Відкриття банківського рахунку на ім’я іншої особи

Відкриття банківського рахунку на ім’я іншої особи

Клієнт звернувся до юридичної клініки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника з питанням про можливість відкриття банківського рахунку на імя іншої фізичної особи.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунк укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ст. 1067 ЦКУ).

Порядок відкриття рахунку на імя іншої фізичної особи.

Відповідно до “Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів”, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003р., банк відкриває поточний рахунок за зверненням однієї фізичної особи на ім’я іншої фізичної особи на підставі довіреності, засвідченої в установленому законодавством України порядку.

Вимога пункту щодо відкриття рахунку фізичною особою на ім’я іншої особи за її дорученням на підставі довіреності ґрунтується на нормах Цивільного кодексу України. Згідно ч. 3 ст. 244 ЦКУ, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність має містити інформацію, яка дає змогу банку ідентифікувати особу, на ім’я якої відкривається рахунок. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. При відкритті рахунків на ім’я неповнолітніх довіреність на ім’я батьків чи опікунів не  вимагається, оскільки відповідно до ст. 242  Цивільного кодексу України батьки, опікуни чи піклувальники є законними представниками.

Банк відкриває поточний рахунок фізичній особі, яка не має в цьому банку рахунків, у такому порядку:

  • фізична особа пред’являє уповноваженому працівникові банку паспорт або інший документ, що посвідчує особу а також подає довіреність (копії довіреності), засвідченої в установленому законодавством України порядку;
  • довірена особа додатково має пред’явити документ, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків;
  • подати копію документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків фізичної особи, на ім’я якої відкривається рахунок, якщо в довіреності не зазначений реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи, на ім’я якої відкривається рахунок.

Ця копія має бути засвідчена в установленому законодавством України порядку або уповноваженим працівником банку.

У разі відкриття рахунку на ім’я малолітніх осіб законним представником подаються документи, що дають змогу банку ідентифікувати цю малолітню особу – свідоцтва про народження малолітньої особи або іншого документа, що посвідчує малолітню особу. Опікун також має пред’явити документ, що підтверджує статус законного представника малолітньої особи (відповідне посвідчення, рішення суду тощо).

  • фізична особа, яка займається підприємницькою та/або незалежною професійною діяльністю, зобов’язана зазначити про свій статус підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, у заяві про відкриття поточного рахунку;
  • фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, зобов’язана також подати до банку копію документа, що підтверджує взяття на облік такої особи відповідним контролюючим органом;
  • фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунку; між відповідною фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.

Фізична особа, на ім’я якої відкрито поточний рахунок (власник рахунку), під час першого звернення до банку з метою використання рахунку має пред’явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізична особа – резидент додатково має пред’явити документ, виданий контролюючим органом, який засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків

 

Видалення мобільного номера з бази даних боржників банку

Видалення мобільного номера з бази даних боржників банку

До юридичної клініки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника звернулася клієнтка з проханням написати звернення до фінансової установи про видалення її мобільного телефону з бази даних боржників банку.

Обставини справи:

Клієнтка зазначає, що їй часто телефонують з колекторської організації та просять сплатити кредит за невідому їй особу. Вона не брала кредит у банку та не є родичем особи, з приводу якої колектори вимагають від клієнтки погасити чужий борг.

Здійснивши аналіз та оцінку справи,  варто зазначити наступне:

Стягнення боргу не з боржника можливо тільки в трьох випадках:

  • договір поруки;
  • перебування в шлюбі з боржником;
  • спадкоємець, який вступив у права після смерті родича (боржника).

У решту випадках інші особи не несуть відповідальність за борги боржника.

Якщо Ви не надавали свій номер мобільного телефону відповідній фінансовій установі та не давали дозвіл на використання Вашого мобільного номеру, а Ваш номер зазначений у базі боржників, тоді банк чи інший суб’єкт незаконно використовує Ваші персональні дані і потрібно якомога швидше прояснити ситуацію.

Правові відносини, пов’язані із захистом і обробкою персональних даних регулює Закон України “Про захист персональних даних”, який спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя у зв’язку з обробкою персональних даних.

Стаття 14 Закону України “Про захист персональних даних” регулює питання поширення персональних даних. Зокрема, ч. 1 цієї статті визначає, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб’єкта  персональних даних.

Наведена норма права відповідає положенню ст. 32 Конституції України, відповідно до якої не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Крім того, аналогічні приписи містять й інші акти законодавства України, а саме: ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 21 Закону України “Про інформацію” зі змінами та ч. 2 ст. 7 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ “Про захист персональних даних”, суб’єкт персональних даних має право:

  • пред’являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних;
  • пред’являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;
  • на захист своїх персональних даних від незаконної обробки;
  • звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини або до суду;
  • застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних.

Таким чином, підставами виникнення права на використання персональних даних є: згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних та дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю баз персональних даних відповідно до законодавства виключно для здійснення його повноважень. Оскільки такого дозволу не було, використання Ваших персональних даних є незаконним.

У ситуації, коли номер телефону помилково потрапив в базу колекторів, необхідно, перш за все, з’ясувати дані компанії і скласти письмове звернення. У зверненні підтвердити приналежність телефонного номера особі, якій дзвонять, пояснити, що Ви не підписували будь-яких договорів поруки стосовно надання кредитів, не знаходитесь з боржником у родинних стосунках, а боржник є просто особою з аналогічним прізвищем, що і у Вас.

Далі в залежності від ситуації, може бути звернення  до регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, так як відбулося незаконне заволодіння, обробка, поширення, зберігання Ваших персональних даних. А у разі відвертих погроз і образ, може слідувати звернення в правоохоронні органи із заявою про відкриття кримінального провадження за однією зі статей Кримінального кодексу України – ст.182 (порушення недоторканності приватного життя), ст. 189 (вимагання), ст. 190 (шахрайство).

Штраф за несвоєчасну оплату комуналки в період карантину

Штраф за несвоєчасну оплату комуналки в період карантину

Клієнт звернувся до юридичної клініки Прикарпатського національного університетуімені Василя Стефаника з проблемою, що віднедавна йому приходять листи, у яких йдеться про нарахування штрафу за несвоєчасну оплату комунальних послуг за період карантину.

17 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відповідно до зазначеного Закону, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється:

  • нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;
  • припинення чи зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі.

Питання щодо нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Стаття 26 передбачає, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не більше 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків від загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Стаття 7 зазначеного Закону встановлює права та обов’язки споживачів. Зокрема, пункт 10 частини 2 цієї статті передбачає, що індивідуальний споживач зобов’язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг, а пункт 2 частини 4 передбачає обов’язок колективного споживача сплачувати пеню, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг для споживачів, яких об’єднує такий колективний споживач.

У зв’язку з поширенням коронавірусу та прийняттям карантинних заходів 17 березня прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що до 1 липня 2020 року зупинити дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Стосовно припинення чи зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі складається така сама ситуація. Положеннями вищезгаданих законів також заборонено підприємствам, організаціям та установам, що надають комунальні послуги застосовувати будь-які санкції до споживачів на період карантину.

Таким чином, на період карантину споживачі фактично звільненні від відповідальності за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги. Тобто, нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасну сплату комунальних послуг здійснюватися не буде, а також не буде припинено надання житлово-комунальних послуг.

Рекомендуємо також зателефонувати до відповідного підприємства, яке нараховує штрафи за несвоєчасність оплати комунальних послуг на період карантину, а також написати письмового листа про незаконність таких дій до відповідного підприємства та до Головного управління Держпродспоживслужби області.

Повернення кредиту банку, який знаходиться у стані ліквідації

Повернення кредиту банку, який знаходиться у стані ліквідації

До юридичної клініки Криворізького економічного інституту звернувся клієнт, з такою проблемою: клієнт має прострочений кредит і регулярно отримує погрози від колекторів.

В процесі проведення інтерв’ю, від клієнта отримано наступну інформацію:

  • у 2014 році клієнт взяв на себе споживчий кредит у банку «Траст» на суму 25000 грн. терміном на 4 роки;
  • до 2016 року клієнт виплачував борг, а після 2016 року кошти почали повертатись на його картку, тому клієнт вирішив не сплачувати за зобов’язаннями. Через деякий час прийшло повідомлення про ліквідацію банку. Після того, виплати по кредиту клієнт не здійснював;
  • на початку 2017 року на його телефон почали надходити дзвінки з вимогою повернути кошти на рахунок відповідної фізичної особи. Виконавчих листів клієнт не отримував;
  • восени 2019 року почали надходити погрози. Зараз погрози колекторів стали все частішими.

Проблема клієнта є комплексною, тому йому було надано роз’яснення з таких питань.

Який порядок повернення кредиту банку, який знаходиться у стані ліквідації.

Будь який кредит підлягає поверненню, незалежно від обставин у яких знаходиться позичальник та фінансова установа. Умови кредиту, які прописані у договорі мають бути виконані, навіть, якщо Банк знаходиться у процесі ліквідації. Ця вимога врегульована ст. 1049 Цивільного кодексу України – позичальник зобов’язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірі і у строках встановлені умовами кредитного договору. Така вимога стосується також заборгованості за платіжними картками.

У юридичній клініці перевірили стан банку ПАТ Банк «Траст» (далі -Банк) на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно офіційної інформації визначено, що Банк знаходиться у стані ліквідації з 30.12.2016 – 29.12.2020. Банк, який проходить процес ліквідації має право продати усі свої активи на електронному аукціоні, кредитні зобов’язання позичальників також можуть бути продані третім особам (юридичні або фізичні особи) на підставі договору про відступлення права вимоги. При цьому, згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається.

У разі продажу кредиту, новий кредитор (фінансова установа або фізична особа) має письмово повідомити позичальника про заміну кредитора за кредитним договором та вказати нові реквізити на які слід сплачувати кошти. Факт продажу кредиту не змінює умови кредитного договору. При цьому, після продажу такої заборгованості, штрафи, пені та відсотки не нараховуються.

Зважаючи на те, що клієнт перестав сплачувати зобов’язання по кредиту і йому почали надходити дзвінки від колекторів, то ймовірно, що його заборгованість було продано. Тому, найголовнішим для клієнта зараз є визначити, хто є правонаступником його боргу та отримати від нього повну інформацію у письмовому вигляді про стан і точну суму його заборгованості.

В першу чергу, клієнту слід звернутись до первісного кредитора, тобто ПАТ Банк «Траст» за офіційними контактами, які надані на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, для того щоб дізнатись точні контакти та реквізити правонаступника вимоги за вашим боргом, а також суму, яка підлягає сплаті.

У випадку, якщо не отримаєте відповідь протягом 30 днів, можете звернутись до Національного Банку України. Громадяни можуть звернутися поштою nbu@bank.gov.ua та підкріпити усі необхідні документи. Звертаємо увагу, що лист варто писати за спеціальною формою, її можна завантажити за посиланням. Також для громадян працює гаряча лінія за телефоном 0 800 505 240.

Як поводити себе із колекторами?

У цьому питанні, в першу чергу, слід розуміти, що колекторська діяльність є незаконною, такі фірми найчастіше діють шляхом психологічного тиску на позичальника, його рідних та близьких. Такі дії підлягають кримінальній відповідальності, що врегульовано ст. 182, ст. 189, ст. 355 Кримінального кодексу України. Тож, якщо не має рішення Суду, то усі вимоги є безпідставними, а погрози є прямим порушенням ваших прав. Якщо погрози надходять регулярно, то їх слід фіксувати (запис дзвінків, скріни екрану з повідомленнями), адже маєте право звернутися до поліції.

Тому треба чітко пояснити колекторам, що їх дії є незаконними і у разі продовження, Ви будете вимушені звернутись до поліції.

Оцінка збитків при ДТП

Оцінка збитків при ДТП

У квітні 2020 року до юридичної клініки Криворізького економічного інституту  звернувся клієнт за роз’ясненням з такого питання: у березні 2020 року клієнт потрапив у дорожньо – транспортну пригоду (далі – ДТП). Згідно протоколу ДТП винуватцем ДТП визнано іншого водія транспортного засобу. Страхова кампанія винуватця ДТП оцінила вартість збитків дуже низько. Власник авто вже відновив свій автомобіль і визначив, що сума ремонту значно вища за страхову виплату. Чи можна оскаржити результати оцінки?

Страхові компанії проводять оцінку збитків при ДТП керуючись Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Саме від правильності розрахунків буде залежати сума страхової виплати. Відносини страховика та страхувальника врегульовані Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

Тому, для того щоб отримати відшкодування потрібно звернутись до страхової компанії із заявою у триденний термін після ДТП. Згідно ст. 33.1 Закону:

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов’язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов’язок, він має підтвердити це документально.

Закон також визначає, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов’язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). (ст. 33.3)

Для проведення оцінки збитків при ДТП потрібно надати такі документи:

  • Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу
  • Паспорт та ІПН власника (у випадку смерті власника необхідні: свідоцтво про смерть, документ, який підтверджує зв’язок між померлим на спадкоємцем (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, рішення суду тощо), паспорт спадкоємця)
  • Фотографії транспортного засобу з місця ДТП
  • Акт про ДТП
  • Висновки зі станції технічного обслуговування автомобіля (про приховані пошкодження, за наявності)
  • Інші суттєві відомості, що можуть вплинути на результат оцінки.

Спілкуючись зі страховою кампанією, варто не забуваючи про свої права, і про те, що це в першу чергу страхова компанія – комерційна установа, з метою отримання прибутку, тому варто знати, що ви маєте право на незалежну оцінку збитків. Якщо ви не погоджуєтесь з оцінкою експерта страхової, то маєте право не підписувати Акт і призначити незалежну експертизу, яку проведе незалежна експертна установа. І звернутись до Суду для оскарження Акту страхової компанії. Такі експертизи є платними, їх вартість встановлюється компанією, яка проводить оцінку.

Грошова компенсація військовим за невикористану додаткову відпустку

Грошова компенсація військовим за невикористану додаткову відпустку

Часто клініцисти Юридичної клініки Школи права Українського католицького університету  консультують клієнтів-учасників бойових дій, яким при звільненні з військової служби у запас у зв’язку із закінченням контракту) не виплатили грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку (в більшості випадків – за останні кілька років). Тому консультанти клініки пояснюють, що ж робити військовим у таких випадках.

Правовий аналіз ситуації

Указом Президента України “Про часткову мобілізацію” від 17 березня 2014 р. №303/2014 в Україні була оголошена часткова мобілізація, тим самим розпочався особливий період (згідно ст. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Так, під час дії особливого періоду військовослужбовцям надаються:

  • основні щорічні відпустки;
  • за сімейними обставинами та з інших поважних причин (до 10 календарних днів);
  • за станом здоров’я;
  • військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами, та для догляду за дитиною.

Інші відпустки, в тому числі щорічна додаткова відпустка для учасників бойових дій, під час дії особливого періоду забороняється.

Однак, право на додаткову відпустку може бути реалізовано іншими способами: відпустка може бути використана після закінчення особливого періоду, або може бути надана грошова компенсації за невикористану відпустку під час звільнення.

Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року №260, закріплена можливість виплати компенсації за всі календарні дні додаткової відпустки, зокрема і за минулі роки.

Остаточно, право на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку закріплене касаційною інстанцією. Так, у Рішенні Верховного Суду від 16 травня 2019 р. у справі №620/4218/18 зазначено, що норми закону не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання в рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період. 

Судова практика

Так, у справі №620/1722/16 Чернігівського окружного адміністративного суду позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації позивачу за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби (в т.ч. й за минулі роки).   

Показовим є, також, вже згадуване рішення Верховного Суду від 16 травня 2019 р. у справі №620/4218/18, де Суд зобов’язав військову частину нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку. 

Висновки

Отже, заборона на надання щорічної додаткової відпустки для учасників бойових дій під час особливого періоду не обмежує реалізацію цього права іншим чином, у тому числі, шляхом нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану відпустку. Якщо військова частина  відмовила вам у виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, рекомендуємо звертатися з позовом до суду. 

Компенсація за неотримане речове майно військовослужбовця

Компенсація за неотримане речове майно військовослужбовця

Юридична клініка Школи права Українського католицького університету  часто консультує військових. Сьогодні консультанти розповідать, що робити, якщо військовому при звільненні зі служби не виплатили компенсацію за неотримане речове майно.

Компенсація

Виплата грошової компенсації за неотримане речове майно здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації і Управління державної охорони (далі – військовослужбовці).

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини – наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Така довідка про вартість речового майна видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з встановленою формою.

Із веденням в дію Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. № 178 військовослужбовці набули право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у разі їх звільнення з військової служби.

Судова практика

Звернувшись до Єдиного державного реєстру судових рішень можемо знайти подібного роду справи, які розглядаються судами досить часто.

У справі № 400/3897/19 позивач звернувся до Військової частини 3039 Національної гвардії України з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження служби було подано рапорт на виплату йому компенсації вартості неотриманого речового майна протягом проходження військової служби у Національній гвардії України, на який йому було надано довідку, відповідно до якої сума складає 104636,85 грн., однак під час звільнення з військової служби  йому не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. Миколаївський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 27.01.2020 позов задовольнив, визнав протиправною бездіяльність військової частини та зобов’язав останню виплатити компенсацію.

У справі № 480/2716/19 Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини № 3022 Національної гвардії України, в якій просить:

  • визнати протиправною бездіяльність військової частини 3022 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
  • стягнути з військової частини 3022 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 63 195,51 грн. (шістдесят три тисячі сто дев`яносто п`ять грн. 51 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовується тим, що станом на день звільнення позивача з Військової частини № 3022 Національної гвардії України, установою не виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно. 02.07.2019 року позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про виплату компенсації вартості речового майна на підставі раніше поданого рапорту. Проте листом від 24.07.2019 року № 2/22-842 позивачу було повідомлено, що погашення заборгованості щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби буде проведена після надходження додаткового фінансування. Суд своїм рішенням від 1 жовтня 2019 року позов задовольнив, визнав протиправною бездіяльність військової частини та зобов’язав сплатити компенсацію.

У справі № 520/9248/19 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини № 3005, в якому просив суд:

  • визнати протиправною бездіяльність Військової частини № 3005 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, станом на день звільнення з військової служби 17 липня 2019 року;
  • зобов`язати Військову частину № 3005 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, станом на день звільнення з військової служби 17 липня 2019 року.

Суд у своєму рішенні від 5 листопада 2019 року позов задовольнив, визнав протиправною бездіяльність та зобов’язав Військову частину № 3005 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, станом на день звільнення з військової служби.

Висновок

Отже, якщо ви маєте право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, вам необхідно звернутись до  адміністративного суду. Учасники бойових дій звільняються від сплати військового збору. Потрібно надати наступні документи:

  • Копія паспорта
  • Копія ідентифікаційного коду
  • Довідка про вартість речового майна, що належить до виплати грошової компенсації
  • Рапорт або копія рапорта про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно
  • Відповідь на поданий вами рапорт

Блокування заробітної картни банком під час карантину

Блокування заробітної картни банком під час карантину

До Юридичної клініки Школи права Українського католицького університету звернулись з наступною проблемою: через невиплату боргу банк заблокував заробітну картку клієнтки, це відбулось під час карантину. Чи можна застосовувати такі заходи та що робити, щоб отримати доступ до своїх грошей, пояснює консультантка Ярина Заяць.

Блокування заробітних карток у виконавчому провадженні

Згідно з законодавством, звернення стягнення на майно боржника (в т.ч. заробітну плату) може здійснюватись шляхом блокування банківського рахунку, але з дотримання обмежень.

Стягнення боргу з рахунків заробітної плати.

Одним із способів примусового виконання рішень майнового характеру є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Порядок та умови визначені Розділом 9 Закону України “Про виконавче провадження”.

Стягнення на заробітну плату звертається:

  1. у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах,
  2. у разі відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також 
  3. у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Блокування картки

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком:

  • за рішенням суду;
  • в інших випадках, встановлених законом;
  • у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

Отже, блокування є законним на підставі Закону України “Про виконавче провадження”.

Розмір суми блокування

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Отже, виконавчий документ встанволює конкретну суму, яка може бути заблокована банком. Банк не може заблокувати повністю картку з огляду і на наступне.

Розмір відрахувань із заробітної плати боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Розмір заблокованої суми повинен бути меншим, ніж нарахована заробітна плата.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

  • у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, у зв’язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, – 50 відсотків;
  • за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, – 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника (у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами) не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати.

Отже, нарахована ЗП –  податки, збори, ЄСВ = розмір заблокованої суми < 20% ЗП

Крім цього, законом визначено категорію коштів, на які не може бути звернено стягнення
(ст.73 Закону України «Про виконавче провадження»):

  • вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
  • компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
  • польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
  • матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
  • допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • одноразову допомогу у зв’язку з народженням дитини;
  • допомогу при усиновленні дитини;
  • допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
  • допомогу на дітей одиноким матерям;
  • допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
  • допомогу на лікування;
  • допомогу на поховання;
  • щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
  • дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум:

  • неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
  • грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
  • вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;
  • одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
  • грошової допомоги, пов’язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення

Відповідно до Закону України № 533-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)”,

У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов’язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов’язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов’язань за таким договором”.

Отже, можливим є варіант звернення до суду з вимогою зняття арешту на підставі Закону № 533-ІХ.

Відкладення, розстрочка або відстрочка виконавчих дій

Відкладення виконання рішення можливе тільки на строк до 10 днів, відтак в умовах карантину цей захід не є ефективним.

Водночас, закон дозволяє розстрочити або відстрочити виконання. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), Ви маєте право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Доведення неможливості сплати боргу залежить від конкретних обставин. Проте, загалом для того, щоб довести неможливість виконання обов’язків за договором, необхідно:

  1. Проаналізувати договір щодо наявності положення про форс-мажор або непередбачувані обставини
  2. Проаналізувати договір щодо повідомлення Вами кредитора про наявність непередбачуваних обставин
  3. Надати офіційний документ, що підтверджує форс-мажор у Вашому конкретному випадку (наприклад, сертифікат Торгово-Промислової Палати)
  4. Довести, що карантинні заходи є прямою причиною того несплати боргу

Можливість застосування відстрочення підтверджує також судова практика.

Повноваження співвласників багатоквартирного будинку

Повноваження співвласників багатоквартирного будинку

Що означає бути співвласником багатоквартирному будинку? Для чого потрібні збори співвласників? Хто за що платить і хто перед ким звітує?

В цій консультації клініцити Юридичної клініки Школи права УКУ поснюють все зазначене вище та дають відповіді на два основні питання, які цікавлять співвласників.

1.Правова основа функціонування зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно з п. 1 ст. 5 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, “спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників”.

Ст. 369 Цивільного кодексу України закріплює за співвласниками майна, що є у спільній сумісній власності, право володіти і користуватися ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. А здійснювати розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності – за згодою всіх співвласників. Для прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком співвласники беруть участь у зборах співвласників.

Стаття 10 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” зазначає перелік повноважень зборів співвласників. До них належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі тих, що стосуються спільної власності.

Збори співвласників можуть скликатися ініціативною групою у складі не менше трьох співвласників або управителем, обраним відповідно до Закону “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.

Повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників має бути вручено не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під’їзду багатоквартирного будинку.

Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Винятком з цього правила є рішення з питань (ці вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50% загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень  будинку):

  • визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміна умов договору з управителем;
  • обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;
  • вибору моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

Рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування (“за”, “проти”, “утримався”). Якщо під час проведення зборів співвласників для прийняття рішення не набрано відповідної кількості голосів “за” або “проти”, протягом 15 днів проводиться письмове опитування співвласників (шляхом власноручного заповнення ними листків опитування), які не голосували на зборах. Якщо необхідної кількості голосів “за” не набрано, рішення вважаються неприйнятими. Результати опитування вносяться до протоколу, листки опитування додаються до протоколу також.

Повідомлення про рішення, прийняте зборами співвласників, не пізніше 10 днів після його прийняття надається в письмовій формі кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також розміщується у загальнодоступному місці при вході до кожного під’їзду.

Рішення зборів співвласників є обов’язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

За рішенням зборів співвласників повноваження щодо прийняття рішень стосовно спільного майна, яким користується лише певна група співвласників (співвласники квартир та нежитлових приміщень, розташованих в одному під’їзді або секції багатоквартирного будинку тощо), за умови що при цьому не порушуються права інших співвласників, можуть бути передані цій групі співвласників.

2. Яким чином вирішується сума грошових коштів, яку вносить кожен зі співвласників багатоквартирного будинку на потреби його обслуговування, чи мають співвласники право доступу до звітності щодо використання таких коштів.

Співвласники багатоквартирного будинку, відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”,  мають право одержувати інформацію про витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання.

Стаття 12 цього Закону перечислює що в себе включають витрати на управління багатоквартирним будинком:

  1. витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;
  2. витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;
  3. витрати, пов’язані з виконанням зобов’язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;
  4. витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;
  5. інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Зобов’язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

ВИСНОВОК:

Більшість питань, що стосуються управління співвласниками багатоквартирним будинком регулюються Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”. Але детальніші організаційні та управлінські дії вирішуються зборами співвласників конкретного багатоквартирного будинку шляхом взаємного інформування та активної участі. За загальним правилом, кожен співвласник має право бути поінформованим про всі дії, які вчиняються щодо спільного майна багатоквартирного будинку.

Сплата спадкоємцем кредиту померлого

Сплата спадкоємцем кредиту померлого

Юридична клініка Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова підготувала правову консультацію з роз’ясненням, чи зобов’язаний спадкоємець сплачувати кредит померлого.

До складу спадщини входять права так обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті особи. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, спадкові права надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Законодавець допускає два способи пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців:

  • безпосередньо до спадкоємців;
  • опосередковано – через нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

Законодавство не містить будь-яких вимог до форми і змісту вимоги кредитора та не покладає на нотаріуса обов’язку перевіряти обґрунтованість вимог (залучати будь-які документи на підтвердження кредиторської заборгованості спадкодавця).

Строк пред’явлення кредитором вимоги за загальним правилом складає 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини. В свою чергу, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитори спадкодавця вправі лише заявити спадкоємцям або нотаріусу за місцем відкриття спадщини про свої претензії. Саме ж задоволення таких вимог відбувається вже після прийняття спадщини спадкоємцями і не раніше спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або одержання ними свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки зі смертю боржника зобов’язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються.

Спадкоємці несуть відповідальність за зобов’язаннями спадкодавця в межах дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до нього.

Так, спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Консультацію підготувала:

Мирослава Гарієвська, завідувачка юридичної клініки Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова

 

X