння саме за статтею 126-1 КК України.

Як це може відбуватись на практиці?

У класичному випадку: кривдник вчиняє одну або кілька форм насильства щодо жертви (жертв), на що остання здійснює виклик поліції через лінію 102. Поліція в свою чергу складає протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП. Після цього така ситуація повторюється ще як мінімум двічі, і тоді жертва може звернутись або до поліції або до прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення (ст. 126-1 КК України).

Чому може звернутись? На сьогодні за чинним законом про кримінальну відповідальність вказаний злочин за класифікацією є нетяжким. Відповідно до Кримінально процесуального кодексу ціла низка правопорушень, зокрема, і домашнє насильство провадиться у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате ЛИШЕ за заявою потерпілого. Перед зверненням подумайте про  можливі наслідки такого рішення та визначтесь чи бажаєте ви настання таких наслідків. Верховний Суд ж висловив наступну позицію у постанові від 25.02.2021 року по справі №583/3295/19:

«…Об`єктивну сторону зазначеного кримінального правопорушення складають діяння, що виражаються в систематичному насильстві в формах фізичного, психологічного та економічного насильства. Сексуальне насильство виходить за межі цих форм і за наявності підстав кваліфікується за відповідними статтями КК України. Словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази. Шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілої особи, передбачена 173-2 КУпАП, саме з метою відмежування від шкоди, визначеної ст. 126-1 КК України, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи».

У правоохоронців досі побутує позиція, що «сімейні чвари» мають залишатись і вирішуватись виклично там же, і тому часто не поспішають відкривати кримінальні провадження із словами на кшталт «сьогодні посварилися, завтра помиряться і будуть просити закрити провадження, а мені з цим ще возитись пів місяця». Законодавець в свою чергу зробив зміни на користь потерпілого, а саме кримінальне провадження не буде закрито, якщо потерпіла буде просити (за власним розсудом чи примусом) закрити провадження. На практиці прокурор у такій категорії справ, зазвичай, сприяє складенню угоди про примирення сторін, у випадку, якщо все-таки якась із сторін не займе жорстку позицію. Тому, якщо ви розумієте, що слідчий чи прокурор не мають великого ентузіазму займатись вашим провадження, краще все ж звернутись до адвоката за представництвом.

Також потрібно розуміти, що, якщо кривдник має позитивну характеристику і не був судимим, то, зазвичай, покарання у вигляді позбавлення волі суд не покладає.

126-1КК "Домашнє насильство" на практиці або чи є сенс потерпілому звертатись до правоохоронних органів?

Автори публікації:

Сніжана Кійко та Андрій Тетюрко, консультанти юридчної клініки “Pro Bono” Національного університету “Острозька академія”

 

 

Оформлення ДТП за допомогою європротоколу

Оформлення ДТП за допомогою європротоколу

Правнича клініка Національного університету “Києво – Могилянської академії” підготувала правову консультацію щодо оформлення випадків  дорожньо-транспортних пригод за допомогою європротоколу.

У зв’язку зі значною кількістю випадків невеликих дорожньо-транспортних пригод (далі – ДТП), наслідки яких є мінімальними для їх учасників та з метою економії часу при оформленні ДТП у вересні 2011 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» № 3045-VI, яким було запроваджено спрощену систему оформлення ДТП, що спричинили незначну шкоду, за спільним повідомленням водіїв та без участі працівників поліції.

Європротокол – це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та є підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим.

Європротокол може заповнюватись:

  • в паперовому вигляді на спеціальному бланку,
  • в електронній формі, з використанням системи «Електронний Європротокол». Система «Електронний Європротокол» є доступною за посиланнямhttps://dtp.mtsbu.ua.

Інформаційна система «Електронний Європротокол» впроваджена в МТСБУ з 01.10.2017 року. У відповідності до рішення Президії МТСБУ від 13.07.17 № 403/2017, Європротокол, оформлений з використанням зазначеної системи, є повним аналогом Європротоколів, надісланих або пред’явлених страховику у паперовій формі.

Порядок заповнення повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди передбачено Інструкцією щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженою Протоколом президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 11.08.2011 р. №274/2011.

Ким видається бланк Європротоколу автовласнику:

  • вперше страховиком (страховою компанією) безкоштовно під час укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,
  • повторно ( у разі втрати або використання бланку Європротоколу) видається страховиком безоплатно на підставі письмової заяви автовласника.

Умови для застосування Європротоколу

Оформлення ДТП за допомогою європротоколу

Європротоколом можна скористатися при умовах, коли:

  1. у ДТП немає фізично постраждалих людей чи людей, які загинули:
  2. обидва учасники не мають претензій щодо вживання наркотичних, алкогольних або лікарських засобів;
  3. обидва учасники згодні з обставинами події;
  4. одна із сторін визнала свою провину;
  5. обидва учасники мають бути забезпечені полісами ОСАЦВ (автоцивілки);
  6. сума матеріального збитку не повинна перевищувати 50000 гривень.

У разі невиконання хоча б однієї з зазначених умов, виклик відповідного підрозділу Національної поліції для оформлення ДТП є обов’язковим.

Додаткові умови для застосування системи «Електронний Європротокол»:

  • транспортні засоби обох учасників ДТП повинні мати діючі поліси внутрішнього страхування. Якщо будь-який ТЗ забезпечений полісом іноземного страховика, необхідно використовувати паперовий бланк Європротоколу або викликати поліцію.
  • Водії повинні мати при собі справні мобільні телефони. Хоча б один з учасників ДТП повинен мати з собою пристрій (смартфон, планшет, ноутбук) з фотокамерою та доступом в Інтернет.
  • Ідентифікаційні дані про страхувальника (коди  ІНПП або ЄДРПОУ) та про забезпечений  транспортний засіб (номерний знак, марку та модель) мають бути зазначені в полісі та коректно внесені  в єдину централізовану базу даних  МТСБУ. В протилежному випадку Система не зможе правильно ідентифікувати учасників ДТП.

Якщо водії скористались Європротоколом (незалежно від його форми), то вони:

  1. мають право залишити місце ДТП,
  2. звільняються від обов’язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції України про настання ДТП,
  3. звільняються від адміністративної відповідальності, передбаченої за спричинення ДТП,
  4. повинні не пізніше трьох робочих днів з дати ДТП звернутись зі своїм примірником заповненого Європротоколу до страховика, з яким укладали договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,
  5. в разі використання системи «Електронний Європротокол» повідомлення страховикам учасників ДТП відправляються автоматично.

Необхідно пам’ятати, що при оформленні Європротоколу страхове відшкодування є додатково лімітованим – такий ліміт складає 50 000 грн

Оформлення ДТП за допомогою європротоколу

Автор консультації:

Максим Завгородній, студент правничої клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”

Як отримати соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям?

Як отримати соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям?

Правнича клініка Національного університету “Києво – Могилянська академія” підготувала правову консультацію щодо отримання соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям. Кому надається допомога, куди звертатися за допомогою та який необхідний перелік документів необхідних для отримання допомоги – далі у консультації.

Кому надається допомога?

Державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім’ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім’ї (на 2021 рік прожитковий мінімум для сім’ї становить  4803,60 грн).

Хто входить до складу сім’ї?

До складу сім’ї включаються:

  • чоловік, дружина;
  • рідні, усиновлені діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей;
  • неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II груп або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками;
  • непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів;
  • особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і здійснює догляд за нею;
  • жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.

Куди звертатися за допомогою?

Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється підрозділом соціального захисту населення за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім’ї.

Соціальна допомога за місцем фактичного проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем.

У разі утворення об’єднаної територіальної громади заяви з необхідними документами для призначення державної соціальної допомоги приймаються уповноваженими особами, що визначені виконавчими органами ради об’єднаної територіальної громади, та передаються відповідним органам соціального захисту населення.

У сільській місцевості заяви з необхідними документами для призначення соціальної допомоги приймають виконавчі органи сільських і селищних рад та здійснюють їх передачу відповідним органам соціального захисту населення. Зазначені виконавчі органи можуть визначати уповноважену особу для прийняття документів.

Перелік документів необхідних для отримання допомоги

Для отримання допомоги потрібно подати заяву, де дається згода сім’ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно. До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються:

  • документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім’ї;
  • довідка про склад сім’ї;
  • декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім’ї (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї);
  • довідка про наявність та розмір земельної частки (паю);
  • довідка встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції (якщо є така особа в складі членів родини).

Потрібно зазначити, що в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім’ї аліменти.

Після подання документів, протягом 10 днів буде видано рішення про надання соціальної допомоги.

Як отримати соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям?

Консультацію підготував

Максим Завгородній, студент правничої клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”

X