Інтернет і коментарі: де проходить межа між свободою слова та порушенням прав інших людей?

Сьогодні кожен користувач соціальних мереж може стати “експертом” – від юриспруденції до медицини. Соцмережі дали кожному голос. Але разом із правом висловлювати думку прийшла й відповідальність за слова. Постає питання де закінчується свобода слова та починається порушення етики чи навіть закону?

Коментар під дописом, сторіс чи відео – це не просто “власна позиція”, а публічне висловлювання, за яке передбачена цивільна, адміністративна та навіть кримінальна відповідальність.

Свобода слова – не свобода ображати. Відповідно до статті  34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів і переконань, але це право не безмежне. Коли коментар переходить межу, а саме: містить образи, приниження честі чи гідності, дискримінаційні висловлювання або наклеп – це вже не думка, а правопорушення.

Так, згідно статті 297 Цивільного кодексу України, кожен має право на повагу до його гідності та честі які є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до статей 276-280 ЦК України, особа, яка постраждала внаслідок поширення недостовірної або образливої інформації, може вимагати: 

• відповіді на таку інформацію;
• спростування недостовірної інформації;
• заборони її подальшого поширення;
• публічного вибачення;
• грошового відшкодування тощо.

Окрему увагу законодавство приділяє поширенню неправдивих чуток. Так, стаття 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за поширення неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку. За такі дії передбачено штраф у розмірі від 10 до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або до 1-го місяця виправних робіт із відрахуванням 20% заробітку.

Крім того, у певних випадках висловлювання в мережі можуть містити ознаки кримінального правопорушення. Зокрема, стаття 161 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образу релігійних почуттів громадян у зв’язку з їх релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Такі дії караються штрафом від 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 5 років або позбавленням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.

Стаття 295 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького вислання громадян, що загрожують громадському порядку, а також виготовлення зберігання чи розповсюдження матеріалів такого змісту. Санкція статті передбачає штраф до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до 3 років або обмеженням волі на той самий строк. 

Судова практика 

Показовим є приклад судової практики. Громадянин опублікував у соціальній мережі Facebook відео з неправдивими твердженнями про нібито мінування дамби ТОВ «Подільський Каскад» та незаконний вилов риби. Такі повідомлення могли ввести громадян в оману та стати підставою для необґрунтованих викликів поліції. 

Суд встановив, що поширення відомості не відповідали дійсності та є неправдивими чутками.

Жмеринський міськрайонний суд визнав особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-1 КУпАП (поширення неправдивих чуток), та наклав штраф у розмірі 170 грн, а також стягнув судовий збір 605,60 грн.

(https://reyestr.court.gov.ua/Review/122796500)

Пам’ятайте, свобода слова – це право висловлювати думку, але не право порушувати закон і права інших людей. Онлайн-простір не є “зоною без правил”, а відповідальність за слова в інтернеті є такою ж реальною як і в офлайн житті.