Встановлення для військовослужбовців обмеження при виїзді за кордон

Встановлення для військовослужбовців обмеження при виїзді за кордон

Юридична клініка Хмельницького університету управління та права ім. Леоніда Юзькова підготувала правову консультацію щодо встановлення для військовослужбовців обмеження при здійсненні ними права на виїзд за межі України (зовнішнє переміщення).

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” та ч. 2 ст. 81 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці мають право на виїзд за кордон з України на загальних підставах (на запрошення,  лікування,  з метою туризму,  відпочинку, заняття  спортом,  навчання,   у   сімейних   справах,   релігійне паломництво).

Водночас, громадяни України можуть бути тимчасово обмежені у цьому праві у таких випадках:

  • обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю;
  • стосовно нього застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон;
  • засуджений за вчинення кримінального правопорушення;
  • ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб);
  • перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції (ст. 6 Закону України”Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”).

Окремо слід зупинитися на обмеженні у праві на виїзд за кордон з України на підставі обізнаності з відомостями, що становлять державну таємницю. Таке обмеження встановлено з метою забезпечення охоронності державної таємниці. Основною вимогою для дії такого обмеження є намір виїзду громадянина, який мав доступ до державної таємниці, для постійного місця проживання до іноземної держави. При цьому, таке обмеження діє до моменту розсекречення інформації, що становила державну таємницю, однак не більш як на п’ять років з моменту припинення діяльності, пов’язаної з державною таємницею (ч. 29 Закону України “Про державну таємницю”).

Виходячи із вищезазначеного випливає, що для поширення дії на військовослужбовців такого обмеження у виїзді за кордон вони повинні бути звільнені з військової служби (перебувати у запасі). Це зумовлено тією обставиною, що обмеження у виїзді за кордон за цією підставою діє лише для виїзду громадянина на постійне місце проживання. Відповідно, військовослужбовець, як фізична особа, яка проходить військову службу, може виїздити за кордон лише для тимчасового проживання, а постійним місцем проживання завжди повинна бути держава Україна. Тому, таке обмеження у виїзді за кордон для військовослужбовців, які проходять військову службу, не діє.

 Консультацію підготував:

Максим Левицький, аспірант кафедри цивільного права та процесу Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова

 

Реєстрація ФОП та обрання групи оподаткування для майстра манікюру

Реєстрація ФОП та обрання групи оподаткування для майстра манікюру

Юридична клініка Хмельницького університету управління та права ім. Леоніда Юзькова підготувала правову консультацію щодо порядку реєстрації фізичної особи – підприємця та обрання групи оподаткування для майстра манікюру.

Фізична особа – підприємець (далі – ФОП) – це ідеальна організаційно-правова форма для невеликого бізнесу. ФОП може зареєструвати безкоштовно будь-який громадянин України старше 16-ти років, який має офіційно зареєстроване місце проживання.

Є два способи реєстрації ФОП:

  • у державного реєстратора;
  • онлайн, на сайті Міністерства Юстиції України (для цього потрібен електронний цифровий підпис)

Якщо реєстрація проходить у державного реєстратора, потрібно:

  • Подати заяву на реєстрацію ФОП;

Документи подаються до центру надання адміністративних послуг (далі – ЦНАП) або до нотаріуса, який є державним реєстратором. В першому випадку процедура буде безкоштовною, однак триватиме близько 3-4 днів. В другому – слід буде оплатити послуги нотаріуса, однак вже на наступний день матимете документ про реєстрацію (Виписку).

Якщо фізична особа подає документи самостійно, їй слід мати з собою паспорт та ідентифікаційний код (реєстраційний номер облікової картки платника податків). Закон передбачає можливість реєстрації ФОПом з 16 років, але в такому випадку особа має подати нотаріально посвідчену згоду батьків.

Впродовж 24 годин з моменту отримання документів реєстратор проводить державну реєстрацію. Після цього податкова та інші органи автоматично беруть підприємця на облік.

  • Вибрати КВЕД (класифікатор видів економічної діяльності). Послуги манікюру відносяться до класу 02 “Послуги перукарень і салонів краси”. В Методологічних основах і поясненнях до позицій КВЕД, затверджених наказом Держкомстату від 23.12.2011 р. № 396, клас 96.02 “Послуги перукарень і салонів краси” включає:

— миття волосся, підрівнювання і стрижку, укладання, фарбування, тонування, завивку, розпрямлення волосся і подібні види послуг, що їх надають для чоловіків і жінок;

— гоління і підрівнювання бороди;

— масаж обличчя, манікюр і педикюр, макіяж тощо.

Якщо маєте на меті проведення майстер-класів, тоді варто зареєструвати КВЕД 63.99 “Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.”.

Обрання КВЕДів не зобов’язує Вас здійснювати всі обрані види діяльності, але якщо в майбутньому плануєте розширяти бізнес – краще обрати одразу всі заплановані КВЕДи. Адже внесення змін до реєстру – вже платна послуга.

  • Подати заяву на єдиний податок (ЄП) та зареєструвати книгу обліку доходів. Заяву на ЄП можна подати державному реєстратору разом з документами при реєстрації підприємця.

Важливо враховувати, що ФОП може бути трьох груп:

Перша група. Підійде для майстра, який самостійно працює в своєму кабінеті. Ваш дохід на рік може становити до 300 тис.грн. Платити потрібно щомісяця: єдиний соціальний внесок (ЄСВ) для підприємців та ЄП. Раз на рік необхідно здавати звітну документацію. Сплачувати ЄП треба щомісяця, до 20-го числа поточного місяця авансом — наперед. До 20 квітня — за квітень, до 20 травня — за травень і т. д. Останній день сплати може випасти на вихідний або свято, значить сплатити ЄП треба встигнути в робочий день, що йде перед ним. З прострочення на несплату податку штраф. якщо заборгованості більше 90 днів, платится пеня.

Друга група. Оформлення цієї групи дозволяє наймати до 10 працівників і навіть займатися власним виробництвом. Ваш щорічний дохід може становити до 1,5 млн.грн. Платити потрібно щомісяця єдиний соціальний внесок і податок, але сума буде значно вище.

Третя група. Ця група підходить для великих салонів з щорічним доходом до 5 млн.грн. Дозволяє наймати необмежену кількість співробітників і не має соціальних обмежень за видами діяльності.

ФОП на 1-ій групі має вести лише облік доходів — щодня записувати, скільки грошей отримали від ведення діяльності.

Обов’язково повинен бути куточок споживача, щоб клієнти могли одержати інформацію про ФОП, послуги, які він надає, і ціни на них. І на підставі цих сум заповнювати декларацію з ЄП.

Раз на рік платники єдиного податку 1-ї групи подають декларацію з ЄП, у ній вони вказують дохід, який заробили за рік, і суму сплаченого податку. Строк подання — до 60 днів після закінчення року. Якщо останній день подання декларації припадає на вихідний, кінцева дата переноситься на наступний за ним робочий день.

Ще ФОП усіх груп зобов’язані раз на квартал платити ЄСВ. Не платять тільки підприємці з інвалідністю та пенсіонери за віком. Відповідно до п. 295.5 Податкового кодексу України платники єдиного податку 1 групи, які не використовують працю найманих осіб, протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки звільняються від сплати єдиного податку, а тaкож за період хвороби, яка підтверджена копією листка непрацездатності, якщо вона триває 30 та більше календарних днів.

Тому, відкриття ФОП – це проста і доступна процедура державної реєстрації, а також прекрасна можливість розпочати підприємницьку діяльність.

Консультацію підготувала:

Алла Кірик, юрисконсульт 1 категорії юридичної клініки Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова

Стягнення аліментів з безробітного

Стягнення аліментів з безробітного

Юридична клініка “Право і практика” Білоцерківського національного аграрного університету  підготувала правову консультацію щодо порядку стягнення аліментів з безробітної особи.

Закріплений  в статті 180 Сімейного кодексу України обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття повинен  виконуватися в добровільному порядку. Це не просто норма законодавства – це обов’язок, продиктований століттями.

Батьки, згідно ч. 1 ст. 181 Сімейного кодексу України повинні самостійно вирішувати питання про утримання дитини, але у випадках, коли вони не можуть їх вирішити між собою, законом передбачена можливість задіяння судових органів.

Що робити, якщо особа яка має сплачувати аліменти офіційно ніде не працює?

Як мати, так і батько в однаковій мірі зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (18 років). І якщо один з батьків ухиляється від виконання даного обов’язку можна звертатись до суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини.

Згідно ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України, може бути винесено судове рішення про присудження коштів на утримання дитини в двох можливих формах:  у частці від доходу батька або у твердій грошовій сумі.

Якщо особа, яка повинна платити аліменти немає офіційних доходів,  аліменти можна стягувати у твердій грошовій сумі. Тобто, у позовній заяві Ви самі визначаєте суму, яку б хотіли отримувати в якості аліментів щомісяця (наприклад, 2000 – 3000 грн.). При цьому, сума повинна бути Вами обґрунтована та підкріплена відповідними доказами. Відсутність достатніх аргументів на користь зазначеної в позовній заяві суми буде спонукати суд призначити розмір аліментів у меншій сумі, ніж Ви хотіли отримати.

Важливо знати, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня заявлення відповідного позову, а не з дня винесення рішення по справі.

Стягнення аліментів за рішенням суду покладається на органи Державної виконавчої служби. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за 10 років, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання.

За наявності заборгованості із сплати аліментів Ви можете звернутись до правоохоронних органів із заявою про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Статтею 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, передбачено покарання у виді штрафу в розмірі від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700 – 3 400 гривень), або громадських робіт на строк від 80 до 120 годин, або виправних робіт на строк до одного року або обмеження волі на строк до двох років.

Консультацію підготували:

Богдан Осіпов і Артем Тридуб, студенти юридичної клініки “Право і практика”

Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення

Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення

Юридична клініка “Право і практика” Білоцерківського національного аграрного університету  підготувала правову консультацію щодо порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення

Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення прописаний у Кодексі України про адміністративні  правопорушення (далі – КУпАП).

Для того, щоб досягти бажаного результату, спочатку потрібно визначити орган, який має право розглядати скаргу. Так, відповідно до статті 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

  1. Постанову адміністративної комісії – у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний;
  2. Рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради – у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд;
  3. Постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд.

Але, слід пам’ятати, що незалежно від того, який орган розглядав справу, постанову у справі про адміністративне правопорушення завжди можна оскаржити у районному, районному у місті, міському чи міськрайонному суді у порядку адміністративного судочинства.

Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати. Крім того, у ст. 288 КУпАП закріплено право прокурора своїм протестом і право керівника вищестоящого органу скасувати чи змінити постанову про накладення адміністративного стягнення.

У разі оскарження постанови в су,д позовна заява подається до місцевого загального суду, на вибір за місцем реєстрації або проживання позивача або за місцезнаходженням відповідача, який розглядає цей адміністративний позов як адміністративний суд. В адміністративному позові згідно зі ч.3 ст. 289  Кодексу адміністративного судочинства України має бути зазначено:

  • найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
  • ім’я (найменування) позивача, поштову адресу, а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти (за наявності);
  • найменування відповідача, поштову адресу, а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, якщо такі відомі;
  • номер та дату оскаржуваного рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій);
  • обставини, що можуть свідчити про порушення прав, свобод чи інтересів позивача та зміст позовних вимог;
  • перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Строки оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано впродовж 10 днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, впродовж 10 днів з дня вручення такої постанови.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Результат розгляду скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення

Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанов і приймає одне з таких рішень:

  1. Залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення;
  2. Скасовує постанову надсилає справу на новий розгляд;
  3. Скасовує постанову і закриває справу;
  4. Змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Сплата судового збору

До 18 березня 2020 року щодо постанов, які оскаржувалися у порядку адміністративного позову діяло загальне правило– судовий збір не сплачувався. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року (опублікована 28.04.2020 року) у справі  № 543/775/17 змінила цю норму. Верховний Суд дійшов висновку, що за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (зараз це 420,40 грн).

Консультацію підготували:

Богдан Осіпов і Артем Тридуб, студенти юридичної клініки “Право і практика”

Примусове зняття особи з реєстрації

Примусове зняття особи з реєстрації

Юридична клініка “Право і практика” Білоцерківського національного аграрного університету підготувала правову консультацію щодо підстав та порядку примусового зняття особи з реєстрації.

Примусове зняття особи з реєстрації

Відповідно до статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Всі фізичні особи (незалежно від громадянства), які проживають на території України зобов’язані зареєструватись за своїм місцем проживання. Цей обов’язок випливає із ст.6 вищеназваного Закону. Інакше буде накладено штраф.

Проте, часто буває, що в квартирі “прописана” людина,  яка фактично в ній не проживає, але, оскільки вона рахується такою, що там проживає, то власнику необхідно оплачувати за неї комунальні послуги. Також це створює ряд інших перешкод та незручностей, більше того, власник житла може навіть бути позбавлений частини свого майна через діяльність такої «прописаної» особи. Тому, на практиці актуальним є питання “виписки” людини із житла.

Підстави виписки людини з місця проживання

Згідно ст.7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, зняття особи з місця реєстрації здійснюється на підставі:

  1. Заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації.
  2. Судового рішення, яке набрало законної сили.
  3. Свідоцтва про смерть.
  4. Паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку.
  5. Інших документів, які свідчать про припинення:
  • підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства
  • підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту
  • підстав на право користування житловим приміщенням

Примусова виписка

Примусово “виписати” особу можна тільки через суд і у випадку, коли вона не є власником/співвласником житла, в якому вона прописана.

По-друге, згідно ст.71 діючого Житлового Кодексу УРСР 1983р. має бути встановлений факт відсутності проживання зареєстрованої особи у цьому приміщенні більше, ніж 6 місяців. Цей факт встановлюється комісією ЖЕО, яка складає відповідний акт, або показами свідків (не менше двох).

І, якщо суд визнає Ваші доводи переконливими, а причини не проживання зареєстрованої особи неповажними, то можете сподіватись на позитивне рішення суду.

Звертаємо Вашу увагу, що суд не здійснює “виписку”, а лише визнає особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням. З рішенням суду потрібно буде звернутись до відповідних територіальних органів реєстрації, які і завершать цю нелегку процедуру.

Сподіваємося наше роз’яснення було корисним для вас.

Консультацію підготували:

Артем Тридуб та Богдан Осіпов, студенти юридичної клініки “Право і практика”

Оформлення права власності на успадковану земельну ділянку

Оформлення права власності на успадковану земельну ділянку

Юридична клініка Університету митної справи та фінансів підготувала юридичну консультацію з відповідями на поширені випадки щодо оформлення права власності на земельну ділянку, отриману у спадщину.

Спадкоємець із якихось причин пропустив 6-місячний строк для прийняття спадщини

Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Виникає необхідність включити його до числа спадкоємців, а, отже, і внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Спадкодавець чи спадкоємець мали оригінал державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім’я спадкодавця, проте втратили його

У цьому випадку спадкоємцю відмовляють у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. Тож  потрібно отримати дублікат державного акта. Для цього потрібно письмово звернутись до органу який його видав.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому п. 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 р. №1127, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства БТІ), з обов’язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа (державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно).

Для реєстрації права власності на земельну ділянку при втраті державного акта на право власності на земельну ділянку достатньо надати державному реєстратору прав або нотаріусу належним чином завірену копію втраченого або пошкодженого державного акта. У разі виявлення в державному акті помилок, пов’язаних з наявністю порушень прав та інтересів спадкоємців, необхідно звернутися до суду з позовом про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю. Далі, відповідно до судового рішення, отримати новий Державний акт на право приватної власності на землю.

Особа отримала у спадок земельну ділянку, проте померла, не встигнувши належним чином зареєструвати права на цю спадщину

Відповідно до ст. 1276 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Спадкова трансмісія не розповсюджується на випадки, коли спадкоємець не встиг оформити право власності на спадщину. Тобто, якщо спадкоємець, закликаний до спадкування за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, але до закінчення 6-місячного строку, встановленого для прийняття спадщини, в цьому випадку належне йому (спадкоємцю) право на спадщину разом з іншими його правами і обов’язками переходить до його спадкоємців.

Спадкоємцю необхідно оформити право на успадковане нерухоме майно, право власності на яке не було зареєстровано належним чином спадкодавцем

Досить поширеною є така ситуація: Спадкодавець заповідає Спадкодаємцеві-1 земельну ділянку. Після смерті Спадкодавця, Спадкоємець-1 приймає спадщину, оформлює документи на усе інше майно, окрім ділянки, однак не встигає оформити право власності на таку ділянку та помирає. Спадкоємець-2, якому заповідано усе майно Спадкоємця-1, своєчасно звертається до нотаріуса, однак нотаріус не може оформити право власності Спадкоємця-2 на земельну ділянку, адже право власності Спадкоємця-1 належним чином не оформлено.

Після отримання відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину Спадкоємець-2 може звернутися до суду з позовом (підставою такого звернення слугуватиме невизнання третьою особою права власності на земельну ділянку за особою). Справа розглядається в порядку цивільного судочинства у суді за місцезнаходженням майна. До позовної заяви додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги.

Як правило, позов заявляється до органу місцевого самоврядування (міської, сільської, селищної ради), оскільки документ на право власності видається ним. При цьому, у  якості третьої особи зазначається нотаріус, який відмовляється видати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо земельна ділянка знаходиться у спільній частковій власності декількох осіб, то позовні вимоги заявляються до співвласника земельної ділянки, який нібито “не визнає” права спадкоємця. Якщо немає конфліктів із співвласником – то співвласник у судовому засіданні може підтримати позовні вимоги, і суд на підставі цього, а також на підставі доводів та доказів, що застосовуються у першому випадку, приймає рішення про визнання права власності на визначену частину ділянки.

Підсумовуючи, зауважимо, що право власності на земельну ділянку у спадкоємця виникає з моменту її державної реєстрації. З моменту отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спадщина на земельну ділянку може вважатись оформленою належним чином. Вказаний витяг є остаточним документом, який підтверджує право власності на успадковану земельну ділянку.

Часткове безробіття або компенсація роботодавцям частини виплат співробітникам

Часткове безробіття або компенсація роботодавцям частини виплат співробітникам

Уряд спрямував на випадок безробіття на період карантину допомогу до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України. Це кошти на підтримку працівників малого та середнього бізнесу в період карантину. Саме на цей час законодавчо введено поняття часткового безробіття.

Юридична клініка “Істина” Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ дослідила питання часткового безробіття або компенсацію державою частини виплат співробітникам: хто та як може отримати виплати?

Перелік документів, що потрібно підготувати:

  • заява довільної форми про отримання допомоги з часткового безробіття на ім’я директора центру зайнятості чи філії за місцем сплати ЄСВ;
  • копія наказу із зазначенням дати початку зупинення або ж скорочення роботи; список працівників (крім пенсіонерів та зовнішніх сумісників), у яких виникло право на допомогу; довідка з податкової про сплату ЄСВ за шість місяців, що передують зупиненню чи скороченню роботи.

У документах слід вказати, до якого саме виду бізнесу належить Ваше підприємство, – ст. 55 Господарського кодексу це чітко регламентує. Отже, малий бізнес – це фізичні особи – підприємці або юридичні особи, які мають не більш як 50 найманих осіб та товарообіг, еквівалентний 10 мільйонам євро на рік. Середній – це не більш як 250 працівників та річний товарообіг, еквівалентний щонайбільше 50 мільйонам євро. До речі, Державна служба зайнятості не заперечує, щоб таку допомогу отримували й комунальні підприємства, які страждають від карантину.

Пакет документів слід подати до центру зайнятості в електронному вигляді (у форматі скан-копій). Але одночасно поштою надіслати оригінали або опустити у скриньку для кореспонденції при вході.

Перевірка та виправлення помилок:

  • протягом трьох робочих днів здійснюється перевірка пакету документів від роботодавця;
  • ще п’ять днів відведено на виправлення можливих помилок;
  • остаточне рішення про допомогу ухвалює обласний центр зайнятості за три робочі дні;
  • ще три дні відведено на укладення угоди з роботодавцем про надання допомоги після позитивного рішення.

Відповідальність за достовірність:

Всю відповідальність за достовірність поданої інформації несе роботодавець. Якщо, приміром, він власник малого чи середнього підприємства, то сам не має права на виплати. Якщо ж це директор (тобто найманий працівник), то допомогу отримає й він.

Розмір допомоги:

Її встановлено за кожну годину втраченого робочого часу з розрахунку дві третини тарифної ставки, вона не може перевищувати мінімальну зарплату на 2020 рік – 4723 гривні. Із цієї суми не сплачується єдиний соціальний внесок і не обраховується страховий стаж.

Важливо! Право на таку допомогу мають застраховані особи, з якими роботодавця оформлені трудові відносини.

Зверніть вагу! Не можуть претендувати на допомогу працівники, які отримують пенсію.

Допомога надається роботодавцям, які сплачували ЄСВ протягом 6 місяців перед зупинкою діяльності у зв’язку з карантином. Трудові відносини роботодавця із працівником не повинні бути припинені на момент звернення до центру зайнятості. Тобто не має бути звільнень через простій або відпусток без збереження заробітної плати. Ідеться лише про призупинення або скорочення роботи через карантин, і це чітко прописується в наказі по підприємству. Адже за територіальними підрозділами Держпраці на місцях зберігається право перевірок використання цієї цільової допомоги.

Отримання компенсації за неякісні комунальні послуги

Отримання компенсації за неякісні комунальні послуги

Юридична клініка “Право і практика” Білоцерківського національного аграрного університету підготувала правову консультацію щодо отримання грошової компенсації за неякісні комунальні послуги.

Як отримати компенсацію за неякісні комунальні послуги?

Відповідно до статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, також індивідуальний споживач зобов’язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оскільки договір – це документ, на підставі якого споживач може пред’являти претензії за ненадані або за неякісно надані послуги, а також вимагати виконання перерахунку та відшкодування збитків.

Процедура повернення коштів за надання неякісних комунальних послуг

Порядок проведення перерахунків розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненаданні або надані не в повному обсязі визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 № 970 “Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі”.

У цьому Порядку зазначено, що в разі надходження актів-претензій від споживачів про перерву в наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх неподанні або наданні не в повному обсязі і прийняття виконавцем рішення про їх задоволення, здійснюється перерахунок (протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії).

  1. У разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Форма акту-претензії чітко визначеної і затверджена додатком до згаданого Порядку.
  2. Споживач для складання та підписання акта-претензії має право викликати представника виконавця, при чому представник виконавця повинен з’явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором.
  3. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованій відмові від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. До акта-претензії варто додати фотофіксацію доказів неподання або надання послуг не в повному обсязі, і посилатися на них в тексті акта.
  4. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
  5. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

У разі отримання офіційної відмови в задоволенні вимог про перерахунок, Ви маєте право оскаржити дане рішення в судовому порядку. Якщо вам було відмовлено в задоволенні претензій, або Ви просто не отримали відповіді,  потрібно зберігати всі ці документи для подачі їх до суду при розгляді справи про стягнення заборгованості за послуги або самостійно звернутися до суду з позовом про перерахунок вартості послуг.

Консультацію підготували:

Артем Тридуб та Богдан Осіпов,  студенти юридичної клініки “Право і практика”

Повернення коштів за скасовані через карантин авіаційні перевезення

Повернення коштів за скасовані через карантин авіаційні перевезення

12 березня 2020 року Кабінет Міністрів України запровадив карантин по всій країні. Через нестабільну ситуацію з вірусом COVID-19, карантинні заходи, хоч і з деякими пом’якшеннями, однак були продовженні, як мінімум до літа.

І у багатьох людей виникло запитання: “Що робити з планами на літо, а головне – як повернути кошти за придбані уже авіаквитки?”. Тому, юридична клініка “Право і практика” Білоцерківського національного аграрного університету підготувала правову консультацію з роз’ясненням щодо повернення коштів за квитки на скасовані через карантин авіаційні перевезення.

Відповідно до ст. 3 глави 14  “Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу”, у разі виникнення надзвичайних обставин авіаперевізник має право без повідомлення пасажира скасувати чи затримати рейс або анулювати раніше підтверджене бронювання. Тому, радимо заздалегідь цікавитися статусом рейсу.

Ви можете претендувати на повне повернення коштів за квитки, тільки у випадку, якщо рейс був скасований за ініціативи авіакомпанії. Радимо не звертатися до авіакомпанії зі запитом на скасування квитка, як деякі перевізники просять (адже у такому випадку, ініціатива буде з вашої сторони).

          Обов’язки авіакомпаній:

  1. Проінформувати пасажирів про правила відшкодування (не про скасування; про скасування має бути внесено в систему бронювання/дистрибуції за 8 годин до рейсу);
  2. Запропонувати альтернативу;
  3. Якщо пасажир відмовився від альтернативи, повернути всі кошти, навіть коли тариф цього не передбачає.

Авіаперевізник має право відмовити в поверненні коштів (за винятком всіх невикористаних державних зборів, податків, аеропортових зборів (такс) і зборів (такс) авіаперевізника), якщо:

  1. Заяву про повернення коштів пасажир подав після закінчення строку чинності квитка;
  2. Квиток придбано за спеціальним тарифом і правилами його використання не передбачено повернення сум (у разі придбання квитка за таким спеціальним тарифом авіаперевізник або його агент з продажу повинен проінформувати про це пасажира під час бронювання і в квитку має бути відповідна відмітка).

Процедура повернення вартості квитка

  1. Для початку треба дочекатися офіційного підтвердження про скасування рейсу на сайті авіакомпанії або через SMS/e-mail від цієї авіакомпанії або продавця. До офіційної заяви повернення квитка вважається добровільним, тому суму повернення розрахують згідно придбаному тарифу.
  2. Перевірити, чи є якісь окремі вказівки для Вашого рейсу.
  3. Якщо авіакомпанія підтверджує повернення, зверніться до продавця. У Вашому квитку повинні бути дані продавця, такі як номер телефону. Продавцем може бути як сама авіакомпанія, так і онлайн-агентство.
  4. Якщо на сайті продавця є можливість заповнити онлайн-заяву на повернення вартості квитків в особистому кабінеті, то краще скористатися цією функцією. Так буде швидше. Якщо такої можливості немає, зв’яжіться з агентством, авіакомпанією або продавцем по телефону або електронній пошті.

Консультацію підготували:

Артем Тридуб та Богдан Осіпов,  студенти юридичної клініки “Право і практика”

Оформлення найманого працівника на роботу фізичною особою-підприємцем

Оформлення найманого працівника на роботу фізичною особою-підприємцем

Юридична клініка Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзьковапідготувала правову консультацію щодо оформлення найманого працівника на роботу фізичною особою-підприємцем (далі – ФОП).

Часто зустрічаються ситуації, коли ФОПи, які мають намір користуватися послугами інших спеціалістів і при цьому офіційно оформити такі трудові відносини. Якщо спеціаліст зареєстрований ФОП, то це спрощує ситуацію і ФОПу достатньо лише укласти із спеціалістом-ФОПом договір про надання послуг і сплачувати оплату за послуги на рахунок банку.

В іншому випадку, якщо спеціаліст не зареєстрований як підприємець і не бажає реєструватись одним із офіційних способів оформлення таких трудових відносин є офіційне працевлаштування спеціаліста, як найманого працівника за трудовим договором.

Нагадуємо, що фізична особа- “єдинник” (платник єдиного податку):

  • І групи – не може мати працівників,
  • ІІ групи – може мати працівників, але їх кількість обмежена у кількості 10 осіб;
  • ІІІ групи – може мати будь-яку кількість працівників.

Якщо не дотримуватися цих умов, фізична особа – “єдинник” втратить право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Прийняття працівника на роботу супроводжується наступними діями:

1) Подання документів щодо працевлаштування та написання заяви на прийняття працівником

Працівник подає наступні документи:

  • трудову книжку при наявності;
  • заяву про прийняття на роботу, в якій потрібно вказати посаду, дату прийняття, вид роботи (основна, за сумісництвом тощо);
  • паспорт або інший документ, який засвідчує особу;
  • ідентифікаційний код;
  • документи про освіту (спеціальність, кваліфікація);
  • документ про стан здоров’я;
  • інші документи (наприклад, військовий квиток) у випадках, передбачених законодавством.

2) Укладення трудового договору

Статтею 24 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП)  встановлено, що працівник не може бути допущеним до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням власника або уповноваженого органу та без подання до органу податкової служби Повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства чи фізична особа – роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП)

Трудові відносини між громадянином, який наймається на роботу, та роботодавцем (юридичною або фізичною особою – підприємцем) оформлюються у письмовій формі. Форма трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затверджена Наказом Мінпраці №260 від 08.06.2001 року. Нумерацію укладених трудових договорів підприємець веде самостійно. Щоб не заплутатися, слід завести журнал реєстрації трудових договорів у довільній формі, у якому присвоювати номери трудовим договорам.

При укладенні трудового договору з працівником може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути зазначена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю, тобто обмеження трудових прав у тому числі на оплату праці, на соціальний захист тощо не допускається.

3) Складання наказ про прийняття на роботу працівника, який підписує керівник

Відповідно до частини третьої ст. 24 КЗпП, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням роботодавця. Під кожен трудовий договір слід складати розпорядження про прийняття на роботу й повідомляти податкову перед допуском працівника до роботи.

4) Складання та подання до податкового органу Повідомлення про прийняття працівника на роботу

Повідомити податкову потрібно напередодні допуску працівника до роботи. Із 2015 року під час оформлення з працівником трудових відносин підприємець не зобов’язаний реєструвати трудовий договір у центрі зайнятості, але має повідомляти про нового працівника орган ДФС. Без повідомлення податкової про прийняття на роботу працівника не можна допускати до роботи. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 “Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу” визначено механізм повідомлення податкової про прийнятих працівників. У додатку до цієї постанови міститься форма повідомлення. Повідомлення треба подавати під час кожного прийняття працівників (в тому числі і сумісників) хоча б за день до фактичного допущення останнього до роботи.

Таке повідомлення подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів ДФС за місцем їх обліку як платника ЄСВ одним із таких способів:

  • засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб;
  • на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
  • на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.

5) Ознайомлення працівника з локальними документами: правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, посадовою інструкцією тощо.

6) Оформлення трудової книжки та особової картки ф. № П-2.

Порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мін’юсту, Мінпраці, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. № 58. Оскільки центр зайнятості не реєструє трудових договорів, запис про прийняття й звільнення в трудовій книжці робить лише підприємець. Згідно з вимогами частини другої ст. 24 КЗпП під часи укладення трудового договору громадянин зобов’язаний подати працедавцеві трудову книжку. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб більше п’яти днів. В листі Мінсоцполітики України від 03.12.2015 р. № 492/06/186-15 роз’яснюється, що в питанні оформлення трудової книжки для працівника, який працевлаштовується вперше, слід керуватися нормами КЗпП. Статтею 48 КЗпП передбачено, що відповідно до п. 2.21-1 Інструкції № 58 трудові книжки працівників, які працюють у ФОП, зберігаються безпосередньо в самих працівників.

Форма №П-2 “Особова картка працівника”, затверджена наказом Держкомстату і Міноборони від 25.12.2009 р. №495/656, є типовою формою первинної облікової документації.

Ведення первинних документів з обліку особового складу є обов’язковим для всіх роботодавців в т.ч. для роботодавців-ФОП, це випливає зі змісту абзацу другогоп.1.1 р.І Інструкції №286, за яким її дія поширюється, в тому числі і на таку категорію роботодавців. Тому особова картка є обов’язковим документом для будь-якого роботодавця. Особову картку потрібно заводити та заповнювати на кожного працівника (у тому числі на сумісників) в одному примірнику.

7) Формування особової справи працівника

Особова справа – це сукупність документів, у яких містяться біографічні відомості і дані про трудову діяльність працівника. Особова спрева ведеться відповідно до “Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях” затвердженого наказом Мінюсту від 18.06.2015 № 1000/5. Особова справа формується “протягом усього часу роботи працівника в установі”. Це означає, що нині особові справи необхідно заводити на всіх працівників установи, підприємства.

9) Зазначення даних новоприйнятого працівника у “зарплатній” звітності бухгалтерії

Отже, роботодавцю слід приділити значну увагу при оформленні найманого працівника на роботу, щоб уникнути штрафних санкцій за порушення трудового законодавства. При цьому сплата штрафу не звільняє від усунення порушень трудового законодавства.

Автор:

Романюк В.А., юрисконсульт 2 категорії юридичної клініки Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова

 

Scroll Up
X