Заповіт, договір дарування та договір довічного утримання

Кожна людина вправі розпорядитися своїм набутим за життя майном  за власним бажанням. Але як це краще зробити, щоб забезпечити собі гідний рівень життя і не залишитись ошуканим? Юридична клініка ННЮІ Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника допоможе розібратися в таких поняттях,  як заповіт, договір дарування та договір довічного утримання.

При цьому, метою даних категорій є передача майна, проте умови і наслідки суттєво відрізняються.

Заповіт

Відповідно до Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Тобто, Ви самі можете визначити, хто і в якому обсязі отримає Ваше майно. Проте варто звернути увагу на те, що незалежно від складу осіб, які зазначені як спадкоємці у заповіті, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують  половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

До плюсів заповіту варто віднести те, що заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, тільки після виконання певної умови (проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

А також таємниця заповіту: нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту. Заповіт навіть може бути секретним – він посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

Крім того, заповідач має право в будь-який момент змінити або скасувати заповіт, не повідомляючи про це особу, на ім’я якої його складено. Кожний новий заповіт скасовує попередній.

Для особи, яка визначена в заповіті як спадкоємець, правові наслідки наступають після смерті заповідача та після спливу шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини.

Складання заповіту не дає права спадкоємцям вимагати від Вас передачі їм майна, права на проживання у Вашій квартирі чи будинку до Вашої смерті, чи виселення Вас із житла, права користування земельною ділянкою тощо.

Уклавши заповіт, Ви можете домовитись із спадкоємцями про надання підтримки у старості (грошей, догляду, допомоги по господарству), але Ви не можете вимагати цього. В такому випадку єдиним засобом впливу на спадкоємців буде Ваше беззаперечне право на скасування заповіту чи призначення іншого спадкоємця.

Отже, для заповідача правові наслідки заповіту є досить сприятливими – майно залишається в його власності до самої смерті і право на скасування заповіту також залишається за ним.

Договір дарування

Відповідно до Цивільного кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Уклавши договір дарування, Ви перестаєте бути власником свого майна та втрачаєте будь-які права на це майно. Особа, якій Ви подарували своє майно, вправі вимагати від Вас передачі їй майна, має право проживати у подарованій квартирі чи будинку, має право вимагати виселення Вас із житла чи заборонити користуватись земельною ділянкою.

Розірвати такий договір можливо тільки:

  • якщо особа, якій Ви подарували майно, вчинила умисний злочин проти Вас чи членів Вашої сім’ї;
  • якщо особа, якій Ви подарували майно, створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність;
  • якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

До плюсів такого договору варто віднести те, що:

  • на майно, крім обдарованого, ніхто не матиме права, дарунок буде належати виключно йому;
  • для оформлення договору потрібен мінімальний пакет документів;
  • дарування допускає його укладення за участю представника, представник повинен діяти тільки на підставі і в межах доручення , виданого довірителем (дарувальником), на відміну від заповіту, де є обов’язковою участь спадкодавця.

Тому, укладати договір дарування потрібно тільки з перевіреними людьми, яким Ви довіряєте. Подарувавши квартиру чи будинок, Ви втратите будь-яке право на це майно.

Якщо сторонні люди пропонують вам укласти договір дарування в обмін на надання допомоги та утримання, швидше за все – це шахраї! Адже для обміну майна на допомогу чи утримання Цивільним кодексом України передбачено спеціальний договір, який ми розглянемо далі.

Договір довічного утримання

Відповідно до Цивільного кодексу України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Отже, при укладенні договору довічного утримання набувач одразу стає власником зазначеного в договорі майна.  Але з метою забезпечення виконання умов договору  нотаріусом накладається заборона на розпорядження майном.

Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

Оскільки даний договір передбачає можливість догляду, то сторони мають чітко визначити, в чому саме полягатиме догляд (умови, форми, способи догляду, їх періодичність, якість та зміст), наприклад:

  • вид і кількість харчування – скільки разів на добу, калорійність та окремі елементи;
  • медичне обслуговування – вид послуги медичного обслуговування, які ліки необхідні, їх кількість і приблизна вартість;
  • матеріальне забезпечення – чітко визначена грошова сума, черговість виплат грошових сум.

Законодавець також покладає на набувача обов’язок у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання.

Таким чином, для набувача наслідки договору довічного утримання  є більш сприятливими, оскільки людина стає власником майна відразу після підписання договору.

Що стосується відчужувача, то його право власності після підписання договору припиняється; натомість він набуває усі види догляду, матеріальне забезпечення, право довічного проживання у відчуженій квартирі (будинку), а у випадку невиконання чи неналежного виконання договору законом передбачено можливість розірвати договір довічного утримання на вимогу відчужувача, однак лише за рішенням суду.

Отже, перевагами  договору довічного утримання є:

  • обов’язок набувача та можливість визначити конкретні заходи щодо утримання відчужувача;
  • заборона відчуження переданого за договором нерухомого майна до смерті відчужувача.

А до недоліків належать:

  • розірвання договору і повернення свого нерухомого майна можливе лише в судовому порядку, що тягне за собою додаткові витрати, моральні переживання та найдорогоцінніше – час, а майно вже зареєстроване за набувачем;
  • необхідність прописувати у договорі всі найдрібніші деталі, що у більшості випадків потребуватиме правової допомоги при укладенні договору.
Заповіт, договір дарування та договір довічного утримання

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll Up
X