Проблема домашнього насильства в Україні. Теорія та судова практика.

Проблема домашнього насильства в Україні. Теорія та судова практика.

За останні роки, що ми живемо в «ковідному світі», багато із сфер нашого життя значною мірою потерпіли змін, в особливості – негативних. Не оминули проблеми і приватне життя кожного з нас.

13 січня цього року, заступниця міністра внутрішніх справ України повідомила, що у 2021 році до поліції про домашнє насильство заявили на 56% більше громадян, ніж у 2020 році. При цьому, складено на 10% більше адмінпротоколів, винесено на 19% більше термінових заборонних приписів стосовно кривдників, на 11% збільшилася кількість кривдників, які перебувають на обліку.

Проблема домашнього насильства в Україні. Теорія та судова практика.

Як зазначає Катерина Павліченко, це й справді свідчить про ріст рівня свідомості та обізнаності громадян. Проте, варто також брати до уваги складні умови, в яких наразі ми змушені існувати.

Закрите небо, перекриті дороги, зачинені двері власних домівок. Ще не так давно ми боялися показати носа через поріг, залишали одяг біля вхідних дверей, -надцять разів за добу мили та дезенфікували руки. Людство зачинилось у себе вдома, бо так й справді було треба зробити.

Кажуть, що від самотності людина може зійти з глузду в чотирьох стінах. Але чи набагато краще сидіти вдома без можливості вийти, але  вдвох або ж цілою родиною.

Дистанційна робота, дистанційне навчання, онлайн покупки та багато інших речей перейшли у віддалений формат існування. Для когось це стало гарною можливістю проводити більше часу разом. Для інших – змусило замислитись над подальшим співіснуванням.

Проблеми на роботі вже не можна було залишити на роботі. Постійні побутові сварки та чвари. Люди, що бачились на вихідних та декілька годин ввечері тепер повинні бути разом 24/7, а єдине місце спокою – балкон чи туалет.

Як вирішувати власні проблеми – індивідуальний вибір кожного, але, це не повинен бути вибір на користь сили.

Газлайтинг, токсичні відносини та аб’юз – не просто модні молодіжні слова, це те, що існує або ж існували в житті кожного з нас. Просто зараз люди почали звертати увагу на такі випадки та ставитися до них в рази серйозніше.

В підсумку варто зазначити, що ріст випадків домашнього насильства в Україні треба розглядати в двох аспектах.

По-перше, «зріст свідчить про зріст», тобто, якими б не були причини, але збільшення кількості звернень є негативною тенденцією, яка є наслідком багатьох факторів, включаючи: виховання, вплив навколишнього оточення та інше.

По-друге, «свідомість населення». Ніхто з нас не знає скільки насправді випадків ДН стається в Україні кожен день, тому, насправді, статистичні дані про зростання чи зниження – досить відносні. Однак, якщо суспільство наважується дати розголос та подолати проблему, – це все ж гарний знак для подальшого розвитку в цьому напрямку.

Для того, щоб вчасно відреагувати чи запобігти замашньому насильству, необхідно мати уявлення про зміст та складові цього поняття.

Відповідно до тексту статті 126-1 КК України:

  1. домашнє насильство, тобто умисне систематичне (три і більше разів) вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відносить до способів  зазаначених в ст. 126-1 ККУ вчинення домашнього насильства:

  • економічне насильство: умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру,
  • психологічне насильство: словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

2. фізичне насильство: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Як ми можемо зауважити, перелік діянь, що можна віднести до проявів домашнього насильства, доволі широкий та невичерпний, що свідчить не тільки про гнучкість норми, а й про розширені можливості впливу. Варто сказати, що кваліфікація діянь може бути за сукупністю та визначається в кожному окремому випадку індивідуально.

Проблема домашнього насильства в Україні. Теорія та судова практика.

Консультацію підготувала:

Владислава Заєць, студентка правничої клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”

Як захистити себе від аб’юзу?

Як захистити себе від аб'юзу?

У когось слово «аб’юз» викликає усмішку, хтось закочує очі, хтось просто не сприймає це явище серйозно, хтось називає всі свої стосунки аб’юзивними, а хто і справді потерпає від цього і йому зовсім не смішно.

Попри прогресивний розвиток суспільства, світ не стає добріше і толерантніше в сферах, де це край необхідно. Я вже мовчу про прояв емпатії.

Реальний аб’юз це не жарт, це справді страшно. Він не зупиняється на образливих висловах чи діях, він може підігрівати та вирощувати в жертві думки про самогубство. І, на жаль, інколи жертва все ж таки не витримує і закінчує життя. І це все, до речі, не просто домашнє насилля (стаття 126-1 Кримінального кодексу України), яке, виходячи з судової практики, закінчиться в найгіршому випадку виправними роботами, це вже доведення до самогубства (стаття 120 Кримінального кодексу України) – там зовсім інше покарання.

Загалом на сьогодні ця тема активно обговорюється, оскільки аб’юз розростається до великих масштабів. Людина може зіткнутись з аб’юзом у сім’ї, у школі, на роботі та в мережі.

Як захистити себе від аб'юзу?

Що таке аб’юз? Це будь-яка навмисна дія, наслідком якої є фізична або моральна шкода іншій людині. І виходячи з визначення, розуміємо, що аб’юзивні стосунки – це коли людина чинить фізичне, психологічне, сексуальне або економічне насильство над іншою людиною перебуваючи з вами у певному зв’язку (батьки-діти, чоловік-дружина, брат-сестра, однокласник-однокласник тощо). Потрапити в них просто, а ось вибратись буває дуже нелегко.

Зараз я хочу поговорити з вами як захиститися від аб’юзера і того, хто зазіхає на ваші особисті межі з агресією як фізичною, так і моральною.

По-перше, якщо ви відчуваєте насильство у свою сторону, ви маєте усвідомити свою присутність у ньому.

По-друге, дуже важко взяти та вийти з таких стосунків, бо залишаючись в них, ви реалізовуєте якусь свою потребу. Це може бути потреба в увазі, турботі… Іншими словами – визначте навіщо ви терпите таке ставлення до себе, що це вам дає?

По-третє, намагайтесь знайти адекватні рішення реалізації своєї потреби в іншому місці, без залучення іншої людини. Не робіть це чужий коштом, закривайте свої потреби самостійно.

Найголовніше – візьміть відповідальність за своє життя, настрій, інтереси та матеріальні ресурси. А вже потім ви можете звернутись по допомогу до найближчого центру допомоги жертвам насильства, до психолога, або психотерапевта.

Якщо ж аб’юз має фізичне вираження, що трапляється в більшості випадків, коли ви з жертвою живете разом, потрібно діяти за таким алгоритмом.

Є таке поняття, як обмежувальний припис кривднику. Розглядається у межах не кримінального чи адміністративного, а рамках цивільного процесу.

  1. Заява подається до суду за місцем вашої реєстрації.
  2. Суддя повинен розглянути вашу заяву за 72 години.
  3. Судовий збір платити не треба.
  4. Обмежувальний припис виражається у таких заходах:
  • заборона перебувати у місці спільного проживання;
  • усунення перешкод у користуванні сумісним майном;
  • обмеження спілкування з потерпілою дитиною;
  • заборона наближатися на певну відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування;
  • заборона переслідування;
  • заборона листування, телефонні переговори.
  1. Обмежувальне розпорядження видається до 6 місяців.
  2. Про видачу обмежувального розпорядження суд повідомляє поліцію.

У світі майже 8 мільярдів людей, не звужуйте свій світ до однієї і не думайте, що якщо б’є – значить кохає. Якщо б’є, то це стаття Кримінального кодексу Україні і нічого більше.

Як захистити себе від аб'юзу?

Консультацію підготувала:

Анастасія Чех, студентка правничої клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”

Судовий збір: що це? коли та ким сплачується? як обчислити?

Судовий збір: що це? коли та ким сплачується? як обчислити?

Часом зовсім буденні речі стають приводом для складних життєвих викликів. Наприклад, особі необхідно звернутись до суду, що вимагає значних не тільки емоційних та часових витрат, а й фінансових ресурсів.

Цей інформаційний матеріал підготовила правнича клініка Національного університету “Києво – Могилянська академія” з метою полегшити поневіряння громадян на просторах процедури зі сплати судового збору. Особливої актуальності ці відомості набувають з огляду на щорічну зміну його розміру та часту зміну реквізитів його сплати.

Що таке судовий збір?

У Законі України «Про судовий збір» судовим збором визначено збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Коли та ким сплачується?

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи – підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Судовим збором сплачуються:

  • подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;
  • подання до суду апеляційної чи касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;
  • видача судами документів (копій судових рішень);
  • ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Важливо знати! Закон України «Про судовий збір» передбачає пільги щодо сплати судового збору, зокрема, у статті 5 встановлено перелік осіб, які при зверненні до суду звільняються від сплати збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Як обраховувати судовий збір?

Законодавством передбачено загальний порядок визначення розміру ставок судового збору. Згідно з нормою ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» він справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відтак, для визначення розміру судового збору необхідно оперувати трьома категоріями:

  • ціна позову;
  • відсоткова ставка судового збору, визначена у вказаному Законі;
  • прожитковий мінімум для працездатних осіб (станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Якщо Ви подаєте позов, що містить вимоги майнового характеру, то необхідно обраховувати розмір судового збору, застосувавши відповідну ставку судового збору до ціни позову.

У випадку з позовними вимогами немайнового характеру застосовується відсоткова ставка судового збору до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначена у вказаному Законі.

Варто зауважити, що станом на 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481 гривні.

Маючи вищевказані відомості та скориставшись таблицею розмірів ставки судового збору Ви зможете успішно обрахувати суму, яку необхідно сплатити.

Судовий збір: що це? коли та ким сплачується? як обчислити? Судовий збір: що це? коли та ким сплачується? як обчислити?

Корисна порада! Судовий збір можна сплатити онлайн за допомогою державного електронного ресурсу «Судова влада України». Для здійснення платіжної операції належить обрати суд, до якого подаватиметься позов, а надалі сформувати квитанцію. Посилання: «Судова влада України» – URL: https://court.gov.ua/affairs/sudytax/

Детальніше ознайомитись зі ставками судового збору, наданими пільгами та порядком його сплати можна у чинній редакції Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI 

Судовий збір: що це? коли та ким сплачується? як обчислити?

Консультацію підготував:

Владислав Рибалко, студент Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Як отримати е-лікаряний?

Як отримати е-лікаряний?

З 1 жовтня 2021 року електронні лікарняні запрацювали на повну: тепер оформлення усіх лікарняних буде відбуватись винятково з внесенням даних до електронної системи охорони здоров’я. У статті юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія” ви дізнаєтеся що таке е-лікарняний, як його отримати та перевірити.

Та відразу попередимо – якщо ви подумали, що е-лікарняний можна отримати не виходячи із дому – змушені вас засмутити – це не так.

Що таке е-лікарняний?

Медичний висновок про тимчасову непрацездатність, або МВТН – це електронний документ, який: 

  • містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності,  
  • засвідчує тимчасову непрацездатність,
  • може бути підставою для створення е-лікарняного. 

Лікуючий лікар може сформувати МВТН на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров’я за умови пред’явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу непрацездатного. Формування МВТН – безкоштовне.

Як отримати е-лікарняний?

Детальний план дій щодо отримання е-лікарняного було запропоновано на сайті МОЗ.

Крок перший: звернутись для медичного огляду до лікаря.

Крок другий: лікар встановлює факт тимчасової непрацездатності та формує електронний медичний висновок у Реєстрі медичних висновків.

Крок третій: МВТН з моменту накладання на нього КЕП (кваліфікований електронний підпис) лікаря автоматично передається з електронної системи охорони здоров’я до Електронного реєстру листків непрацездатності.

Крок четвертий: На підставі МВТН формується листок непрацездатності. Електронний листок непрацездатності має унікальний реєстраційний номер і надійде роботодавцю пацієнта в його кабінет страхувальника і самому пацієнту в його особистий кабінет на веб-порталі Пенсійного фонду.

Крок п’ятий: Дані електронного листка непрацездатності надходять до Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України у закритому вигляді та відразу відображається в Електронному кабінеті страхувальника (роботодавця) у відповідному статусі. Через 7 днів після закриття електронний переходить у статус “Готовий до сплати”. На підставі сформованої заяви-розрахунку за даними Реєстру страхувальник може робити виплату.

Чи буде е-лікарняний в додатку Дія?

Як повідомляється на сайті МОЗ е-лікарняний, на жаль, не відображатиметься в додатку Дія. Проте в додатку можна буде перевірити чи сформований МВТН конкретній особі.

Де можна перевірити мій е-лікарняний? 

Перевірити інформацію про е-лікарняний можна на веб-порталі Пенсійного фонду України та у розділі “Застрахованим особам”, натиснувши на іконку “Дані з Електронного реєстру листків непрацездатності” в особистому кабінеті. Ви також можете зареєструватись на порталі ПФУ і отримувати смс-повідомлення із відповідною інформацією про е-лікарняні.

Як отримати е-лікарняний при COVID-19?

Алгоритм дій щодо отримання е-лікарняного при короновірусній хворобі такий самий як і при будь-якому іншому захворюванню. Варто лише звернутися до свого сімейного лікаря або терапевта. На період карантину можна зателефонувати до лікаря або написати йому у вайбер. Тому особистий візит є необов’язковим. Якщо у Вас не підписана декларація з сімейним лікарем, це також можна владнати дистанційно.

Як отримати е-лікаряний?

Авторки публікації:

Балагур Юліана та Колодна Катерина, консультантки юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”

Що таке фінансовий моніторинг та для чого він потрібен?

Що таке фінансовий моніторинг та для чого він потрібен?

Часом, деякі поняття та терміни здаються нам дуже далекими, відірваними від повсякденного життя. Натомість, кожен колись стикався з певними обмеженнями при проведенні банківських операцій. Наприклад, з неможливістю переказу певної суми коштів за допомогою терміналу банку без підтвердження особи. Також подібна ситуація трапляється при переказі коштів від імені юридичної особи. Ці прості приклади безпосередньо пов’язані з фінансовим моніторингом. Детальніше про це – у правовій консультації юридичної клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”.

Що таке фінансовий моніторинг?

Відповідно до положень законодавства, фінансовий моніторинг – це сукупність заходів, що вживаються уповноваженими суб’єктами у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та здійснюються у формі:

  • державного фінансового моніторингу та
  • первинного фінансового моніторингу.

Що таке фінансовий моніторинг та для чого він потрібен?

Яке призначення фінансового моніторингу?

Попри доволі конкретний зміст відповідного питання, воно є дуже глибинним. Звісно, першочерговим завданням фінансового моніторингу є забезпечення національної безпеки шляхом здійснення заходів щодо виявлення та запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Водночас, вищевказане створює передумови для утвердження міжнародної фінансової безпеки.

Іншим аспектом є те, що доходи, одержані злочинним шляхом в жодному випадку не мають бути легалізовані. Особи, які вчиняють такі фінансові операції, діють не тільки всупереч законодавству та загальним нормам моралі, але й наживаються на цьому.

Хто є суб’єктом здійснення фінансового моніторингу?

Положеннями ч. 2 ст. 6 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” передбачено перелік суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

Варто звернути увагу, що окрім банків та фінансових установ, до них відносять ще й операторів поштового зв’язку, постачальників послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів, а також спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу (бухгалтери, адвокати, нотаріуси та ін.).

Суб’єктами державного фінансового моніторингу є:

  1. Національний банк України;
  2. Міністерство юстиції України;
  3. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
  4. Міністерство цифрової трансформації України та спеціально уповноважений орган.

Які операції підпадають під фінансовий моніторинг?

В даному випадку доречно зазначити про наявність такого поняття, як порогові фінансові операції. Відповідним терміном позначають операцію, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції.

Важливо! Крім того, фінансовому моніторингу підлягають операції, які мають одну або більше таких ознак:

  • фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів);
  • фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сім’ї та/або осіб, пов’язаних з політично значущими особами;
  • фінансові операції із переказу коштів за кордон (в тому числі до держав, віднесених Кабінетом Міністрів України до офшорних зон);
  • фінансові операції здійснюються учасником, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі, що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів або учасником фінансової операції є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому в зазначеній державі.

Що таке фінансовий моніторинг та для чого він потрібен?

Принагідно слід зауважити, що фінансові операції, спроба їх проведення, незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб’єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов’язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

З особливостями фінансового моніторингу в Україні можна детальніше ознайомитись у чинній редакції Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX.

Що таке фінансовий моніторинг та для чого він потрібен?

Консультацію підготував:

Владислав Рибалко, студент юридично клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”

 

.

Які гарантії надаються викривачу корупції?

Які гарантії надаються викривачу корупції?

Корупція несе величезну загрозу для будь-якого владного механізму та держави, в цілому. Особливої актуальності зазначене набуває в Україні, адже за результатами досліджень неурядової міжнародної організації Transparency International, індекс сприйняття корупції в державі у 2020 році є доволі високим (117-а позиція за рейтингом, з-поміж 180 країн).

Протидіяти даному явищу має все суспільство, а не лише уповноважені державні органи. Саме інститут викривачів покликаний реалізувати ефективне запобігання корупції.

Хто є викривачем корупції?

Для визначення цього питання необхідно звернутись до положень Закону України «Про запобігання корупції», які вказують на ознаки особи викривача та інформації, яка ним повідомляється.

Зокрема критеріями визначення особи викривачем корупції є:

  1. Фізична особа;
  2. Внутрішнє переконання у достовірності інформації.

Ознаки інформації, що повідомляється викривачем:

  1. Стосується корупційного правопорушення;
  2. Достовірність;
  3. Отримана у зв’язку зі здійсненням трудової, професійної, господарської чи іншої діяльності;
  4. Отримана у зв’язку з участю особи у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Важливо! Статус викривача надається за умови відповідності зазначеним критеріям самої особи та інформації, що повідомляється.

Який порядок провадження діяльності викривача?

Ефективність даного інституту досягається завдяки тому, що викривачем може стати будь-яка особа. Водночас зазначене дає змогу суб’єкту повідомлення про корупційне правопорушення вільно обирати спосіб надання інформації про акт вчинення корупції:

  1. Внутрішні канали (повідомлення уповноваженої особи відомства, установи або організації);
  2. Зовнішні канали (повідомлення через інших осіб або засобами публічного інформаційного простору);
  3. Регулярні канали (повідомлення уповноваженого державного органу, їх посадових осіб).

Окрім цього, законодавством передбачено можливість надання викривачем корупції інформації за допомогою Єдиного порталу повідомлень викривачів. На жаль, зазначена опція з використання інформаційно-телекомунікаційної системи досі не реалізована на практиці.

Які права та гарантії має викривач?

Викривач має право на:

  1. Конфіденційність та анонімність (заборона розкриття ідентифікуючої інформації про особу викривача, його близьких);
  2. Отримання інформації (про розгляд здійсненого повідомлення);
  3. Винагороду;
  4. Правову допомогу;
  5. Захист трудових прав та інші форми захисту (у т.ч. фізичний захист);

З правами та гарантіями, наданими викривачу корупції, можна ознайомитись у чинній редакції Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.

Принагідно звернути особливу увагу на деякі гарантії, викладені у переліку. Передусім це стосується питання винагороди викривачу, який повідомив про корупційний злочин.

Відповідна особа дійсно має таке право. Водночас дана опція практично не втілюється. Вказане спричинено особливими умовами, дотримання яких є обов’язковим для реалізації вищевказаного права:

  1. Грошовий розмір предмета правопорушення або завданої шкоди у п’ять тисяч і більше перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (понад 11 350 000 грн);
  2. Винесено обвинувальний вирок суду.

У зв’язку з встановленням високого рівня мінімального грошового розміру предмету правопорушення або збитків, не за всі викриття особа може реалізувати право на винагороду.

Іншим важливим питанням є гарантія захисту трудових прав викривача. Зазначене передбачає недопущення застосування до такої особи негативних заходів впливу з боку роботодавця. Йдеться, зокрема, про такі наслідки: звільнення, переведення, застосування дисциплінарного стягнення тощо. Такі заходи можуть бути правовими лише формально. Водночас визначальним є їх вибірковий характер, відсутність послідовності при прийнятті відповідного рішення.

Існує два механізми захисту викривача від порушення його трудових прав: адміністративний та судовий.

Перший полягає у здійсненні контролю уповноваженим органом за дотриманням суб’єктами законодавства. Відповідна функція виконується НАЗК. У випадку повідомлення про порушення певних прав, відомство уповноважене виносити припис щодо усунення такого порушення.

Водночас варто звернути увагу на відсутність механізму виконання припису відомства. Це обумовлює появу альтернативних варіантів реакції органу, установи або організації. Очевидно, уповноважений на прийняття рішень про застосування певних негативних заходів до викривача, орган чи посадова особа не зацікавлені у реальному усуненні порушень. Вищевказані суб’єкти передусім матимуть намір підтвердити правильність прийнятого раніше рішення.

Варто зауважити, що при захисті трудових прав шляхом звернення до суду, принцип конфіденційності реалізувати повноцінно не вдасться (на відміну від ситуацій розгляду питання щодо виплати викривачу винагороди). Зазначене обумовлено тим, що опонентом у спорі буде працедавець особи. Відтак, при обранні способу захисту порушеного права, необхідно ретельно зважити всі перспективи та загрози.

Які гарантії надаються викривачу корупції? Які гарантії надаються викривачу корупції?

Автор консультації:

Владислав Рибалко, студент правничої клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”

Які гарантії надаються викривачу корупції?  

Кінцевий бенефіціарний власник для громадських та благодійних організацій – як не втрапити в халепу?

Кінцевий бенефіціарний власник для громадських та благодійних організацій - як не втрапити в халепу?

Залишилося трохи більше трьох днів, щоб подати до органів юстиції інформацію про кінцевого бенефіціарного власника. І хоч ця вимога спричинила значну критику з боку громадського сектору, але наразі законодавство вимагає, щоб і громадські, і благодійні організації подавали таку інформацію. Інакше, керівнику організації може загрожувати штраф на кругленьку суму. 

В цій публікації ми не будемо вдаватися в тонкощі законодавства та передумови того, звідки така вимога взялася. Про це вже багато писали й інші, наприклад тут

Натомість, ми ще раз зорієнтуємо по строках та порядку подання документів, а також відповідальності за несвоєчасне їх подання – (спойлер – процедура зовсім не складна, насправді ;)) – в першу чергу, для громадських об’єднань та благодійних організацій. 

Часу, аби це зробити – вже зовсім небагато – до завершення цього тижня. Проте, навіть, якщо ви не встигнете подати документи особисто у ЦНАП (для благодійних організацій) або до місцевого відділу юстиції (для громадських об’єднань), це можна зробити до кінця дня 10 жовтня 2021 року – надіславши документи поштою, попередньо завіривши їх нотаріально.  

А тепер давайте розбиратися детальніше. 

Отож – подати інформацію про кінцевого бенефіціара потрібно до 10 жовтня 2021 року (включно) – тобто, вже цієї неділі.

Яку інформацію треба подати?

Фактично, це два документи – заява та структура власності.

Форма 2 – для благодійних організацій (КБВ наявний / КБВ відсутній), а для громадських об’єднань – Форма 4 (КБВ наявний / КБВ відсутній). 

Нагадуємо, що Міністерство фінансів України днями оновило Зразки складання схематичного зображення структури власності.

Для подачі інформації ви можете обрати один із таких способів:

  • безпосередньо звернутися до державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (територіальне управління мін’юсту) або ЦНАПу з дотриманням принципу екстериторіальності в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Наприклад, якщо ви хочете подати інформацію в Рівному, то вам слід звернутися до Рівненського ЦНАПу. 
  • надіслати документи поштою (Укрпоштою), бажано рекомендованим листом на адресу місцевого відділу юстиції (наприклад, у Рівному вулиця Івана Вишенського, 4А, 33000). 

Необхідно пам’ятати, що заява про державну реєстрацію має бути нотаріально посвідчена!

  • під час проведення інших реєстраційних дій, при вчиненні яких передбачено подання документів для встановлення відомостей про КБВ, надати відповідні відомості.

Із особливостями заповнення документів ви можете ознайомитися за наступним посиланням.

Певно виникає логічне запитання щодо оплати даної адміністративної послуги. 

Відповідно до статті 36 ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань” така послуга є безоплатною. У разі одночасного внесення інших змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу чи закінчення тримісячного строку з дня набрання чинності Наказом про структуру власності, адміністративний збір буде справлятися у розмірі, встановленому Законом.

Отже, відповідно з 11 липня 2021 року по 10 жовтня 2021 року адміністративний збір не буде справлятися!

А що далі? – якщо Парламент, все ж, не скасує цю вимогу для громадських та благодійних організацій – описану процедуру доведеться повторювати щорічно. У цьому році прийом документів був доступним з 11 липня. Таку процедуру належить виконувати навіть коли інформація про кінцевих бенефіціарних власників не зазнала змін. 

Довідково: громадські об’єднання зобов’язані, зокрема, зберігати і регулярно оновлювати інформацію, достатню для ідентифікації кінцевих бенефіціарних власників (засновників, керівників, членів керівних органів та довірених осіб громадського об’єднання), а також надавати їх державному реєстратору у випадку та обсязі, передбачених законом (п. 1 ч.7 ст. 23 Закону України «Про громадські об’єднання»).

Що може статися, якщо ці дані, все ж, не подати? 

Порушення термінів подання тягнуть за собою накладення штрафу на керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), від 17000 до 51000 грн. (ч. 6 ст. 166-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення – КУпАП).

Протоколи про накладення штрафів будуть складатися Міністерством юстиції України (його територіальними управліннями) як центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців (ч.1. ст. 255 КУпАП). 

Щоправда, Міністр юстиції України запевнив, що штрафи не будуть накладатися в найближчі місяці. 😉 

Можливо вам будуть корисні наступні посилання для додаткової інформації:

Кінцевий бенефіціарний власник для громадських та благодійних організацій - як не втрапити в халепу?

Автори публікації:

Балагур Юліана та Юзвяк Андрій, консультант(к)и  юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”

У випадку виникнення запитань – звертайтесь до юридичної клініки “Pro bono”

З радістю допоможемо!

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Роботодавці часто нехтують законодавчими механізмами щодо оформлення своїх працівників і вважають, що так вони звільнять себе від податкового навантаження та зайвих витрат. Трапляється, що і працівники думають, що робота без офіційного трудового договору дає їм більше свободи дій або ж менше проблем. Але, чи справді це так? Юридична клініка “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”  проаналізувала декілька правових аспектів цього питання та підготувала з цієї тематитики правову консультацію.      

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) – це в першу чергу  порушення трудового законодавства. Проте, наразі, багато хто з роботодавців на свій ризик наймають працівників на “усній домовленості” і хоча це й зменшує додаткове юридичне навантаження для обох сторін, проте – це  позбавляє одну сторону гарантованих їй трудових прав. 

Переваги офіційного працевлаштування для працівника: 

  • заробітна плата офіційно працевлаштованого працівника не може бути меншою мінімальної – 6 000 грн. станом на 1 січня 2021 року (ст. 95 КЗпП України);  
  • право на оплачувану відпустку; 
  • право на оплату лікарняного; 
  • право на достроковий вихід на пенсію через шкідливі умови праці; 
  • право на скорочений робочий день, тиждень через шкідливі умови праці; 
  • право не працювати у вихідний і святковий день; право не залучатися до понаднормових робіт без бажання працівника; 
  • право на допомогу в зв’язку з безробіттям; 
  • право не залучатися до понаднормових робіт без бажання працівника
  • право на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань; 
  • право на захист від незаконного звільнення тощо. 

Однак соціальний захист сьогодні та пенсійне забезпечення в майбутньому залежить, перш за все, від свідомої громадянської позиції самих працюючих.  В першу чергу, громадяни ризикують втратити право на пенсію, чи на її частину, адже при обчисленні пенсії враховується розмір зарплати, для виходу на пенсію у 2021 році потрібно мати страховий стаж не менше 28 років після досягнення чоловіками 60 років та жінками 59 років 6 місяців (з 1 квітня 2021 року – після досягнення жінками 60 років).

Заробітна плата офіційно працевлаштованого працівника, про яку щомісячно та в повному обсязі звітує роботодавець і з якої здійснюється сплата єдиного внеску, забезпечує працівника повним соціальним захистом, гарантованим державою, а період роботи зараховується в повному обсязі для стажу, який буде разом із розміром заробітної плати  враховуватися при  нарахуванні пенсійної виплати. Також офіційне укладення трудового договору захищає найманого працівника відповідно до чинного трудового законодавства у разі порушення його прав, а саме:

  • якщо роботодавець затримує виплату заробітної плати;
  • відмовляється оплатити виконану роботу;
  • не додержується інших своїх зобов’язань.      

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Переваги від офіційної трудової домовленості має й роботодавець. До них відносяться: центри зайнятості, які надають допомогу по частковому безробіттю застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Зазначена допомога надається роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину та у разі сплати ним єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Якщо ж роботодавці використовують найману працю без укладення трудового договору, то вони несуть відповідальність у разі:

  • фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту);
  • оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час;
  • виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків.

В даному випадку на роботодавця накладається штраф за оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (з 1.01.2021 – 60 000 грн, з 1.12.2021 – 65 000 грн), до єдинників-роботодавців групи 1-3 застосовується попередження.

Повторне порушення протягом 2-х років з дня виявлення порушення – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (з 1.01.2021 – 180 000 грн, з 1.12.2021 – 195 000 грн).

Відсутність трудового договору роботодавець може пояснювати тим, що особа проходить стажування та не отримує заробітну плату. Річ у тім, що без укладення трудового договору роботодавець (не рахуючи держслужбу) може взяти на стажування, як потенційних працівників наступні категорії осіб – студентів та безробітних. Якщо мова йде про звичайного претендента на робоче місце, окрім студентів та безробітних, то він може бути допущений до роботи у випадках зазначених у ст.24 КЗпП. При цьому для перевірки працівника на предмет його профпридатності в трудовому законодавстві передбачена можливість установлення випробування при прийнятті на роботу. В такому випадку в наказі підприємства, організації, установи про прийняття на роботу повинна бути застережена умова про випробувальний термін працівника. З таким наказом працівник має бути ознайомлений під підпис.  

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

У разі якщо перевіряючий орган виявить факт нелегального стажування, тобто без трудового договору, то роботодавець отримає штраф у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат (з 1.01.2021 – 180 000 грн, з 1.12.2021 – 195 000 грн) за кожного так званого стажиста, який був допущений до роботи без укладення трудового договору (абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України).

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Проаналізувавши дані Державної служби України з питань праці можна стверджувати, що роботодавці досі ризикують не підписуючи трудові договори з працівниками. Для того, щоб Ви краще зрозуміли всі наслідки, пропонуємо кілька прикладів.

На Львівщині під час перевірки одного із лісогосподарських підприємств, інспектори виявили 101 неоформленого працівника. В результаті, власник підприємства отримав штраф на більш, ніж 12,5 мільйонів гривень (12 644 190, 00).

На Вінниччині під час інспекційного відвідування будівельних майданчиків суб’єкта господарювання, було встановлено факт використання найманої праці 128 працівників без належного оформлення трудових відносин. На суб’єкта господарювання накладено фінансові санкції в розмірі 6 млн 400 тис. гривень.

У Львові роботодавець під виглядом «стажування» приховував трудові відносини. Власник закладу отримав штраф у розмірі 94 тисячі гривень. Через два місяці до закладу повторно навідалися з перевіркою. Власник так і не зрозумів своїх помилок –  п’ятеро осіб працювали у закладі на посадах кухаря та офіціанта неофіційно, нібито проходячи стажування, що є порушенням законодавства про працю. Як результат, Управління Держпраці наклало на роботодавця штраф у розмірі 750 тисяч гривень.

Ще один приклад – головним управлінням Держпраці у Львівській області застосовано фінансову санкцію на загальну суму 300 тис. грн на підприємство, що зареєстроване у м. Дрогобич та надає послуги таксі.

З детальнішою інформацією Ви можете ознайомитись на сайті Державної служби України з питань праці. 

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Відомі й санкції за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні – на роботодавця накладається штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати (з 1.01.2021 – 18 000 грн, з 1.12.2021 – 19 500 грн). Такі штрафи накладаються Державною службою України з питань праці.

Практика свідчить, що працедавці, які дотримуються законодавчих вимог без проблем проходять перевірки Держпраці. Натомість ті, хто намагаються законодавство обійти і шукають різноманітні вигадки, в результаті сплачують великі кошти за порушення законодавства.

Тому, якщо Ви все ще думаєте, що наймання працівників без оформлення з ними трудових відносин спрощує ведення бізнесу та зменшує фінансові витрати, то це зовсім не так. А витрати які виникнуть у зв’язку з виявленням незадекларованих  працівників  значно перевищують витрати при оформленні трудових відносин відповідно до законодавства. Працівнику, в свою чергу, рекомендується наполягати на укладенні трудового договору, хоча б для того щоб не порушували Ваші права.

Праця за трудовим договором: право чи обов’язок?

Авторки консультації:

Серган Катерина та Петренчук Ілона, консультанти юридичної клініки “Pro bono” Національного університету “Острозька академія”

У випадку виникнення запитань – звертайтесь до юридичної клініки “Pro bono” (https://m.facebook.com/legalclinic.probono.nuoa/, e-mail: oa.probono@gmail.com). З радістю допоможемо!

 

 

Аліменти: відповідальність за ухилення від сплати

Аліменти: відповідальність за ухилення від сплати

Про аліменти на дитину та відповідальність за ухилення від їх сплати – у наступній консультації правничої клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”. 

Аліменти на дитину – за спосіб виконання батьківського обов’язку щодо утримання своєї дитини у передбачених законом випадках. Та не всі батьки ставляться до цього обов’язку з однаковою відповідальністю. Трапляються випадки, коли аліменти призначені, але боржник не виявляє бажання їх сплачувати. Законодавець передбачив таке «небажання» та запровадив різні види відповідальності за ухилення від сплати аліментів..

Аліменти: відповідальність за ухилення від сплати

Цивільна відповідальність виявляється у праві одержувача аліментів стягнути у судовому порядку неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Стягувач, подаючи позов до суду, повинен сам розрахувати розмір пені на підставі відомостей від виконавця про суму та період заборгованості, а також повинен довети, наявність винних дій особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, що призвели до виникнення заборгованості.

Крім того, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець може:

  1. обмежити боржнику право виїзду за межі України;
  2. обмежити боржника у праві керування транспортними засобами;
  3. обмежити боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
  4. обмежити боржника у праві полювання

Дані обмеження будуть діяти аж до момент погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

За несплату аліментів існує також адміністративна відповідальність, яка зазначена у ст. 183-1 КУпАП, а саме: несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання − тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

При чому, протокол про таке правопорушення повинени скласти сам виконавець та надіслати його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

Найсуворіший вид відповідальності за несплату аліментів передбачений ст. 164 ККУ, а саме: злісне ухилення від сплати аліментів встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні − карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Аліменти: відповідальність за ухилення від сплати

Під злісним ухиленням слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховання доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

У разі наявності ознак кримінального правопорушення виконавець повинен роз’яснити стягувачу аліментів його право на подачу заяви в правоохоронні органи(наприклад, слідчому в поліцію) про відкриття злісну несплату аліментів, але стягувач повинен подати таку заяву самотужки.

Тобто, різних «стимулів» для боржника виконувати свій обов’язок зі сплати аліментів вистачає, а ступінь їх важкості для такої особи може стати дієвим механізмом для стягувача, щоб отримати законні виплати на дитину.

Аліменти: відповідальність за ухилення від сплати

Автор консультації:

Олег Мельник, студент – консультант Національного університету “Києво – Могилянська академія”

Аліменти: як стягнути виплати за минулий час

Аліменти: як стягнути виплати за минулий час

Правова клініка Національного університету “Києво – Могилянська академія” підготувала чергову юридичну консультацію. Цього разу  студент – клініцист Олег Мельник розповідає про порядок стягнення аліментів за минулий час. Усі деталі – читайте далі.

За загальним правилом, аліменти на дитину можуть бути призначені у судовому порядку від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви. Але іноді бувають ситуації, коли один з батьків, який набув право отримувати аліменти на дитину, не скориставця цим правом вчасно. У такому випадку сімейне законодавство передбачило можливість стягнення аліментів з платника за минулий період.

Відповідно до ст. 194 Сімейного кодексу України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання.

Така можливість є скоріше виключенням з загальних правил стягнення аліментів та має свої особливості. Стягувач має право на отримання аліментів за минулий період тільку у випадку, коли вони не стягувалися раніше, та, якщо він доведе, що вживав заходи щодо одержання аліментів з відповідача, а відповідач ухилявся від надання допомоги на утримання дитини. Такий доказ необхідний, оскільки вважається, що, оскільки особа не зверталась про призначення аліментів раніше, то інший з батьків належним чином виконував свої обов’язки по утриманню.

Доказами того, що позивач намагався отримати аліменти раніше можуть бути, наприклад:

  • письмові звернення позивача до відповідача,
  • докази спроб встановлення місця проживання, роботи, справжній розмір заробітку відповідача,
  • докази приховування відповідачем місця роботи, проживання, розміру заробітку,
  • покази свідків, які підтвердять, що позивач звертався по допомогу на утримання дітей.

Можна подати до суду електронні докази листування з відповідачем, щоб довести факт обізнаность відповідача про свій обов’язок сплачувати аліменти та умисне ухилення від його виконання.

Аліменти: як стягнути виплати за минулий час

Також важливо розуміти, що дана процедура відрізняється від стягнення заборгованості по аліментах, адже останнє має місце лише тоді, коли виплати вже були призначені (у нотаріальний чи судовий спосіб), але не сплачувалися платником. У випадку ж стягнення аліментів за минулий час, той з батьків, з ким проживала дитина мав право на отримання аліментних виплат, але не зміг скористатися цим правом.

Аліменти: як стягнути виплати за минулий час

Автор консультації:

Олег Мельник, студент – консультант правничої клініки Національного університету “Києво – Могилянська академія”

X