Зупинення провадження через проходження військової служби

В умовах воєнного стану вкрай актуальною є проблема цивільного процесу.  Що відбувається з розглядом судової справи (наприклад, про поділ майна, стягнення боргу чи спадщину), якщо одна зі сторін спору мобілізована до Збройних Сил України? Як реалізувати свої процесуальні права, перебуваючи на лінії бойового зіткнення, і чому підходи Верховного Суду до захисту прав військовослужбовців зазнали суттєвих змін?

Часто громадяни та навіть правники ототожнюють різні правові підстави для зупинення провадження. Давайте проаналізуємо ці механізми через актуальну судову практику.

Якщо учасник справи призваний на військову службу за мобілізацією під час дії воєнного стану, застосовується пункт 2 частини 1 статті 251 ЦПК України.

Відповідно до цієї норми, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі. Це імперативна норма, тут суддя не має дискреційних повноважень та не оцінює доцільність такого кроку. Провадження зупиняється до моменту припинення перебування сторони у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Для реалізації цього права особі або її представнику достатньо подати відповідне клопотання, долучивши довідку за формою №5 або витяг із наказу про зарахування до списків особового складу військової частини.

Важливе розмежування щодо строкової служби

Не слід плутати мобілізацію зі строковою або альтернативною (невійськовою) службою. Для останніх передбачена стаття 252 ЦПК України, яка встановлює лише право, а не обов’язок суду зупинити провадження. Більше того, частиною 3 статті 252 ЦПК України прямо закріплено: якщо особа на строковій чи альтернативній службі має представника, суд взагалі не має права зупиняти справу. Натомість для мобілізованих військовослужбовців (ст. 251 ЦПК України) наявність адвоката не позбавляє їхнього безумовного права на зупинення судового процесу.

Зміни у судовій практиці

Зупинення провадження є дієвим інструментом, коли справа розглядається. Але як діяти, якщо суд виніс рішення без вашої участі, а строки на апеляційне чи касаційне оскарження пропущено через виконання бойових завдань? Аналіз рішень Верховного Суду демонструє відчутну зміну векторів правозастосування:

• Лояльний підхід (2022–2023 роки): На початку повномасштабного вторгнення суди застосовували максимально лояльний підхід. Так, в ухвалі від 15 липня 2022 року (справа № 460/14618/21) суд визнав, що запровадження правового режиму воєнного стану та перебування позивача на військовій службі є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження. У той період сам факт мобілізації трактувався як обставина, що об’єктивно унеможливлює вчинення процесуальних дій.

• Формалізований підхід (з 2024 року): Починаючи з 2024 року, судова практика стала значно жорсткішою. В ухвалі від 23 липня 2024 року (справа № 369/7719/22) суд відмовив у поновленні строку військовослужбовцю, аргументуючи це тим, що повний текст оскаржуваного рішення був завчасно оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Суд наголосив, що доступ до реєстру є загальнодоступним, а саме лише посилання на перебування в зоні бойових дій не доводить того, що особа була об’єктивно позбавлена можливості цікавитися результатами своєї справи. Суд підкреслив, що сторони зобов’язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм провадження.

Як сьогодні довести суду об’єктивну неможливість вчинення дій?

У реаліях 2026 року загальної фрази «я перебуваю в ЗСУ» в клопотанні вже недостатньо. Військовослужбовцю необхідно довести наявність непереборних обставин. Як ілюструє ухвала Верховного Суду від 03 вересня 2024 року у тій самій справі № 369/7719/22, суд поновив процесуальний строк лише після того, як представник надав беззаперечні докази того, що військовослужбовець безпосередньо брав участь у бойових діях та був переведений для виконання бойових завдань за призначенням до конкретного населеного пункту на лінії бойового зіткнення.

Для доведення таких обставин звичайної довідки про мобілізацію (форми №5) не вистачить. Адвокату або військовослужбовцю необхідно витребувати у стройовій частині довідку про безпосередню участь у бойових діях (форма №6), витяги з бойових розпоряджень та наказів про переміщення на нуль. Підтверджуючим доказом також стане письмове підтвердження від командування про те, що в місці дислокації підрозділу через заходи безпеки був відсутній стабільний інтернет чи поштовий зв’язок.

Саме доведеність факту перебування в умовах безпосереднього ведення бойових дій (де об’єктивно відсутній доступ до інтернету, поштового зв’язку чи адвоката) визнається судом як належна та поважна причина.

Підсумовуючи, зазначимо, що військова служба за мобілізацією є беззаперечною підставою для зупинення розгляду цивільної справи (п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України). Однак, якщо постає питання про поновлення вже пропущених процесуальних строків, суди сьогодні вимагають ретельної доказової бази. Стороні необхідно документально підтвердити не лише факт проходження служби, а й об’єктивну неможливість доступу до правосуддя через безпосереднє перебування на лінії бойового зіткнення.

Джерела:

Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18 берез. 2004 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

Ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2022 року у справі № 460/14618/21.  URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105267322

Ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі № 369/7719/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120603255

Ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 вересня 2024 року у справі № 369/7719/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121411680

Підготував 
студент магістерської програми  
Національного університету “Києво-Могилянська академія”
Павло Чичота