Реєстрація проживання в іншому місці, якщо у власності 2 квартири

Реєстрація проживання в іншому місці, якщо у власності 2 квартири

Питання житла, проживання та реєстрації завжди актуальні. Тож, студентка правничої клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія” Анна Титова підготувала правову консультацію щодо зміни місця реаєстрації, якщо ж у власності особи є дві квартири. 

Для реєстрації місця проживання слід звернутися до органів реєстрації, пошук яких можна здійснити за допомогою сервісу «ОРГАНИ РЕЄСТРАЦІЇ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ».

Всі функції з реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання знаходяться в руках органів місцевого самоврядування.

Органами реєстрації закон визначає виконавчі органи або міських рад.

Місцем постійного проживання закон вважає адресу, за якою людина проживає більше шести місяців на рік.

Щоб оформити реєстрацію громадянин повинен подати:

  •  Документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Це може бути паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
  • Квитанцію про сплату адміністративного збору (за реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання сплачується адміністративний збір

У разі реєстрації місця проживання одночасно зі зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується тільки за одну адміністративну послугу і зараховується до місцевого бюджету за новим місцем проживання);

  •  Документи, що підтверджують право особи на проживання в даному приміщенні. Це можуть бути документи на право власності, рішення суду про надання права на користування житловим приміщенням, договір оренди або інші документи. У разі якщо таких документів немає, реєстрація може здійснюватися тільки за згодою власника житла (якщо власників кілька – за згодою всіх власників);
  • Військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

При реєстрації громадянину необхідно написати заяву у встановленій Кабінетом міністрів формі.

Відповідно до законодавства, особі, яка знялася з реєстрації в одному місці дається тридцять календарних днів на те, щоб зареєструватися в іншому.

Існує можливість реєстрації з одночасним зняттям з реєстрації за попередньою адресою.

Достатньо звернутися до відповідного органу за новим місцем проживання і подати заяву на реєстрацію. І там зроблять обидві операції – знімуть з реєстрації за попереднім місцем проживання і зареєструють за новим. А місцевий орган влади за попереднім місцем проживання буде повідомлено про те, що дана особа там більше не проживає.

Що стосується тривалості самих процедур, то закон чітко встановлює, що всі формальності повинні відбуватися в день звернення.

Працівник органу реєстрації в день звернення особи або його представника або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, установи соціального обслуговування і соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, керуючого багатоквартирного будинку, органів державної реєстрації актів цивільного стану або даних від органу соціального захисту населення:

  • приймає рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації місця проживання;
  • вносить відомості про реєстрацію місця проживання в документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування – в разі реєстрації місця перебування).

У разі подання документів особами через центр надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, установи соціального обслуговування і соціального захисту, посадова особа виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, керуючого багатоквартирного будинки, датою реєстрації місця проживання/перебування є дата отримання органом реєстрації відповідних документів.

 

Позов про розлучення і визначення місця проживання дітей

Позов про розлучення і визначення місця проживання дітей

Правнича клініка Національного університету “Києво – Могилянська академія” підготувала правову консультацію щодо складання позову про розлучення та визначення місця проживання дітей.

У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний лише у судовому порядку. Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами в порядку позовного провадження. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу не видається.

Розірвання шлюбу у порядку окремого провадження

У порядку окремого провадження розглядаються справи про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя обов’язковою є наявність згоди між дружиною та чоловіком щодо розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Особливостями судової процедури в порядку окремого провадження є те, що, суд не з’ясовує причини розлучення, не вживає заходів щодо примирення подружжя, але при цьому суд повинен перевірити відповідність умов Договору інтересам дитини, а також пересвідчитись, що умови Договору не порушують засади рівності прав батьків дитини.

Враховуючи вимоги положень цивільного та сімейного законодавства, можна стверджувати, що у Заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви розірвання шлюбу та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей.Також варто зазначити, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання Заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати Заяву про розірвання шлюбу (частина четверта статті 109 СК України).

Договори, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу:

1) Разом зі спільною заявою в порядку окремого провадження подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те:

  1. з ким із них будуть проживати діти;
  2. яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо;
  3. умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

2) Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений та передбачати:

  1. способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини;
  2. порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.

Вартість

За подання заяви про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2021 року – 908,00 грн) (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір”) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

Строк розгляду

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу ‘після спливу одного місяця від дня подання заяви’. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу в порядку позовного провадження

У порядку позовного провадження судами загальної юрисдикції (за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача) розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду.

Провадження у справі відкривається судом на підставі позовної заяви (зразок), поданої одним з подружжя у встановленому порядку.
Суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Вартість

За подання позовної заяви про розірвання шлюбу в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір”) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

Строк для примирення

У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців (частина сьома статті 240 Цивільного процесуального кодексу України).

Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (пункт десятий Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”).

Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження

З 08.02.2020 року, відповідно до частини четвертої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України розірвання шлюбу в судовому порядку може здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження.

Для того, щоб розірвання шлюбу здійснювалося за правилами спрощеного позовного провадження, потрібно подати клопотання у письмовій формі одночасно із поданням позовної заяви, або таке клопотання може міститися у позовній заяві (частина перша статті 276 Цивільного процесуального кодексу України).

Зміна спрощеного провадження на загальне позовне провадження

За наслідками розгляду клопотання про розірвання шлюбу за правилами спрощеного позовного провадження, суд може його задовольнити і одночасно надати відповідачу строк для подання заяви із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо відповідач вчасно подасть обґрунтовані заперечення і суд знайде підстави для їх задоволення, то порядок розгляду справи може бути змінений на загальний ( стаття 277 Цивільного процесуального кодексу України).

Строк

Відповідно до статті 275 Цивільного процесуального Кодексу України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлено

Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений будь-ким з подружжя у випадках:

  • вагітності дружини;
  • протягом одного року після народження дитини.

Винятки:
1) позов може бути подано у разі, коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов’язується з винесенням судом обвинувального вироку);
2) позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства;
3) чоловік або дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Визначення місця проживання дітей.

При розірванні шлюбу необхідно визначати місце проживання дитини, тобто визначати в договірному або судовому порядку місце, де буде проживати дитина разом з батьком/матір’ю.

По-перше, дитина за згодою батьків може вирішувати з ким проживати від 10 років до 14 років. З 14 років дитина самостійно вирішує з ким із батьків проживати.

Способи визначення місця проживання дитини:

1.укласти договір, в якому визначити місце проживання дитини та участь другого із батьків у вихованні дитини. Такий договір має бути нотаріально посвідчений.

2.звернутись до суду з позовом про розірвання шлюбу та одночасним визначенням місця проживання. Це можливо лише у випадку, коли другий із подружжя не заперечує, а також у випадку систематичного ігнорування відповідачем судових засідань.

На даний час вже існує відповідна судова практика, так Верховний суд залишив в силі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2018 року, яким одночасно з розірванням шлюбу визначено місцем проживання дитини (рішення Верховного суду від 15.01.2020 року, справа № 200/952*/18).

3.у випадку недосягнення згоди щодо місця проживання дитини, одночасно із зверненням до суду з позовом про розірвання шлюбу, потрібно подати позов про визначення місця проживання.

Також , моживо подати заяву про забезпечення позову (ст. 150 ЦПК України), в якій просити тимчасово визначити місце проживання разом із заявником до набрання рішенням законної сили.

Консультацію підготувала

Катерина Москаленко, клініцистка НЛ “Правнича клініка” НаУКМА

Особливості реєстрації ОСББ

Особливості реєстрації ОСББ

Лабораторія практичного права «Юридична клініка» юридичного факультету ЛНУ імені Івана Франка підготувала правову консультацію щодо особливостей створення ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків).

ОСББ є однією з найефективніших форм управління будинком та житловим майном. ОСББ потрібне для того, щоб отримати демократичний механізм колективного прийняття рішень з питань експлуатація та належного утримання будинку. Створюється організаційна структура, яка здатна вирішувати загальні проблеми мешканців будинку, відстоювати їх інтереси та права в органах державної там місцевої влади, стосунках з іншими юридичними особами, а також виступати позивачем у суді.
Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» дає визначення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Особливості реєстрації ОСББ

1. Створення ініціативної групи

Ініціативна група повинна складатись не менш як з 3 співвласників житлових/нежитлових приміщень будинку. Створення ініціативної групи оформлюється протоколом. В протоколі доцільно розписати хто з членів ініціативної групи буде мати повноваження щодо організації установчих зборів, повідомлення інших співвласників тощо. Тобто варто розподілити повноваження. Також доцільно оформлювати протоколом усі засідання ініціативної групи, щоб фіксувати поточні домовленості.

2. Підготовча робота до скликання установчих зборів

Ініціативна група має право скликати установчі збори. Перед цим необхідно зібрати інформацію про співвласників багатоквартирного будинку для того щоб належним чином їх попередити про проведення установчих зборів. Вам потрібно повідомити саме власників квартир, а не звичайних жителів.

*Інформацію про співвласників можна знайти в архівах БТІ (якщо будинок було введено в експлуатацію до 2013 р.) або у Центрі надання адміністративних послуг (якщо будинок було введено в експлуатацію після 2013 р.).

На основі зібраної інформації доцільно сформувати реєстр співвласників і тоді повідомляти про проведення зборів тих осіб, які входять до реєстру. Це полегшить Вашу роботу, оскільки трапляються ситуації коли мешканці квартир не завжди є їх власниками.

Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). Можна поєднати ці два варіанти повідомлення. Тобто одних співвласників повідомити особисто під розписку, а інших шляхом направлення рекомендованого листа. Окрім цього повідомлення про проведення зборів потрібно розмістити у місцях загального користування будинку. Наприклад, на дошці оголошень.

Якщо одна квартира перебуває у спільній власності кількох осіб, то до реєстру співвласників багатоквартирного будинку потрібно внести відомості про кожного з них. Відповідно, повідомити про проведення установчих зборів також потрібно всіх співвласників.

У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проєкт порядку денного. Також рекомендовано у повідомленні зазначити контактні дані відповідальної особи. Час і місце проведення обираються зручними для більшості можливих учасників зборів.

Рекомендується ознайомити співвласників з інформацією про те що таке ОСББ, з якою метою Ви його створює, які можливості це надає співвласникам багатоквартирного будинку і т. д. Таким чином, у співвласників виникатиме менше додаткових питань під час проведення установчих зборів.

Установчі збори об’єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

До початку проведення установчих зборів необхідно підготувати:

  • Проєкт Статуту ОСББ. З проєктом статуту необхідно обов’язково ознайомити співвласників;
    *Статут складається на основі Типового статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.08.2003 № 141.
    Співвласники можуть доповнити статут додатковими нормами на власний розсуд. Головне щоб ці норми не суперечили чинному законодавству України.
  • Проєкт протоколу установчих зборів;
  • Реєстр співвласників будинку;
    *це необхідно для того щоб з’ясувати хто зі співвласників присутній на зборах та кого потрібно буде опитати в письмовій формі у разі відсутності.
  • Кандидатури у члени правління та ревізійні комісії;
  • Сценарій проведення установчих зборів, який допоможе Вам у їх проведенні.

3. Проведення установчих зборів

Порядок денний установчих зборів повинен включати:

  • Обрання голови та секретаря зборів;
    *Голова зборів обирається більшістю присутніх на зборах (це питання не виноситься на письмове голосування, оскільки стосується лише порядку проведення зборів).
  • Створення ОСББ та затвердження його назви;
    * Назва ОСББ має бути унікальною. Тому перед проведенням зборів доцільно перевірити у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців чи не створена юридична особа з такою самою назвою.
  • Затвердження Статуту ОСББ та надання повноважень голові установчих зборів для підписання статуту;
  • Обрання членів правління та членів ревізійної комісії;
  • Обрання уповноваженої особи для подання документів для державної реєстрації ОСББ.

Рішення на установчих зборах приймаються шляхом голосування. Голоси розраховуються пропорційно до площі квартир. Тобто кожен власник квартири або нежитлового приміщення має кількість голосів пропорційну площі його квартири або нежитлового приміщення. Співвласник може голосувати лише «за» або «проти». Для прийняття кожного рішення потрібно набрати понад 50% голосів співвласників.

Співвласники, що не були присутні під час проведення установчих зборів голосують під час письмового опитування протягом 15 днів з дня проведення установчих зборів. В такому випадку кінцевий підрахунок голосів здійснюється після проведення письмового опитування.

Рішення установчих зборів оформлюється протоколом. Рішення оформлюється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування (“за” чи “проти”). Належним чином прийняте та оформлене рішення загальних зборів про створення об’єднання, поширюється на всіх без винятку співвласників будинку

4. Державна реєстрація ОСББ

Якщо було набрано достатню кількість голосів і рішення про створення ОСББ прийнято, потрібно підготувати наступні документи для державної реєстрації:

  • Протокол установчих зборів з додатками (листи голосування та листи письмового голосування співвласників). Протокол підшивається, пронумеровується, підписується головою та секретарем зборів.
  • Статут ОСББ. Статут прошивається, пронумеровується та підписується головою та секретарем установчих зборів.
  • Заява про державну реєстрацію юридичної особи.

Документи для реєстрації подаються державному реєстратору або нотаріусу. У випадку звернення до державного реєстратора не потрібно буде сплачувати адміністративного збору, адже його не встановлено. У випадку звернення до нотаріуса потрібно буде оплатити його послуги. Об’єднання вважається утвореним з дня його державної реєстрації.

Подання документів для державної реєстрації.

Документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням. Якщо документи подаються у паперовій формі, заявник пред’являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу.

Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам:

  1. документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, – іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію);
  2. текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами);
  3. документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;
  4. документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством;
  5. заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена;
  6. рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.
  7. установчий документ юридичної особи (у Вашому випадку це статут) викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками головою та секретарем загальних зборів.

Справжність підписів на установчому документі юридичної особи, викладеному у письмовій формі засвідчується нотаріально. Нотаріус не перевірятиме зміст документу, тож піклуватися про відповідність статуту варто самостійно

Надалі, щоб розпочати повноцінну діяльність ОСББ, необхідно:

  • звернутися до Державної податкової служби та отримати статус неприбуткової організації;
  • відкрити банківський рахунок;
  • підготуватись до проведення наступних зборів, на яких потрібно встановити кошторис на утримання будинку, встановити перелік та розмір внесків, які мають сплачувати співвласники, прийняти рішення, що Ви відмовляєтесь від послуг попередньої компанії та починаєте утримання будинку силами ОСББ, визначити яким саме чином має працювати Ваше об’єднання).

На кінець розглянемо кілька міфів про ОСББ:

Особливості реєстрації ОСББ Особливості реєстрації ОСББ Особливості реєстрації ОСББ Особливості реєстрації ОСББ Особливості реєстрації ОСББ

Процес створення ОСББ – досить простий та зрозумілий. Тому боятися можна тільки одного – відповідальності. Проте усвідомлюємо ми це чи ні, але ми вже відповідальні за наш будинок відтоді, як придбали квартиру. Тому питання відповідальності – це питання часу і нашого свідомого вибору. Чим раніше ви станете відповідальним власником, тим менше грошей та часу вам доведеться витратити для відновлення належного стану вашого будинку.

Особливості реєстрації ОСББ

Консультацію підготували:

Софія Буній та Анастасія Тихонька, студентки юридичної клініки Львівського національного університету ім. Івана Франка 

Справа з ПАТ “Михайлівський”: правнича клініка НАУКМа продовжує консультувати у сфері фінпослуг

Справа з ПАТ “Михайлівський”: правнича клініка НАУКМа продовжує консультувати у сфері фінпослуг

Правнича клініка Національного університету “Києво-Могилянська академія” продовжує надавати правову допомогу клієнтам у напрямку захисту прав споживачів фінансових послуг. Публікуємо реліз щодо справи з ПАТ “Михайлівський”.

До юридичної клініки звернулась особа з проханням скласти проєкт позовної заяви для судового оскарження незаконної відмови. Так, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не включив клієнта до Переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов’язання Уповноваженої особи Фонду внести зміни та доповнення до Переліку рахунків шляхом внесення відомостей щодо рахунку особи, на якому зберігаються її грошові кошти. Студенти юрклініки склали консультативний висновок та адміністративний позов про визнання протиправною такої відмови. Проєкт позову містив відомості про стягнення на користь особи з Відповідача судових витрат (судового збору).

Так, особа не змогла реалізувати своє право на повернення банківського вкладу позасудовим шляхом. У лютому 2016 р. клієнт  та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» уклали Договір позики.

Згідно з положеннями Договору, ПАТ «Банк Михайлівський» виступило повіреною особою підприємства. Позивач вніс на рахунок ТОВ грошові кошти. Повірений відкрив позивачу поточний рахунок, на який підприємство мала повернути позикові грошові кошти та сплатити нараховані за позику проценти 02 травня 2016 р. Позивач прибув до відділення ПАТ «Банк Михайлівський» для отримання грошових коштів та нарахованих відсотків, проте, представник Банку запропонував продовжити строк дії Договору: цього ж дня було укладено Договір, на підставі якого позивач платіжним дорученням перерахував грошові кошти в АТ «УкрСиббанк» на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр». Банківська виписка підтверджувала факт переказу коштів та факт того, що зазначена сума грошових коштів була повернута з рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» на поточний рахунок позивача в таке ПАТ.

Рішенням Національного банка України № 14 від 23.05.2016 р. ПАТ «Банк Михайлівський» був віднесений до категорії неплатоспроможних і до нього було введено тимчасову адміністрацію, а Рішенням № 124-рш від 12.07.2016 р. НБУ відкликав у ПАТ «Банк Михайлівський» банківську ліцензію, відповідно до якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав та здійснює на даний момент часу процедуру ліквідації Банку. Для ліквідації Банку Фонд призначив Уповноважену особу.

Відмова включення рахунку позивача до переліку рахунків вкладників, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є незаконною та необґрунтованою.

По-перше, кошти, перераховані позивачу ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та зараховані на поточний рахунок позивача, з 19.05.2016 р. набули статус банківського вкладу, а всупереч нормам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» проігнорувала вкладну природу коштів, які Банк зарахував на поточний рахунок позивача 19.05.2016 р.. Тим самим порушила право позивача, як вкладника, отримати відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування.

По-друге, транзакція від 19.05.2016 р. не є правочином, який може бути визнаний нікчемним на підставі ст. 38 Закону№ 4452-VI, оскільки за цим Законом нікчемними можуть бути визнані тільки ті правочини, в яких Банк є стороною – в даному разі Банк не був стороною транзакції: такими сторонами є позивач та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», а Банк виконав функцію фінансового посередника між ініціатором платежу та отримувачем платежу.

Відповідно, Уповноважена особа перевищила свої повноваження та порушила ст. 38 Закону України № 4452-VI, оскільки визнала нікчемним правочин (транзакцію) стороною якого ПАТ «Банк Михайлівський» не був, а ч. 2 ст. 38 Закону України №4452-VI встановлено повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з перевірки на нікчемність правочинів, укладених саме банком.

По-третє, Уповноважена особа не зверталася до суду, а на власний розсуд прийняла рішення про нікчемність правочину: це суперечить положенням ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки ч. 3 статті 38 Закону № 4452-VI не встановлює прямої недійсності правочинів, передбачених цією нормою, а є лише підставою для звернення до суду з позовом про визнання їх недійсними. Подібні правові позиції містяться у висновках Великої Палати Верховного Суду. Додатково, позовна давність на вимогу про видачу вкладу не може бути обмежена будь-якими строками.

Над справою працювали :

Анастасія Дем’янченко та Юрій Халаїм

Публікацію підготувала:

Марія Липовченко, студентка 4 курсу

Безоплатне отримання земельної ділянки

Безоплатне отримання земельної ділянки

Студенти юридичної клініки Національного університету “Острозька академія” підготувала правову консультацію щодо безоплатного отримання земельної ділянки від держави чи територіальної громади.

Громадяни України можуть отримати безоплатно від держави чи територіальної громади шість видів земельних ділянок (ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України):

  •  для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.
  • для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;
  •  для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;
  •  для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;
  • для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;
  • для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.

Порядок отримання земельної ділянки_АЮКУ

Яка процедура отримання ділянки безоплатно?

Перш за все, необхідно знайти вільну земельну ділянку. Для цього можна звернутися до відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності, або скористатись Публічною кадастровою картою України. Алгоритм дій наступний. Відкриваємо Публічну кадастрову карту, знаходимо населений пункт. Ділянки,які  не виділені синім контуром, не зареєстровані в Державному земельному кадастрі. Є шанс, що вони вільні. Державний земельний кадастр запрацював з 2013 року,тому Публічна кадастрова карта потрохи наповнюється. Випадки, коли земельна ділянка, передана у власність в 90-х роках, наприклад, відображається на Карті, як не зареєстрована.

Для того, щоб остаточно переконатись, що земельна ділянка вільна, подаємо запит на отримання довідки 6-ЗЕМ – інформація з державної статистичної звітності, яка велась до грудня 2015 року. Це можна зробити в електронному форматі, на сайті ДЗК. Послуга безоплатна. Впродовж 2 тижнів на електронну скриньку приходить повідомлення, що довідка готова. Її можна забрати в відповідному ЦНАПі. В довідці написано – чи зайнята земельна ділянка, чи вона в оренді чи  належить до земель не наданих у власність чи користування. Якщо ділянка вільна, то орган влади не має права відмовити.

Наступним етапом  є подання клопотання (ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України). Громадянин, який бажає отримати земельну ділянку, повинен подати клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Клопотання подається :

  • до сільської, селищної, міської ради – щодо земель комунальної власності, які розташовані в межах населеного пункту;
  •  до районної державної адміністрації – щодо земель державної власності поза межами населених пунктів;
  •  до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів щодо земель для ведення особистого селянського господарства або садівництва державної власності поза межами населених пунктів.

В клопотанні  потрібно обов’язково вказати  орієнтовний розмір ділянки та цільове призначення. 

Порядок отримання земельної ділянки_АЮКУ

Орган, якому подано клопотання має один місяць, щоб його розглянути.

Після отримання дозволу, необхідно розробити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Для цього потрібно звернутися до землевпорядника, який може бути ФОПом, або це буде землевпорядна організація, яка займається розробкою таких проєктів. Землевпорядник має 6 місяців, щоб розробити проєкт. Перелік документів, які повинен включати проєкт землеустрою, зазначений у ст. 50 Закону України “Про землеустрій”.

Розроблений проєкт землеустрою підлягає екстериторіальному погодженню. Тобто, експерт перевіряє дотримання вимог закону інженером-землевпорядником. Строк екстериторіального погодження не більше 2 тижнів.

Далі – йдемо до ЦНАПу для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (ДЗК), щоб присвоїти їй кадастровий номер. Зазвичай, цим займається землевпорядна організація, яка розробляє проєкт землеустрою. Державному кадастровому реєстратору подаються наступні документи:

  • заява встановленого зразка;
  • погоджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
  • спеціальний електронний обмінний файл (XML-файл).

Після присвоєння кадастрового номера формується витяг із ДЗК, який згодом буде одним із документів, необхідних для реєстрації земельної ділянки.

Завершальний етап – затвердження проєкту тим самим органом, що надавав дозвіл, впродовж двох тижнів. Далі варто звернутися до ЦНАПу і зареєструвати своє право на земельну ділянку

Порядок отримання земельної ділянки_АЮКУ

Що робити, якщо орган влади  не надає дозвіл?

Підстави для відмови на стадії дозволу:

  • не дотримання вимог закону,
  • місце розташування не відповідає генеральному плану, містобудівній документації. (ст.118 Земельного кодексу).

Отже, ситуація: до клопотання не має претензій, ви дотримались всіх вимог, минув місяць, а дозвіл не надали. Є два варіанти розвитку подій: Перший, так звана, мовчазна згода – орган впродовж місяця не надав дозвіл, тоді заявник вправі замовити проєкт землеустрою без дозволу органу, про що його потрібно письмово повідомити. Однак можуть виникнути проблеми з державним реєстратором. Його відмова реєструвати земельну ділянку буде не правомірною, що можна оскаржити в суді.

Якщо ви отримали відмову від органу, то порядок дій наступний: перевірте, чи відмова відповідає виключним підставам відмови.  Якщо підстав немає, то варто звернутися до суду для оскарження дій чи бездіяльності органу. Суд зобов’язує орган розглянути клопотання та надати дозвіл.

У випадку виникнення запитань – звертайтесь до юридичної клініки “Pro bono”:

Безоплатне отримання земельної ділянки

Авторки консультації:

Патей Тетяна та Костюк Віта, консультантки юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”

Пільги на газ для людей з інвалідністю та учасників бойових дій

Пільги на газ для людей з інвалідністю та учасників бойових дій

Студенти юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія” за результатами звернення клієнта, який має 3-тю групу інвалідності та посвідчення учасника бойових дій, підготували правову консультацію щодо пільг на газ для людей з інвалідністю 3 групи та учасників бойових дій.

Законом України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” не передбачена можливість надання пільг особам з інвалідністю 3 групи на оплату житлово-комунальних послуг. 

За пунктом 5 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учаснику бойових дій може бути надано ряд пільг, серед яких є така: “75-процентна знижка плати за користування житлово-комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання”.

На сайті для споживачів газу “104.ua вказано:

“Пільга надається на обсяг газу, спожитого у межах пільгової норми, яку розраховує місцевий орган соціального захисту населення. Якщо фактичне споживання природного газу менше за пільгову норму – пільгу нараховують на фактично спожитий обсяг газу. Якщо більше – пільгу нараховують на пільгову норму, а спожите понаднормово пільговик оплачує самостійно відповідно до діючих цін (тобто за 100% вартості – на залишок понад пільгу)”.

Визначення обсягу споживання газу покладено на Газорозподільну компанію, яка встановлює кількість спожитого Клієнтом газу та Споживача, а місцевий орган соціального захисту населення визначає, чи не перевищує ця кількість межі пільгової норми.

Соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги на оплату комунальних послуг, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №409. Управління праці та соціального захисту населення виконкому Острозької міської ради не має затвердженого переліку пільгових норм у соціальних мережах, тому воно повинно керуватися даним Положенням, як і місцеві органи соціального захисту населення інших районів.

 Для користування послугами з газопостачання надаються такі норми: 

  • за наявності газової плити та централізованого гарячого водопостачання – 3,3 куб. метра на одну особу на місяць;
  • за наявності газової плити в разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача – 5,4 куб. метра на одну особу на місяць;
  • за наявності газової плити та газового водонагрівача – 10,5 куб. метра на одну особу на місяць.

У главі 4 розділу ІХ Постанови Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг “Про затвердження Кодексу газорозподільних систем”, вказано, що для Споживачів без лічильників розрахунок обсягів споживання газу, як і раніше, проводиться за встановленими Кабінетом Міністрів України нормами споживання, про які йшлося вище. Якщо ж у Споживача встановлений лічильник, то

“…побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов’язаний щомісяця станом на 1 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та до 5 числа (включно) надавати їх Оператору ГРМ (так відповідно до Закону тепер називається газорозподільна компанія) у спосіб, визначений договором розподілу природного газу…”. За показниками лічильника розраховується  обсяг спожитого Клієнтом газу та плата за нього з врахуванням пільг.

Уявімо, що Клієнту прийшла платіжка за газ у розмірі 2000 гривень. Для того, щоб вирахувати 75% пільги, користуємось наступною формулою: сума платежу поділити на 100 і помножити на 75. Наприклад, 2000:100=20*75=1500 – пільга, яка передбачена Клієнту законом. Решта 25 %  Клієнт сплачуєте самостійно, у нашому випадку 500 гривень. 

Розрахувати вартість газу споживач може за допомогою спеціального калькулятора, перейшовши за посиланням. 

Таким чином, не можливо встановити конкретно визначену грошову суму пільги, яка може надаватися Клієнту як учаснику бойових дій, оскільки відсутні показники обсягу споживання газу. Також Клієнт зазначив, що не використовує газ з 2018 року у зв’язку з ремонтними роботами, але планує використовувати після їх завершення. Консультанти юридичної клініки повідомляють, що при втручанні в роботу системи газопостачання з метою відновлення постачання газу, яке було припинено, порядок підключення такий же, як при відключенні за борги: 

  1. звернутися з довідкою про відсутність заборгованості до експлуатаційної служби газового управління за місцем проживання та оформити заявку на підключення до системи газопостачання. Споживачі, які використовують газові колонки чи котли, мають надати також копію Акту перевірки технічного стану димових і вентиляційних каналів (Акт перевірки ДВК). 
  2. Оплатити послугу з підключення та пред’явити платіжний документ експлуатаційній службі. 

Тому, спираючись на вищенаведені факти, у період невикористання газу Клієнту не може бути надана пільга, оскільки вона виплачується тільки з розрахунку обсягу спожитого газу.

Консультацію підготували: 

Одарич Анастасія, Юзвяк Андрій, Мохнюк Тетяна, Скольський Андрій, студенти – консультанти юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”

Призначення субсидії: хто може отримати, на який термін та як не втратити

Призначення субсидії: хто може отримати, на який термін та як не втратити

Консультанти юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія” Андрій Скольський та Тетяна Заєць підготували правову консультацію щодо отримання субсидії. Про те, хто має право на отримання субсидії, кому нараховується та на який термін, а також яких правил варто дотримуватися, щоб не втратити субсидію.

Субсидія — це адресна безготівкова допомога сім’ї, яка надається на погашення витрат з оплати житлово-комунальних послуг.

Хто має право на отримання допомоги?

Право на отримання житлових субсидій мають сім’ї, у яких плата за житлово-комунальні послуги більше визначеного для них обов’язкового платежу. Наразі обов’язковий відсоток платежу розраховується індивідуально для кожної сім’ї за встановленою формулою і залежить виключно від доходів сім’ї:

  • обчислюється середньомісячний сукупний дохід домогосподарства. Так домогосподарством є особи, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують свої кошти та витрачають їх. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати в будь-яких з цих стосунків або бути і в тих, і в інших стосунках. Воно може складатися з однієї особи.
  • середньомісячний сукупний дохід ділиться на кількість членів домогосподарства, і визначається середньомісячний дохід на одну особу;
  • дохід на одну особу ділиться на розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, встановленого на 1 січня року, з якого призначається субсидія;
  • отриманий результат ділиться на 2, а потім множиться на 15%, і таким чином визначається відсоток від середньомісячного сукупного доходу.

Після цього розраховується розмір обов’язкового платежу: обов’язковий відсоток платежу множиться на середньомісячний сукупний дохід домогосподарства.

Кому призначається субсидія?

Субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, тобто за місцем реєстрації особи, з урахуванням усіх зареєстрованих осіб.

За рішенням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування субсидія може бути призначена за фактичним місцем проживання особам, які орендують житло на підставі договору найму, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію.

За рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору найму (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами.

Також комісії можуть приймати рішення щодо неврахування при призначенні субсидії окремих осіб з числа зареєстрованих, які фактично не проживають за місцем реєстрації.

Куди звертатись за призначенням субсидії?

Особа, яка зареєстрована у житловому приміщенні, має звернутися до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації.

У сільській місцевості приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій та передачу їх відповідним органам праці та соціального захисту населення здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад.

Заява та декларація можуть бути надіслані структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання заявника поштою або в електронній формі через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з накладенням кваліфікованого електронного підпису, створеного шляхом додавання до заяви в електронній формі ідентифікаційних даних декларанта, підтверджених у процесі автентифікації з використанням електронної системи ідентифікації, що використовує базу клієнтських даних банків.

На який термін призначається субсидія?

Субсидія на оплату житлово-комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону і розраховується на неопалювальний сезон (з 1 травня по 30 вересня) та опалювальний сезон (з 1 жовтня по 30 квітня).

Для домогосподарств з індивідуальним опаленням субсидія розраховується на опалювальний сезон з 16 жовтня по 15 квітня включно.

Після закінчення терміну отримання субсидії органи соціального захисту населення здійснюють самостійно розрахунок субсидії на наступний період без звернень громадян (крім сімей, у складі яких є особи, в яких за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України взагалі відсутні доходи або вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; внутрішньо переміщені особи; особи, члени сім’ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства; особи, які є орендарями житлових приміщень (будинків); особи, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають).

Отримувачі субсидії зобов’язані повідомляти протягом місяця органи соціального захисту населення про наступні зміни:

  • складу зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, їх соціального статусу;
  • переліку отримуваних послуг;
  • зміна виконавця послуг;
  • про здійснення одноразової покупки, придбання або набуття права власності на майно, вартість якого перевищує 50 тисяч гривень.

Субсидія для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається один раз на календарний рік на підставі заяви особи.

Після проведених розрахунків заявнику видається повідомлення про призначення (непризначення) субсидії.

Отримувачі субсидії зобов’язані сплачувати повну суму платежу. Якщо вартість фактично спожитих послуг менша розміру призначеної субсидії, сплачуються фактично спожиті послуги.

Після закінчення терміну дії субсидії невикористані кошти субсидії на оплату комунальних послуг повертаються до бюджету. Частина невикористаної субсидії на газ або електроенергію, що використовуються для опалення, в сумі, що не перевищує 100 куб. м газу або 150 кВтгод електроенергії, виплачується отримувачу на підставі його заяви.

Приклад одержання субсидії:

У житловому приміщенні зареєстрована сім’я, що складається з чоловіка, дружини та двох дітей. Розмір плати за житлово-комунальні послуги виходячи із соціальних норм та соціальних нормативів користування послугами становить 400 грн. Чоловік та дружина працюють, дохід за 6 місяців складає 24 000 грн. Середньомісячний сукупний дохід сім’ї складає 4 000 грн. (24 000 грн. : 6 = 4 000 грн). Середньомісячний сукупний дохід на одну особу складає 1 000 гривень (4 000 : 4= 1000 грн.).

Визначається обов’язкова частка плати за послуги (%):

1000 : 1176 : 2 х 15 % = 6,38 %

Тобто сім’я повинна сплачувати за житлово-комунальні послуги 255,2 грн. (4 000 х 6,38 %), а решта плати за житлово-комунальні послуги є субсидією (400 грн. – 255,2 грн. = 144,8 грн.).

Щоб не втратити субсидію варто дотримуватись таких правил:

  1. Не приховувати справжній майновий стан

Не забувайте відображати:

  • транспортні засоби “молодше” п’яти років;
  • помешкання з опалювальною площею: від 200 квадратних метрів для будинків, від 120 кв. метрів – для квартир;
  • одноразові придбання за останній рік на суму від 50 тис. гривень (будь-кого з членів родини).
  1. Задекларувати справжні доходи

Слід декларувати доходи всіх членів вашого домогосподарства. Це можуть бути доходи від здачі майна в оренду, доходи від реалізації власної продукції, інші надходження (у тому числі – закордонні перекази).

  1. Вказати тих, хто зареєстрований у помешканні

При призначенні субсидій вимагають інформацію не лише про осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, а також про усіх членів сім’ї, незалежно від реєстрації їхнього місця проживання.

  1. Не допускати заборгування

Якщо загальна сума заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг перевищить 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340 гривень) – субсидію призначено не буде.

  1. Повідомляти про зміни

Також слід вчасно – у місячний термін – повідомляти орган, що призначив субсидію, про будь-які зміни майнового стану, статусу працевлаштування, складу домогосподарства чи набору комунальних послуг.

Призначення субсидії: хто може отримати, на який термін та як не втратити

Автори консультації:

Андрій Скольський та Тетяна Заєць, консультанти юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”

Звук та зображення під час судового розгляду в режимі відеоконференції

Звук та зображення під час судового розгляду в режимі відеоконференції

Юридична клініка Хмельницького університету управління та права підготувала правову консультацію щодо значення якості зображення і звуку для забезпечення судового розгляду в режимі відеоконференції.

Якість зображення та звуку під час судового розгляду в режимі відеоконференції є основною умовою гарантування прав учасників процесу та дотримання принципів здійснення правосуддя, зокрема принципу гласності та відкритості.

Саме тому, перед початком проведення процесуальних дій обов’язково необхідно з’ясувати, чи немає в учасників провадження зауважень до якості звуку та зображення. Лише за відсутності таких зауважень судове засідання можна продовжувати. Це важлива умова дотримання права на справедливий суд, що знаходить своє відображення у практиці Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Стенфорд проти Великобританії», встановив порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року. Суд мотивував своє рішення тим, що обвинувачений не зміг взяти ефективну участь у провадженні, оскільки не мав можливості чути і стежити за ходом судового засідання через погану акустику в залі суду[1].

Технічні критерії відеозв’язку під час судового засідання, зокрема якість зображення та звуку, можуть ставити сторони у невигідне положення. Тому передбачена можливість оголошення перерви у судовому процесі до усунення технічних недоліків, якою сторони обов’язково мають скористатися у разі незадовільної якості зображення і звуку.

Специфікою судового розгляду в режимі відеоконференції є те, що під час проведення відеоконференцзв’язку сторони не можуть письмово подавати докази, клопотання. Огляд оригіналів документів та належним чином засвідчених копій також є неможливим. Однак, такі незручності можна усунути шляхом попереднього надіслання останніх шляхом поштових відправлень.

Необхідно враховувати, що судове провадження в режимі відеоконференції може бути ускладненим та недоцільним за участю осіб, що мають дефекти мови, зору, слуху, розлад психічної діяльності чи психічне захворювання. В той же час, у окремих випадках, зокрема при вирішенні питань дієздатності осіб, саме такий режим дає можливість суду забезпечити участь цих осіб у судовому процесі. Саме тому, суд в кожному окремому випадку оцінює усі ризики та переваги здійснення судового розгляду в режимі відеоконференції.

Не зважаючи на можливі недоліки проведення відеоконференцзв’язку, такий режим дистанційного розгляду є усталеною практикою у світі. Ця система постійно удосконалюється для того, щоб зробити судочинство швидким та доступним.

Консультацію підготував:

Микола Панчук, аспірант кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова

[1]Case of Stanford v. United Kingdom.Application no. 16757/90.Strasbourg, February23, 1994 [Електронний ресурс]. – Режимдоступу :http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/Pages/search.aspx#{«fulltext»:[«stanford»],»documentcollectionid2»:[«GRANDCHAMBER»,»CHAMBER»],»itemid»:[«001-57874»]}

Порядок укладення договору оренди державного майна

Порядок укладення договору оренди державного майна

Юридична клініка Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова підготувала правову консультацію щодо порядку укладення фізичною особою договору оренди державного майна.

Відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 03.10.2019 року (далі – Закон) передача державного майна в оренду відбувається за допомогою електронної торгової системи (ЕТС), яка забезпечує можливість створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією і документами в електронному вигляді, необхідними для проведення аукціону в електронній формі (ст. 1 Закону).

В ЕТС існує два види переліку майна, яке може бути передане в оренду:

  • Перелік першого типу – Перелік об’єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні;
  • Перелік другого типу – Перелік об’єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду без проведення аукціону (ст. 1 Закону).

А тому Законом передбачено два порядки укладення договору про оренду державного майна: передача майна в оренду на аукціоні та без проведення аукціону (лише за участі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, релігійних організацій, Пенсійного фонду, дипломатичних представництв відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону).

Орендодавцем може бути Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва – щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (ч. 2 ст. 4 Закону).

Ініціатором укладення договору може бути як орендар (в даному випадку фізична особа), так і орендодавець, попередньо опублікувавши у ЕТС інформацію про майно, яке може бути передане в оренду (абз. 3 ч. 3 ст. 6 Закону). Якщо потенційний орендар має на меті орендувати майно, дані про яке відсутні у ЕТС, він може звернутись до орендодавця із заявою про включення цього майна до одного з Переліків (ч. 2 ст. ст. 6 Закону).

У випадку включення майна до Переліку першого типу, потенційний орендар-фізична особа має право подати в ЕТС:

  • заяву на оренду майна (ч. 1 ст. 11 Закону);
  • заяву на участь в аукціоні в електронній формі (ч. 3 ст. 13 Закону);
  • копію паспорта громадянина України (п. 1 ч. 3 ст. 13 Закону);
  • документ, що підтверджує сплату реєстраційного внеску, а також документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску на рахунок оператора електронного майданчика (п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону).

За результатами проведення аукціону формується відповідний протокол, який автоматично оприлюднюється в ЕТС (ч. 8 ст. 13 Закону). Вказаний протокол затверджує орендодавець та  укладає договір оренди за результатами аукціону з потенційним орендарем. При цьому якщо строк, на який укладається цей договір, перевищує п’ять років, договір оренди підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 3 ст. 16 Закону). Орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди, але не раніше підписання акта приймання-передачі відповідного майна (ч. 1 ст. 20 Закону).

Усі договори оренди, а також зміни і доповнення до них підлягають публікації в ЕТС згідно з Порядком передачі майна в оренду (ч. 6 ст. 16 Закону).

З огляду на вище зазначене можна дійти висновку, що укладення фізичною особою договору оренди державного майна відбувається на підставі проведення відкритого аукціону з автоматичним оприлюдненням усіх його етапів в ЕТС, що дає змогу запобігти зловживанням під час передання державного майна в оренду.

Консультацію підготувала:

Ромась Марія, аспірантка кафедри цивільного права та процесу Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова

 

 

 

Судовий збір при оскаржені в адміністративному суді до податкової 

Судовий збір при оскаржені в адміністративному суді до податкової 

Юридична клініка Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова підготувала правову консультацію щодо суми судового збору, яка має сплачуватися при оскаржені в адміністративному суді  до податкової  двох рішень повідомлень (податок на нерухоме майно ).

Насамперед, варто зазначити, що згідно з Податковим кодексом України:

58.2. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Для оскарження ППР потрібно звертатися до окружного адміністративного суду (ст. 20, 22 Кодексу адміністративного судочинства України).

Порядок та розміри судового збору, який сплачується при поданні адміністративного позову, установлено Законом України  від 08.07.11 р. № 3674-VI “Про судовий збір”.

Так, відповідно до ст.1 коментованого Закону судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У ст. 3 Закону України “Про судовий збір” зазначаються об’єкти справляння судового збору та об’єкти, за які судовий збір не справляється.

Так, згідно з п.1 ч. 1 ст. 3 коментованого ЗаконуСудовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством”.

Для визначення розміру судового збору необхідно брати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня календарного року, у якому подається позов.

Позов про оскарження повідомлення-рішення має майновий характер. Отже, судовий збір потрібно сплачувати, відштовхуючись від суми, яка оспорюється суб’єктом господарювання у спорі з органом ДФС.

Так, згідно з ч.2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру:

суб’єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
фізичною особою або фізичною особою – підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

1 січня 2020 року набрав чинності Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” №294-IX від 14.11.2019 року, яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі – 2102 грн.

Реквізити для сплати судового збору зазначені на офіційному сайті Судової влади України. Виходячи з вимог ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір сплачується позивачем перед поданням позовної заяви до суду. Однак, варто зазначити, що за ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов буде задоволено, то сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (у цьому випадку – органу ДФС).

На завершення, доцільно зауважити, що згідно з ч.2 ст.6 Закону України “Про судовий збір”  у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред’явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Консультацію підготувала:

Йолтуховська А.М., студентка-консультантка юридичної клініки Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова

 

X